1.2.2. Місце психології в системі наук про людину як суб'єкта діяльності : Психологія праці : B-ko.com : Книги для студентів

1.2.2. Місце психології в системі наук про людину як суб'єкта діяльності

Без системних знань психологічних законів і закономірностей, особливостей функціонування людини як суб'єкта праці, неможли­ве оволодіння фахом психолога, який працює в царині „Психології праці". Брак знань унеможливлює вирішення проблем, пов'язаних із з'ясуванням:

а) психологічних закономірностей формування конкретних форм трудової діяльності, а саме:

- психологічного аналізу професійної діяльності;

- психологічного аналізу трудових рухів, дій;

- ергономічних основ проектування робочих місць;

- дослідження та класифікації професій з позицій системного під­ходу;

- психічних регуляторів праці;

- технологій професіональної діяльності та життєдіяльності індивіда;

- управління мотивацією праці;

б) закономірностей і функціонуванням людини як суб'єкта праці:

- формування професійних знань, умінь, навичок, образів виконан­ня руху, дії, діяльності;

- професійна придатність та професіоналізм;

- професійний добір, розміщення і навчання персоналу;

- професійне самовизначення суб'єкта та професійна кар'єра;

- прогнозування успішності діяльності.

Стосовно практичного аспекту, це оволодіння фахівцями пси­хологічними вміннями розв'язувати завдання, які перебувають у колі названих проблем: організація професійної психологічної дія­льності, яка спрямована на психологічний аналіз трудових рухів і дій; психологічний супровід професійної діяльності; організація робочих місць; дослідження та класифікація професій з позицій системного підходу; формування програм самореалізації людини як особистості; профілактика професійного стресу; впровадження технологій ресурсозбереження тощо.

На думку Б.Ф.Ломова, сама диференціація психології визнача­ється її зв'язками з іншими науками:

1) суспільними (через соціальну психологію);

2) природними (через психофізику, порівняльну психологію, психофізіологію);

3) медичними (через патопсихологію, медичну психологію, нейропсихологію, психофармакологію);

4) педагогічними (через психологію розвитку, педагогічну пси­хологію, спеціальну психологію);

5) технічними (через інженерну психологію).

Вирішення конструкторських задач у системі "людина-техніка" виявило у 1960-1980 рр. неефективне використання людського ре­сурсу і навіть конфлікти в системі "людина-техніка". Це призвело до розвитку організаційної психології, ергономіки, ергодизайну. Життя вимагало і вимагає переосмислення багатьох старих пара­дигм соціальних наук, освіти, управління, підготовки та перепідго­товки кадрів, кар'єрного росту людей тощо. З'являються нові галу­зі психології, такі як акмеологія (психологія професіоналізму) та ін.

Усе це спонукає дослідників до пошуку нових знань та уточнення місця і завдань психології в системі наук про людину як суб'єкта діяльності.