1.4.3. Психологічний аналіз трудових рухів, дій, діяльності : Психологія праці : B-ko.com : Книги для студентів

1.4.3. Психологічний аналіз трудових рухів, дій, діяльності

Проблема психологічного аналізу трудових рухів, дій, діяльно­сті не втратила своєї актуальності й донині. Ще в 1920-х рр. Френк та Ліліан Джилберт зробили спробу виділили основні групи рухів:

- таких, що означають власне мікрорухи (взяти, перенести, мон­тувати, роз'єднати, поставити, опустити, тримати);

- пов'язаних зі свідомим контролем перцептивно-моторних дій (шукати, знайти, відібрати, встановити);

- когнітивні дії (контролювати, планувати);

- такі, що узагальнюють основну виконавчу діяльність;

- такі, що пов'язані з паузами в роботі (відпочинок, вимушений простій).

Відносно діяльності людини-оператора К.К.Платонов виділив такі групу рухів:

- основні (мінімально необхідні для досягнення цілей діяльності в найбільш сприятливих умовах);

- такі, що виправляють (уточнюють основні рухи при відхиленні від оптимальних умов праці);

- додаткові (необхідні в разі дії факторів невиробничого характе­ру);

- аварійні (такі, що необхідні для ліквідації аварійної ситуації, та

такі, що за ознак особливої значущості виділяються в окрему гру­пу);

- зайві (непотрібні та такі, що заважають рухам, згаданим вище);

- помилкові (такі, що заміщують згадані вище рухи).

Беручи до уваги сучасні знання, до цього переліку психологіч­ного та психофізіологічного аналізу трудових рухів, дій, діяльності необхідно додати ще й біодинамічні характеристики груп хвиль, які беруть участь в організації, побудові та управлінні руховою діяльністю.

Наші дослідження довели, що в управлінні руховою діяльністю слід виділяти три групи хвиль:

  • першу - становлять спонтанно-іннерваційні хвилі (основні чи провідні). Це найбільш первинні й давні хвилі (є та na), які ста­новлять найстаріший, первинний скелет рухів, їх ритмічну й дина­мічну основу. Ці хвилі є відбитками імпульсів, які надсилаються рівнями управління до основних, фундаментальних груп м'язів, що пронизують усе тіло від стопи до голови, від стопи до грудинно- ключично-соскоподібного м'яза, від стопи до м'язів черева, грудей, міжреберних м'язів, від стопи до м'язів крижово-поперекового відділу і тазу. На нашу думку, управління цими хвилями здійсню­ється за рахунок рівнів А, Б, Сі і створених на їх основі відповідних матриць;
  • другу - механічно-реактивні (супутні) хвилі, що виникають лише на периферії. Виникнення їх припадає на період розвитку компенсаційної координації, заснованої на ефекторних реакціях пропріоцептивних сигналів, пов'язаних з позою та швидкістю руху органів (статестичні та тахіестичні механізми). Вони віддзеркалю­ють імпульси, що іннервують супутні м'язові утворення: фасції, м'язові пучки, м'язові перегородки, апоневрози, які розділяють спіралі на фрагментарні кінематичні ланцюги місцевого і регіона­льного значення. Ми вважаємо, що цими хвилями управляють рівні А, Б, С1, С2 і створені на їх основі відповідні матриці ;
  • третю - реактивно-іннерваційні (допоміжні), що є тими відо­браженнями корекційних сигналів, виникнення яких припадає на період компенсаційної координації з метою формування адекват­них відповідей центральної нервової системи на діяльність кістко­во-м'язової периферії. Ці хвилі не мають у своїй основі ні іннерва­ційних імпульсів, ні змін м'язової активності і виникають на пери­ферії внаслідок складних взаємодій внутрішніх і зовнішніх сил кінематичних ланцюгів кінцівок (хвиля а та низка більш дрібних). Вони пов'язані з розвитком дозувальних координацій, які забезпе­чуються діяльністю структур центральної нервової системи та управляють виконанням цілісних проектів рухів (влучність, купча­стість, точність рухів тощо). Допоміжні групи м'язів забезпечують стійкість рухів, це - енантіоморфні спіралі, що обертають верхні і нижні кінцівки, тулуб. На нашу думку, управління цими хвилями здійснюється за рахунок рівнів А, Б, С1, С2, Д, Е, а також енграм, актуалізованих і новостворених матриць.

Оцінка трудових рухів суб'єкта складається з таких параметрів:

- часу протікання руху;

- оптимальності рухів з урахуванням біомеханіки людини;

- безперервності рухів;

- оптимальності м'язової активності;

- обсягів виконаної роботи;

- заощадження енергії;

- оптимальної координованості рухів.