1.5.3. Професія як система соціальних відносин

У широкому розумінні, поняття професія використовується для зазначення будь-якого заняття, яке вимагає високого ступеня розвитку умінь, широкої та різноманітної підготовки з ціллю вико­нання певної соціальної ролі. Кожна професія має свої власні нор­ми етики та поведінки в рамках своєї практики.

Поняття професія може бути представлене в чотирьох основ­них аспектах соціальних відносин, а саме як:

1) область застосування сил людини як суб'єкта праці, обмеже­ний різновид трудової діяльності (як наслідок історичного розподі­лу праці);

2) певна спільнота людей, які виконують конкретні трудові фу­нкції, що мають суспільно корисну спрямованість;

3) підготовленість (знання, вміння, навички, ступінь сформова- ності образів виконання руху, дії, діяльності, кваліфікація) людини, завдяки якій вона здатна виконувати відповідні трудові функції;

4) діяльність професіонала як процес реалізації трудових фун­кцій, які закладено у вимоги до професії і такі, які виконуються професійно;

5) діяльність, що виконується за певну винагороду (моральну, матеріальну) яка дає людині можливість задовольняти потреби, необхідні для самореалізації та професійного зростання;

6) діяльність, що дає людині певний соціальний статус (справа людини як головна найактуальніша форма розвитку та самопрезен- тації).

Розкриваючи сутність феномена професія Н.С.Пряжников роз­різняє декілька суміжних понять, а саме:

1. Професія - група схожих спеціальностей (лікар - педагог).

2. Кваліфікація - рівень професійної майстерності (формальна та реальна).

3. Посада - найменш об'єктивно та документально зафіксова­ний прояв професії (молодший науковий співробітник, психолог).

Професія як система задає певну соціальну "матрицю профе­сійної поведінки". Матриця професійної поведінки - це дещо біль­ше, ніж честолюбні мрії окремого індивіда, ніж природне бажання досягнення "легких перемог", успіхів. Це те ціле, яке більше за раціональність, правила тощо. Професія поділяється на спеціаль­ність та спеціалізацію.

Професія як система більш високого порядку включає ряд про­цесів, закономірностей, правил, які існують і в підпорядкованих їй підсистемах. Наприклад, таких поняттях, як: - трудовий пост;

- робоче місце (для якого притаманні - перелік конкретних службових інструкцій, вимог до групових норм, що діють у конк­ретному трудовому колективі, правил та алгоритмів роботи тощо). Але кожне з цих понять має свої нюанси та особливості.

Так, на відміну від понять трудовий пост та професія, поняття робоче місце характеризується:

1) високою динамічністю технологій професійної діяльності;

2) високою динамічністю (мінливістю, гнучкістю) службових обов'язків суб'єкта на конкретному робочому місті;

3) чітко окресленою специфічністю трудових дій та операцій та відповідно до цього службових обов'язків;

4) високою значущістю організаційних факторів (корпоративна культура, стиль керівництва, рівні службової ієрархії, стадії розви­тку установи, психологічних клімат, групові норми, характер спі­льної та індивідуальної діяльності, індивідуальні особливості парт­нерів тощо);

5) впливом зовнішніх факторів середовища (історична епоха, культура та субкультура регіону, соціально-економічний стан у державі, розвиток демократичних інституцій, ринок робочої сили, рівень безробіття, престиж професії тощо);

6) високою значущістю індивідуальних особливостей суб'єкта (освіта, рівень професіоналізму, мотивація праці, особливості осо­бистості тощо).

Отже, під робочим місцем будемо розуміти трудовий пост, за­даний та обмежений сукупністю специфічних умов; реальний про­стір трудової діяльності суб'єкта, що визначається конкретними фізичними, організаційними, соціальними, психологічними, етич­ними та правовими факторами.

***

Запам'ятайте: у широкому розумінні поняття професія вико­ристовується для позначення будь-якого заняття, яке вимагає висо­кого ступеня розвитку умінь, широкої та різноманітної підготовки з метою виконання певної соціальної ролі. Кожна професія має свої власні норми етики та поведінки в рамках своєї практики.

Поняття професія може бути представлене у чотирьох основ­них аспектах соціальних відносин.

Трудовий пост - обмежена внаслідок розподілу праці та зафі­ксована документально область прикладення зусиль людиною з метою створення соціально цінного продукту (матеріальних речей, інформації, послуг, функціонально, естетично та соціально корис­них ефектів, упорядкованого протікання соціальних процесів).

Компонент - найменша частка системи, що розглядається та виступає в її масштабі як межа аналізу системи в цілому, але в той же час така частка цілого, котра реально є її значущою підсисте­мою і потенційно може розглядатися як цілісна система, але вже в іншому масштабі аналізу.

Структура - стійкість, інваріантність; внутрішня організація; сукупність не всіх, а лише деяких зв'язків, відносин, елементів, компонентів, що визначають якість конкретної організації системи.

Отже, система - це завжди сукупність можливостей та сукуп­ність обмежень, це сфера життєдіяльності та механізми, що її бло­кують, сфера прояву, "форма влади", системи над суб'єктом з її перевагами та недоліками.

Системний підхід є методичною базою будь-якої науки взагалі та психології праці зокрема.

Робоче місце - трудовий пост, заданий та обмежений сукупніс­тю специфічних умов; реа