2.11.3. Кризи професійного становлення

Е.Ф.Зеєр виділяє такі типи криз:

1) нормативні:

- психічного розвитку;

- професійного становлення (вікові кризи);

2) ненормативні (необов'язкові): критичні (втрата працездатно­сті, розлучення, безробіття, міграція, позбавлення волі);

3) невротичні (перебудова свідомості, інстинкти, ірраціональні тенденції, тобто внутрішні конфлікти, життєві кризи).

Він також виділяє основні детермінанти професійних деструк­цій:

1) об'єктивні (пов'язані з соціально-професійним середови­щем);

2) суб'єктивні (зумовлені особливостями особистості та харак­тером професійних взаємовідносин);

3) об'єктивно-суб'єктивні (породжені системою та організаці­єю професійного процесу, якістю управління, професіоналізмом керівника).

Е.Ф.Зеєр намічає можливі шляхи професійної реабілітації:

1) підвищення соціально-психологічної компетентності та ауто- компетентності;

2) діагностика професійних деформацій та розробка індивідуа­льних стратегій їх подолання;

3) проходження тренінгів особистісного та професійного росту;

4) аналіз професійної біографії та розробка альтернативних сценаріїв подальшого особистісного та професійного росту;

5) профілактика професійної дезадаптації початківця;

6) оволодіння прийомами саморегуляції емоційно-вольової сфери та самокорекціями професійних деформацій;

7) систематичне підвищення кваліфікації, періодичний перехід на нову кваліфікаційну категорію або посаду.