3.2. Розвиток механізмів психічної діяльності

магниевый скраб beletage

Матеріальним субстратом психіки є нервова система та її пери-ферійні органи — рецептори. Ці механізми психіки є результатомтривалого процесу взаємодії живих організмів з їх середовищем.

Поведінка — це своєрідна активність, прояв життєдіяльностіживих істот, завдяки якій вони пристосовуються до свого оточен-ня й задовольняють свої біологічні потреби. Поведінку тваринвивчають фізіологія та психологія. Фізіологія розкриває їїфізіологічні та біохімічні механізми та закономірності, а психо-логія — психологічні.

Як зазначалося, психічні реакції пов'язані з появою у живихорганізмів чутливості, тобто реакції на нейтральні, індиферентнідля організму подразнення. Такі реакції можна спостерігати в ек-спериментальних умовах у деяких видів найпростіших. Експери-ментально доведено, що в інфузорій (парамецій) можна виклика-ти реакцію на індиферентні для них подразники (світло), поєдну-ючи їх з важливими для життя подразниками (температурою).

Отже, вже у найпростіших є своєрідні механізми пристосу-вання до оточення як засіб забезпечення життя. Ці механізмиу процесі еволюції поступово під впливом ускладнених умовжиття перетворилися у багатоклітинних організмів на нервовусистему та рецептори. Морфологічні та фізіологічні явища, фор-ма та функція в цьому перетворенні відбуваються в єдності,взаємозумовлюються.

Механізми регуляції поведінки живих істот та їхня функціяу процесі пристосувальної діяльності закріпилися в організмахфілогенетично і передаються спадково наступним генераціям, за-безпечуючи їм пристосування до умов життя в їхній онтогене-тичній життєдіяльності.

Розрізняють такі основні етапи розвитку нервової системияк механізму поведінки та психічної діяльності:

дифузна;

ганглієва (вузлова і ланцюгова);

трубчаста.

Дифузна, або сіткоподібна, нервова система — це елементарнаформа нервової системи, властива таким багатоклітинним живимістотам, як медуза, актинія, морська зірка. З появою дифузної нер-вової системи провідність збудження набагато прискорюється, до-сягаючи 0.5 метра за секунду; на противагу цьому швидкість про-відності збудження по протоплазмі, що властиво найпростішим,які не мають нервової системи, становить лише 1-2 мікрони засекунду. Прискорення провідності збудження при дифузній нер-вовій системі дає живим істотам, яким властива така нервова сис-тема, можливість набагато швидше здійснювати пристосувальніреакції. Проте можливості дифузної нервової системи обмежені:на цьому етапі розвитку нервової системи ще немає постійногоголовного кінця, нервового центру, який би зосереджував одер-жану інформацію й керував нею, створював програму дифе-ренційованої поведінки, що властиво організмам на вищому,ганглієвому етапі розвитку нервової системи.

Ганглієва нервова система виникла через значне ускладненняумов життя. З'явилася потреба у централізованих апаратах дляопрацювання інформації та регуляції рухів. Таким апаратом ста-ли нервові вузли, ганглії, які почали зосереджувати збудження,що виникли в об'єднаних нервовим вузлом нервових волокнах, іспрямовувати рухи — відповіді на ці збудження. Вузлова нерво-ва система — перший етап централізації нервових процесів; їїможна спостерігати у нижчих видів — хробаків.

Вищим етапом вузлової нервової системи є ланцюгова, колив організмі виникають об'єднані в ланцюги вузли, або ганглії, се-ред яких головний зосереджує збудження, перероблює їх і регу-лює рухи окремих частин організму. Вже у кільчастих хробаківможна помітити дію ганглієвої нервової системи, а найвищогощабля розвитку вона досягає у ракоподібних, павуків, комах.

Так, у кільчастого хробака на передньому, головному кінці зо-середжуються нервові волокна, які закінчуються рецепторами ісприймають хімічні, термічні, світлові зміни та зміну вологості,що виникають в оточенні. Сигнали цих змін проводяться до голо-вного ганглія і опрацьовуються в ньому. Формується «програма»поведінки, що здійснюється у вигляді рухів окремих сегментівтіла хробака. Провідність збудження в ланцюговій нервовій сис-темі набагато вища, ніж у дифузній. Отже, головний ганглійздійснює регулювальну функцію життєдіяльності хробака.При ланцюговій системі виникає новий принцип діяльності нер-вової системи — інтеграція нервових імпульсів і централізованекерівництво життєдіяльністю організму.

