1.2.5. Економічні та психологічні причини виникнення профорієнтації

Як вже зазначалося вище, збільшення масштабів та інтенсивно­сті виробництва, удосконалення його матеріально-технічного за­безпечення, зміни, що відбуваються в суспільстві, науці та техніці тощо, вимагають від суспільства створення нових професій, випу­ску більш якісного кінцевого продукту, відбір працівників здатних на високому рівні виконувати свої функціональні обов'язки, не втрачаючи працездатності впродовж усієї своєї трудової кар'єри.

Отже, професійна орієнтація - одна з основних складових пси­хології праці. Початком її становлення можна вважати 1908 р. коли лікар Ф.Парсонс у Бостоні відкрив перше бюро, яке консультувало молодь у виборі професії. Наступні 20 років характеризуються бурх­ливим ростом цього напрямку в США та державах Західної Європи.

Значний вплив на подальший розвиток профорієнтації як скла­дової психології праці здійснили розвиток психофізіології, псиході­агностики, диференціальної та експериментальної психології, зага­льної психології, описи вимог до професій та робочих постів, роз­виток консультативних технік тощо. Усе це сприяло підвищенню ефективності визначення шляхів самоактуалізації, самореалізації клієнта не тільки в професійній сфері при виборі професії, вищого навчального закладу, але й життєдіяльності загалом.

Свій внесок у розвиток профорієнтаційної роботи зробили та­кож психотерапевтичні техніки та технології, які почали широко запроваджуватися в практику профвідбору на початку 60-х років минулого століття. Отже, профорієнтаційну роботу можна розгля­дати як систему „суб'єкт - суб'єкт - соціально-психологічне сере­довище - об'єкт".

Під професійною орієнтацією Н.С.Пряжников, Е.Ю.Пряжни- кова (2001 с.328) розуміють „широкий, вьіходящий за рамки педа- гогики и психологии комплекс мер по оказанию помощи в виборе профессии"; під профконсультацією - „индивидуально ориенти- рованную помощь в профессиональном самоопределении".

Н.С.Пряжников, Е.Ю.Пряжникова (2001) також пропонують ро­зділяти поняття: професійне самовизначення та особистісне само­визначення. Так, „професійне самовизначення", яке є більш конкре­тним поняттям, характеризує наявність в індивіда диплома, серти­фіката тощо, в той час як поняття „особистісне самовизначення" означає особистісні особливості „життєвих сценаріїв", домінуючих

у суспільстві ціннісних орієнтацій тощо.

***