§3. ЕСТЕТИЧНІ ФОРМИСУСПІЛЬНИХ ВІДНОСИН

магниевый скраб beletage

Естетичний досвід особи реалізується не тільки у створенні влас-ної зовнішності, а й в системі суспільних відносин, в усій багато-манітності її етнічних, національних соціальних і міжособистіснихформ, до яких причетна людина. Це відносини моральні та юридичні,економічні й політичні, релігійні й ідеологічні. Вони регулюютьсяморальними і правовими нормами, релігійними догматами, консти-туційними або відомчими нормативними актами, етичними нормамита кодексами честі тощо. Але ці відносини можуть бути й об'єктоместетичної діяльності людини і суспільства. Іншими словами: будь-яка діяльність людини, оскільки вона зумовлює встановлення типо-вих соціальних відносин, що вже самостійно розвиваються в межахіснуючих звичаїв з особливим моральним змістом, створює певнийосередок. Із часом цей осередок на основі естетичних уявлень пере-творюється на специфічну суспільну діючу силу, що стає ніби симво-лом цінності й гарантії спадкоємності суспільного життя або якогосьїї прояву, символом, що активно впливає на душі учасників, сприяєобмінові думками, викликає емоції, закріплюючи, таким чином, духколективізму і загальної єдності. Як вияв абсолютного і всезагально-го суспільного життя ця сила не тільки його супроводжує, задає ритмі гарантує його спадкоємність, вона покладена в основу різноманіт-них явищ у сфері культури. Згадаймо ритуал, яким супроводжуєтьсябудь-яка магічна дія: церковну літургію, що своєю естетичністю за-хоплює навіть невіруючу людину, або військовий парад, політичнуманіфестацію чи карнавальну процесію.

На початковому етапі (наприклад, на рівні родової спільноти абосільської общини) свого розвитку суспільство загалом може бути ви-довищем для самого себе. Що складнішими, більш ієрархізованимистають соціальні організми, то більшою мірою постає потреба в пері-одичних перервах у повсякденному житті, яке відмежовує й ізолюєлюдину від суспільного цілого. Потреба в періодичному наочномупідтвердженні належності індивіда до спільноти викликає до жит-тя таку форму цілісності та єднання суспільства, як народне свято.Свято виникає в ситуації, коли спільнота позбавляється внутрішніхієрархічних умовностей, пов'язаних як із практичною функціональ-ністю суспільних відносин, так і з ізольованістю окремих виробни-ків. Інакше кажучи, коли суспільство виступає єдиним у всьому йогобагатстві, свободі й різноманітності відносин. Народні свята, релігій-ні обряди, військові ритуали, карнавальні ігри, ярмарки, спортивнізмагання є видовищними дійствами, що символічно уособлюють цейвільний суспільний взаємозв'язок. У таких видовищах колективнаучасть людей має відкритий і безпосередній характер. Кожен учас-ник несе в собі колективну свідомість і почуває себе частиною єди-ного цілого. Форми, драматургія, символічні знаки, спосіб організа-ції таких суспільних дій мають своєрідне естетичне навантаження ісаме через нього забезпечують єдність сприйняття та усвідомленняїх змісту, а отже, відчуття одночасної єдності і свободи кожного зучасників.

Інший, складніший різновид естетичного оформлення суспільно-го зв'язку виникає там, де момент єдності і спадкоємності формуєть-ся залежно від певного культурного змісту, який визначає і цінність, іконкретну естетичну форму самої дії. Майже всі найважливіші етапижиття людини, такі як народження, досягнення повноліття, шлюб,поховання, є колективною дією, якою забезпечується усвідомленнясуспільної єдності і взаємозв'язку, а також суспільної цінності окре-мої людської істоти. У складніших формах суспільного взаємозв'язку,таких як релігійний ритуал, політичні або військові церемонії, формидії встановлюються інституціонально, зміст їх стає загальнішим, алеводночас виникає момент розриву між дійовими особами та глядача-ми, хоча глядачі ще беруть участь у дії, щоправда як другорядні особи,але як представники спільноти, виразники її суспільних інтересів.

Щодо міжособових взаємин, які регулюються конкретно-історичними принципами моралі, то їх естетичною формою виступаєетикет — усталена система норм поведінки і спілкування; водночасвона має тенденції історичного розвитку. Довершеність етикетнихформ міжособових взаємин забезпечує дотримання моральних норм,взаєморозуміння, виховання через їх засвоєння моральної самосвідо-мості людини.

Аристократичний етикет, дотримання якого вирізняло джентль-мена, світську людину з-поміж простонароддя, що відійшов у мину-ле у першій половині буремного XX ст., і нині здається багатьом тимелементом естетичної культури, якому вже немає місця в сучасномужитті демократичного суспільства. про нього згадують лише тоді,коли постає потреба дотримання дипломатичного протоколу, при-йому в англійської королеви чи японського імператора. Тим часометикет живе в нашому повсякденні у правилах хорошого тону — по-требі поступитися місцем жінці або літній людині, привітатися чивідповісти на вітання, піднятися, вітаючи вчителя, і т. ін. Він набуваєсучасної своєрідної форми в діловому спілкуванні у світі бізнесу, впрофесійній етиці юриста, лікаря, вчителя, політичного діяча та ви-сокопосадовця.

Етикет регулює не тільки колективні форми взаємодії, а й індиві-дуальну активність, соціальну діяльність і знаходить вияв у манерахлюдини. Він є системою виразних засобів, через які здійснюються по-ведінка, вчинки та дії. На рівні особистості етикет виступає як манери,що характеризують особистість (ідеться не про те, що здійснюється,а як здійснюється). Вони свідчать про стійкий, звичний та постійниймеханізм поведінки особистості й визначаються як вишукані, гарніабо, навпаки, брутальні. Відповідність манер певним етикетним нор-мам свідчить про такт, або красу поведінки. Використання естетичноїоцінки моральних вчинків засвідчує можливість і необхідність гар-монізації людського співжиття та спілкування.

Іноді доводиться чути, що, мовляв, дотримання етикету маскуєсправжнє ставлення людини до людини, призводить до лицемірства.Така думка не враховує того факту, що дотримання етикету підсві-домо впливає на моральний стан людини, пом'якшує і навіть знімаєагресивність, нетерпимість, нечутливість щодо іншої людини, змінюєвнутрішню налаштованість, моральні установки, усуває причини ви-никнення конфлікту чи непорозуміння. Отже, зовнішня форма пове-дінки, що виступає спочатку як вимушена потреба дотримання правилетикету, переходить у внутрішній стан людини, змінює її морально.

Людство в процесі історичної практики вдосконалює суспільнівідносини, прагне їх гармонізувати, зробити по-справжньому людя-ними, гуманними. У цій сфері естетичне поєднане з моральним на-стільки органічно, наскільки у сфері предметної діяльності органічнопоєднані естетичне й утилітарне. Саме тому людство, створюючи іде-ал особистості, передбачає розвиток у ньому фізичної досконалості,високих моральних якостей і розвинутої естетичної свідомості. Щеантична естетика виробила свого часу таку спрямованість людськогорозвитку, позначивши її словом калокагатія, тобто гармонія зовніш-нього і внутрішнього, що є умовою краси людини. Цілісність люд-ської особистості, велич її душі, висока культура поведінки й нинізалишаються ідеалом гармонійної шляхетності, тим орієнтиром са-мовдосконалення, до якого має прагнути кожна людина.