14.5. Відтворення та його різновиди

магниевый скраб beletage

Відтворення — один з основних процесів пам'яті. Воно є по-казником міцності запам'ятовування і разом з тим наслідком цихпроцесів.

Засадовою стосовно відтворення є активізація раніше утворе-них тимчасових нервових зв'язків у корі великих півкуль голо-вного мозку.

Найпростіша форма відтворення — впізнавання. Впізнаванняє відтворенням, що виникає при повторному сприйманніоб'єктів. Впізнавання буває повним і неповним.

При повному впізнаванні повторно сприйнятий об'єкт одразуототожнюється з раніше відомим, повністю відтворюються час,місце та інші деталі попереднього ознайомлення з ним. Повневпізнавання спостерігається, наприклад, при зустрічі добре зна-йомої людини або при ходінні добре відомими вулицями.

Неповне впізнавання характеризується невизначеністю,утрудненням співвіднесення об'єкта, що сприймається, з тим, щобуло в попередньому досвіді. Так, почувши мелодію, людина мо-же переживати почуття знайомого, проте буде неспроможноюототожнити її з конкретним музичним твором.

Складнішою формою відтворення є згадування. Особливістьзгадування полягає в тому, що воно відбувається без повторногосприймання того, що відтворюється. Згадування може бутидовільним, коли воно зумовлюється актуальною потребоювідтворити необхідну інформацію, наприклад пригадати правилопри написанні слова чи речення, відповісти на запитання, або ми-мовільним, коли образи чи відомості спливають у свідомості безбудь-яких усвідомлених мотивів. Такими є явища персеверації.Під персеверацією розуміють уявлення, які мають нав'язливийхарактер. Образи персеверації з'являються після багаторазовихсприймань певних предметів чи явищ або коли спостерігаєтьсясильний емоційний вплив на особистість.

До мимовільного відтворення належить явище ремінісценції,або «виринання» у свідомості того, що неможливо було пригадатиодразу після його запам'ятовування. Засадовим стосовноремінісценції, на думку І. Павлова, є зняття втоми нервових клітин,яке настає після виконання складного мнемічного завдання. Черездеякий час ця втома зникає, і продуктивність відтворення зростає.

Особливою формою довільного відтворення запам'ятованогоматеріалу є пригадування. Потреба у пригадуванні виникає тоді,коли в потрібний момент не вдається пригадати те, що необхідно.У цій ситуації людина докладає певних зусиль, щоб подолатиоб'єктивні та суб'єктивні труднощі, пов'язані з неможливістю при-гадати, напружує волю, вдається до пошуку шляхів активізації по-передніх вражень, до різних мнемічних дій. Пригадування можебути складною розумовою діяльністю, яка передбачає поетапневідтворення всіх обставин та умов, за яких відбувався процес за-пам'ятовування об'єкта чи явища. Від уміння пригадувати зале-жить ефективність використання здобутих знань, розвинення па-м'яті як психічного процесу загалом. К. Ушинський одну з основ-них причин «поганої пам'яті» вбачав саме у лінощах пригадувати.

Одним із різновидів довільного відтворення є спогади. Спога-ди — це локалізовані в часі та просторі відтворення образів мину-лого. У спогадах етапи життя людини співвідносяться нею ізсуспільними подіями, з важливими в особистому житті датами.Об'єктом спогадів як специфічної форми відтворення є життєвийшлях конкретної особистості в контексті історичних умов певно-го періоду, до яких вона так чи інакше була причетна безпосеред-ньо. Це зумовлює насиченість спогадів різноманітними емоція-ми, які збагачують і поглиблюють зміст відтворення.