1.3.7. Психологічний супровід професійної діяльності : Психологія праці : B-ko.com : Книги для студентів

1.3.7. Психологічний супровід професійної діяльності

Проблема розроблення теоретико-методологічних засад психо­логічного забезпечення та супроводу, у тому числі інформаційної готовності індивіда до будь-якої діяльності, потребує подальшого вивчення та уточнення. Сьогодні науковці намагаються розкрити сутність теоретико-методологічних засад психолого-педагогічного забезпечення готовності, у тому числі, інформаційної готовності індивіда до управління будь-якою діяльністю. Аналіз їхніх праць дозволив установити, що під час дослідження процесів у системі „суб'єкт - об'єкт" зміщуються акценти з вектора „людина - людина", "людина - техніка" у багатовимірний простір „людина - людина - соціально-психологічне середовище" (ЛЛСПС), „людина - техніка - соціально-психологічне середовище" (ЛТСПС). Це означає, що спочатку досліджується фізичне середовище, у якому відбувається конкретна діяльність, далі психофізіологічне і лише після цього - соціальне та соціально-психологічне. З таких позицій і пропонується проводити аналіз та розроблення теоретико- методологічних засад психофізіологічного забезпечення готовнос­ті, у тому числі інформаційної готовності індивіда до будь - якої діяльності.

Ключовими у вирішенні зазначеної проблеми є декілька напря­мів:

- створення професіограм та психограм конкретної діяльності;

- удосконалення правової бази;

- визначення психологічного та психофізіологічного змісту професійних завдань, які вирішують виконавці тієї чи тієї профе­сії;

- розробка сучасних приладів, методів та методик для прове­дення психофізіологічних та психологічних досліджень.

Складовими психологічного забезпечення в системі „людина - людина -соціально-психологічне середовище", „людина -техніка - соціально-психологічне середовище" є:

- розроблення методології проведення профорієнтаційної робо­ти та профвідбору;

- психологічне супроводження діяльності;

- методи та методики діагностики особистості, робітничого ко­лективу тощо;

- виявлення груп ризику, професійної деформації особистості на ранніх стадіях;

- корекційна та профілактична робота з персоналом.

Складовими психологічного супроводу є:

- забезпечення оптимального соціально-психологічного мікро­клімату;

- встановлення міри задоволеності роботою та умовами праці і відпочинку;

- поліпшення режиму праці та відпочинку;

- професійний добір, відбір, підвищення кваліфікації;

- система заохочень і покарань;

- профкорекція;

- попередження виникнення небажаних функціональних станів (втома, виснаження);

- засоби запобігання девіантній поведінці, психічним розладам, професійній деформації, суїцидам;

- засоби, що дозволяють відновлювати стан працівника після стресу;

- профілактика стресів та наслідків монотонії;

- створення кімнат психологічного розвантаження тощо.

Існуючі сьогодні у світовій практиці способи діагностики в си­стемі профвідбору не відповідають сучасним вимогам надійності. Питома вага людського фактору в причинах техногенних катаст­роф, помилок під час виконання службових обов'язків та інших подій постійно зростає. Дефіцит часу для прийняття креативних рішень зростає в геометричній прогресії, а методи профвідбору базуються на застарілих методологічних підходах і способах реєст­рації психофізіологічних параметрів. Відсутність надійної діагнос­тичної апаратури не дозволяє забезпечити якісний профвідбір у системі "ЛТСПС", "ЛЛСПС" і здійснювати психологічне забез­печення діяльності. Традиційні методи психологічної й психофізіо­логічної діагностики, що використовуються відповідними служба­ми в профвідборі, не відповідають сучасним вимогам достатності й повноти науково-методичного й матеріально-технічного забезпе­чення. Заходи щодо вдосконалення якості профвідбору мають фра­гментарно-відомчий характер, а профвідбір, як правило, проводять не психологи, а лікарі (в основному психіатри) з використанням методик, валідних для клінічної практики.

Отже, назріла нагальна потреба чіткого розмежування функці­ональних обов'язків медичної й психологічної служб. Традиційно склалося так, що психологічна служба входить до складу медичної, і вони разом здійснюють профвідбір. За такого підходу медичні працівники не розуміють психологів, а останні медичних працівни­ків. Це відбувається тому, що в працівників медичної й психологі­чної служби різні методологічні підходи, завдання, матеріально- технічна база, стимульний матеріал, підходи до інтерпретації отриманих даних тощо. Відзначимо, що головним завданням меди­чної служби на першому етапі профвідбору є чітке розмежування контингенту на "здорових" і "хворих". Надалі медична служба за­ймається поточним профоглядом, профілактикою захворювань, санаторно-курортним лікуванням тощо.