На цьому етапі розвитку нервової системи з'являються рецеп-тори — сприймачі інформації. Дані порівняльної анатомії тафізіології свідчать, що спочатку розвинулися контактні органи,а потім — дистантні, або телерецептори (зір, слух, нюх). Зір ви-ник за певних умов з чутливості організму до світлових (електро-магнітних) подразнень. Спочатку ця чутливість розсіювалася повсьому організму, але згодом на вищих етапах еволюції організмупоступово зосереджувалася в передній, головній його частині.

Слух виник з вібраційної чутливості. Він розвиваєтьсянайпізніше, у більшості безхребетних його немає. Нюхова чут-ливість виокремилася з недиференційованої хімічної чутливості,в якій об'єднувалися нюхова та смакова орієнтації організму в се-редовищі. У багатьох безхребетних смакова та нюхова чутливостінедиференційовані. Рецептори та їх диференціація розвинулисяв життєдіяльності, у рухах. Живі істоти, в яких є диференційо-вані рецептори, набагато краще орієнтуються в середовищі, за-безпечуючи свої потреби в їжі, розмноженні, уникненні небезпе-ки. Комахам властиві не лише рухові органи або рецептори, а йсекреторні для вироблення павутини у павуків, перероблення не-ктару у бджіл, будування трубочок у хробаків та ін.

Живі істоти з ганглієвою нервовою системою здатні до «на-учення» та «перевчення», виробляючи в результаті багатьохспроб навичку рухатися в заданому напрямі з метою уникненнябольового подразнення. Хробакові потрібно було понад 150спроб, щоб він з меншою кількістю помилок почав рухатисяв лабіринті праворуч, аби уникнути електричного подразнення,яке діяло на нього під час руху ліворуч. А щоб перевчитися, тоб-то змінити цей «завчений» рух, потрібно було понад 225 спроб.Отже, ганглієва нервова система хробака дає змогу не тільки ви-робляти нові форми поведінки, а й зберігати вироблені навички,що свідчить про наявність у дощового хробака примітивної фор-ми «пам'яті».

У хребетних тварин через ускладнення умов життя нервовасистема стала набагато складнішою. Процеси інтеграції та цент-ралізації дії нервової системи виявилися в утворенні цереб-роспінальної нервової системи, що складається зі спинного та го-ловного мозку. Головний мозок утворився з мозкової трубки, то-му нервову систему хребетних тварин називають трубчастою.У процесі розвитку хребетних тварин під впливом умов життяутворилися довгастий мозок і мозочок, середній і проміжний мо-зок і великі півкулі головного мозку, де розвинулася найсклад-ніша за будовою та функціями кора великих півкуль головногомозку. Кора великих півкуль об'єднує, інтегрує й регулює всюдіяльність організму. Вищі відділи головного мозку утворювали-ся поступово, і їх структура та функції у різних хребетних,життєдіяльність яких відбувається за різних природних умов,не однакові. Тварини, що стоять на вищому щаблі розвитку, ма-ють розвиненіший головний мозок. Показовими щодо цього єдані про співвідношення розвитку головного та спинного мозкуу різних тварин і людини. Якщо розвиток спинного мозку взятиза одиницю, то питома вага головного мозку стосовно спинногобуде такою: у черепахи — 1, півня — 1,5, коня — 2,5, кішки — 3, со-баки — 5, шимпанзе — 15, людини — 49. З еволюцією тваринногосвіту питома вага кори головного мозку збільшується, починаю-чи відігравати провідну роль.

Дослідженнями доведено, що екстирпація (знищення) корипо-різному позначається на зоровій та руховій функціях тварин,що стоять на різних етапах біологічної еволюції. Так, щодо зоро-вої функції птахи після знищення кори великих півкуль продов-жують бачити, сідають на намічену місцевість, щури не розрізня-ють форми, реагують лише на світло, мавпа сліпне. Щодо руховоїфункції: птахи після знищення кори великих півкуль продовжу-ють літати, рухи у них не порушуються; у кішки рухи поновлю-ються за кілька годин; собака 24 години може стояти, але са-мостійні рухи розладнані; мавпа може стояти лише зі сторонньоюдопомогою.

Екстирпація півкуль головного мозку у риб не позначаєтьсяна їх життєдіяльності, у жаб — майже не позначається, у птахів —позначається: одужавши, птах починає літати, але не орієнту-ється в середовищі; кішка не нападає на мишу навіть якщо зго-лодніє; собака стає інвалідом — не знаходить їжі, не впізнає гос-подаря, втрачає можливість набирати досвіду.