1.3.5. Організаційна психологія : Психологія праці : B-ko.com : Книги для студентів

1.3.5. Організаційна психологія

Організаційна психологія - психологія організаційного розвитку.

Соціальна організація - свідомо координоване соціальне утво­рення, яке має певні межі та функціонує на відносно постійній ос­нові для досягнення спільних цілей членів спільноти.

В організаційній психології прийнято виділяти низку взає­мозв'язаних положень:

1. Поведінка окремих робітників залежить не тільки від їх інди­відуальних особливостей, але й від зовнішнього середовища, особ­ливостей організації та груп, що у ній функціонують.

2. Ефективність організації визначається діяльністю її персона­лу.

3. Науковий підхід сприяє більш успішному вирішенню про­блем організації, що виникають унаслідок її розвитку та розвитку суспільства.

4. Сутність організації та суб'єкта діяльності історично зміню­ються, так само як і уявлення про них учених та практиків. Поняття організація має декілька значень:

1. Внутрішня упорядкованість, узгодженість, взаємодія більш - менш диференційованих та автономних частин цілого, які зумов­люють її будову.

2. Сукупність процесів або дій, що приводять до утворення та вдосконалення взаємозв'язків між частинами цілого.

3. Об'єднання людей, які спільно реалізують програму або мету і діють на основі певних правил та процедур.

До основних характеристик організації відносять:

1. Її розмір як фактор, що визначає міжособистісні стосунки співробітників.

2. Складність, що пов'язана з ступенем диференціації (спеціалі­зації та розподіл праці, рівні ієрархії управління, територіальний розподіл підрозділів).

3. Формалізація як вираз потреби у структурованому контролі (викладені в письмовій формі правила та процедури, що виступа­ють орієнтирами і критеріями поведінки та діяльності співробітни­ків).

4. Раціональність як форма впорядкування соціотехнічної сис­теми, заснована на логіці діяльності, науковому знанні та здорово­му глузді, що орієнтує співробітників на вирішення власних за­вдань, та сприяє досягненню спільних цілей.

5. Ієрархічна структура, що відображає розбіжності владних повноважень на різних управлінських рівнях.

6. Спеціалізація як типи об'єднання окремих видів діяльності, що виконуються різними співробітниками.

7. Сучасний підхід до організації як соціальної системи перед­бачає виділення та аналіз основних компонентів, що її утворюють, а також взаємозв'язків між ними.

Структура організації - її архітектоніка.

Технології, які використовуються в організаційній психології

- це сукупність прийомів перетворення предмета праці; механізм діяльності організації щодо перетворення предмета праці в резуль­тати, які є цілями організації.

Управління - функція організованих систем різної природи (біологічних, соціальних, технічних), яка забезпечує збереження їх певної структури, підтримує режими діяльності, реалізацію про­грам та цілей.

В одній з класифікацій ресурсів влади (Ж.Френча та Б.Равена) увага сфокусована на засобах впливу керівника на підлеглих, при цьому виділяються:

1. Винагорода (влада заохочення).

2. Примушення (влада сили).

3. Легітимність (посадова влада, яка закріплена законами, нор­мами, правилами).

4. Експертні знання (експертна влада).

5. Харизма (референтна влада).

6. Інформація (інформативна влада).