Психологічна служба, виходячи з уже діючих або створених ві­дповідними науковими установами професіограм, психограм, тес­тів, апаратного забезпечення, стимульного матеріалу й т. ін., про­водить комплекс заходів щодо психологічного забезпечення відпо­відної якості діяльності в системі "ЛТССПС", "ЛЛССПС".

Отже, психологічна служба працює винятково зі "здоро­вим" контингентом і не займається лікуванням, а впроваджен­ня в процедуру професійного відбору сучасних спеціальних пси­хофізіологічних технологій значно підвищує ефективність її роботи.

Варто вказати й на відсутність планомірної професійної підго­товки й перепідготовки фахівців із проведення профвідбору. Також відсутні науково-дослідні центри, що здійснюють не тільки розро­бку й упровадження в практику новітніх приладів і комплексів, але й підготовку, і перепідготовку відповідних фахівців. Фактично відсутня планомірна система створення банків даних, на основі аналізу яких професійно, на належному науковому рівні здійсню­валася б рестандартизація існуючих, розробка й стандартизація нових тестів і "тестових батарей", написання й видання відповід­них методичних посібників, навчальної й довідкової літератури тощо. Усе це свідчить про необхідність розробки відповідної зако­нодавчої бази, прийняття організаційних рішень, які дозволять які­сно змінити й істотно вдосконалити систему профвідбору в Україні загалом.

На відміну від існуючих систем організації й проведення проф­відбору Казенне Підприємство "Центральне конструкторське бюро "Арсенал" разом з Національним авіаційним університетом розро­били багатоканальний комп'ютерний діагностичний дослідницький комплекс для проведення професійного відбору кадрів ДИК-01.0.

Аналогів у світовій практиці не існує.

***

Визначення:

Психологія праці (у широкому сенсі) - це комплекс наукових дисциплін про працю як культурну та соціальну активності люди­ни, котра виступає в якості її суб'єкта, її ключового компоненту, її "системоутворюючого фактора".

Психологія праці (у вузькому значенні) вивчає закономірності діяльності людини як суб'єкта, як індивіда. Отже, у вузькому сенсі психологія праці - це комплекс наукових дисциплін про працю, яка розглядається в контексті процесів функціонування та розвитку людини як суб'єкта праці, як окремого індивіда. Це комплекс дис­циплін про теоретико-методологічні, психофізіологічні та психоло­гічні основи праці, психологічні характеристики конкретної профе­сії, професійно важливі якості індивіда, професійні кризи та де­струкції, деформація, захворювання тощо.

Інженерна психологія - наукова дисципліна, що вивчає об'єктивні закономірності процесів інформаційної взаємодії люди­ни та техніки з метою використання їх у практиці проектування, створення та експлуатації систем "людина-машина". Суб'єкт праці - "оператор" - людина.

Авіаційна психологія - галузь інженерної психології, яка ви­вчає психологічні закономірності трудової діяльності авіаційних працівників. Основи авіаційної психології формувались під впли­вом теоретичних, методологічних та методичних положень фізіо­логії, медицини та психології.

Космічна психологія - галузь інженерної психології, яка ви­вчає психологічні особливості праці космонавта, їх залежність від ряду специфічних факторів (невагомості, гіподинамії, відносної сенсорної депривації тощо), а також способи і методи цілеспрямо­ваної організації психічної діяльності космонавта у ході підготовки і здійснення космічних польотів.

Ергономіка - галузь знань, що комплексно вивчає трудову дія­льність людини в системі "людина - техніка - соціально- психологічне середовище" (ЛТСПС) з метою забезпечення її ефек­тивності, безпеки та комфорту.

Організаційна психологія - психологія організаційного розви­тку.

Соціальна організація - свідомо координоване соціальне утво­рення, яке має певні межі та функціонує на відносно постійній ос­нові для досягнення спільних цілей членів спільноти.

Управління - функція організованих систем різної природи (біологічних, соціальних, технічних), яка забезпечує збереження їх певної структури, підтримує режими діяльності, реалізацію про­грам та цілей.

Професійна орієнтація - широкий (такий, що виходить за ра­мки педагогіки та психології, комплекс заходів щодо надання до­помоги у виборі професії.

Профконсультація - індивідуально орієнтована допомога у професійному самовизначенні.

Професійьне навчання - посередництво досвідченого професі­онала у оволодінні суб'єктом певної професії.