2.15.4. Професійна кар'єра : Психологія праці : B-ko.com : Книги для студентів

2.15.4. Професійна кар'єра

Сьогодні професійну кар'єру розуміють як професійне зрос­тання, просування по службі, перехід від одного рівня професіона­лізму до іншого. Сучасні дослідники виділяють декілька механіз­мів процесу кар'єрного зростання:

- активність та енергійність людини;

- зовнішні джерела, соціальне середовище;

- конкуренція як механізм кар'єрного відбору.

Визнається, що кар'єрні інтереси найчастіше перебувають у зо­ні перетину інтересів індивіда, організації, суспільства.

Зазначимо, що динаміка професійного становлення суб'єкта праці та його кар'єрного росту не монотонна. Виділяють такі пері­оди кар'єрного росту:

1. 20-45 років (становлення професіонала та пошук себе як суб'єкта діяльності і шляхів просування по службі).

Основними детермінантами цього періоду виступають:

- вік;

- здібності індивіда;

- сприятливі обставини тощо;

2. 45-60 років (рівень досягнутої самореалізації).

Основними детермінантами цього періоду виступають:

- повнота та якість використання індивідом своїх психофізіоло­гічних та психологічних ресурсів;

- повнота самореалізації в значущих для індивіда сферах жит­тєдіяльності;

- ступінь сформованості та прояву активної життєвої позиції тощо.

Психологу слід пам'ятати, що в проміжку 30-35 років наступає криза. Вона пов'язана з:

- нездійсненими сподіваннями;

- усвідомленням своїх потенційних можливостей;

- переоцінкою ставлення до обраної професії;

- наявністю несприятливих умов для подальшого кар'єрного росту;

- усвідомленням міри професіоналізму тощо.

Фахівці з психології праці формулюють такі принципи кар'єрного просування індивіда по службі:

- безперервності;

- осмисленості (співставлення свого розуміння смислу життя, смислу служби та смислу соціальних процесів);

- відповідності між індивідуальним та командним й усвідом­лення для себе, що є більш надійним;

- маневрування (вміння завчасно передбачати та обходити пе­решкоди і труднощі, пом'якшувати сили, що призводять до зітк­нення, знаходити компроміси, виходити на інші „маршрути" тощо);

- економічності (розумний розподіл сил на все життя);

- презентабельності (вміння презентувати себе, свої результа­ти).