2.3. Аналіз фінансування процесу оновленняна підприємствах України

магниевый скраб beletage

Удосконалювання механізму фінансування процесів відшко-дування зносу обладнання на законодавчому рівні в Україні в ці-лому є невід'ємною умовою правильного фінансування віднов-лення на кожному підприємстві. Якщо й далі амортизаційнівідрахування будуть повністю направлятися на ремонт ОВФ, тоусунення морального зносу, що виявився у величезному відста-ванні рівня розвитку технічної бази України від інших промисло-во розвинутих країн, є завданням її відновлення, фінансуванняякого проблематичне. Це основна проблема розвитку процесіввідновлення в Україні — відсутність їхнього фінансування. Пропричини ситуації, що склалася, сказано достатньо [124, 160, 170].Що ж до завдань, які необхідно вирішити для пожвавлення про-цесів відновлення, то можна виділити такі напрями.

Довантажування виробничих потужностей великих (провід-них) підприємств ключових машинобудівних галузей з рівня15—20 % хоча б до рівня 50—60 %, що могло б забезпечити їхрентабельну роботу. Розв'язати це завдання в короткий термінможна кількома шляхами, з яких найбільш реальним є повер-нення Україною частини втрачених східних ринків. Якщо цейпроцес отримає розвиток, то на першому етапі довантаженняпотужностей буде можливе без їхнього корінного відновленняв тому випадку, коли ціни на енергоносії в договірних країнахбудуть установлені за взаємним узгодженням. З огляду на бли-зькість технологій, заснованих на єдиних принципах оброб-лення, оговорених стандартами країн колишнього СРСР, від-новлення перерваних кооперативних зв'язків цілком можливена сучасному етапі без глобального технічного переозброєнняпарку діючого устаткування. Україні потрібно значно піднятитехнічний рівень діючої техніки та технології, що необхідно їйдля гідного конкурування на європейському ринку з іншимикраїнами—членами Євросоюзу. Україна мусить підготуватисятехнологічно, економічно, а також відповідно до європейськихстандартів та вимог до якості продукції, що виготовляється.Існуюча технічна і технологічна база не в змозі забезпечитивимоги європейських стандартів, занадто мала частка сертифі-кованої продукції і виробництв, що відповідають європейсь-кому рівню. Мале завантаження потужностей зумовлює високусобівартість продукції з багатьох позицій традиційно українсь-кої номенклатури товарів. Східний ринок може прийнятиукраїнські комплектуючі вироби і готову продукцію, якщо і нев колишніх обсягах, то в межах завантаження на 50—60 %. Зогляду на рівень зносу ОВФ у промисловості України, їхнійтехнічний стан навряд чи дасть можливість підняти коефіцієнтвикористання до рівня проектного. На цьому етапі таке за-вдання не стоїть. Важливо забезпечити загальне зростання об-сягів виробництва.

Прийняття, відповідно до концепції науково-технічного йінноваційного розвитку України, затвердженої ще постановоюВерховної Ради від 13.07.99 р. № 961-XIV як найбільш перспе-ктивний напрям підвищення інвестиційної привабливості про-мисловості до виконання, її перехід на інноваційний шлях роз-витку. Аналіз інноваційної діяльності в розвинутих країнах ікраїнах світу, що розвиваються, показав, що найбільш перспе-ктивним напрямом у цьому плані є створення технополісів ітехнопарків. Основний зміст такої технічної політики полягаєу всілякій підтримці державою інноваційних проектів револю-ційного характеру, що дозволяють у короткий термін перебо-роти відставання і вийти на передові позиції в розвитку техні-ки і технології.

Державна підтримка інноваційних проектів, що, як правило, єризиковими і мають потребу в державній гарантії. З огляду на те,що економіка України в даний час є зоною підвищеного ризикудля будь-яких інвестицій, є сенс у формуванні національного вен-чурного капіталу і його використанні для реалізації нововведень інових технологій, насамперед на підприємствах провідних галузейнаціональної промисловості. Державний бюджет не в змозі нада-вати істотну допомогу підприємствам як державної, так і недержа-вної форми власності в області кредиту і прямих інвестицій. Томудля України найбільш реальним є шлях надання податкових пільгу процесі створення і функціонування технопарків при одночас-ному довантаженні потужностей найбільш перспективних підпри-ємств провідних галузей, таких як верстатобудування, важке ма-шинобудування, електротехнічна промисловість, електроннапромисловість. Саме ці галузі можуть забезпечити перебудову всі-єї промисловості країни на новій технічній і технологічній основі зурахуванням впливу й інтересів стратегічних партнерів.

Таким чином, вкрай важливим є об'єднання двох напрямів —створення технопарків [44, 124, 142, 150] і довантаження потуж-ностей у провідних галузях промисловості в руслі єдиної техніч-ної політики держави (рис. 2.7).

Правову основу інноваційної діяльності технопарків в Україністановить сукупність законодавчих і нормативних актів, що ре-гулюють процес створення, розробки і реалізації інновацій. Пе-рехід України на інноваційний шлях розвитку регламентуєтьсятакими документами:

розпорядженням Президента України «Питання створення тех-нопарків та інноваційних структур інших типів» від 23.01.96 р. № 17;

постановою Кабінету Міністрів України від 22.05.96 р. № 549«Положення про порядок створення і функціонування технопар-ків і інноваційних структур інших типів».

Перші, діючі до цього часу, українські технопарки булистворені в 1999 р. на базі великих науково-дослідних інститутівНАН України:

Технопарк «Напівпровідникові технології й матеріали, опто-електроніка і сенсорна техніка»;

Технопарк «Інститут електрозварювання імені Є. О. Патона»;

Технопарк «Інститут монокристалів».

Верховною Радою України був прийнятий Закон України«Про спеціальний режим інвестиційної й інноваційної діяльностітехнологічних парків «Напівпровідникові технології і матеріали,оптоелектроніка і сенсорна техніка», «Інститут електрозварюван-ня імені Є. О. Патона», «Інститут монокристалів» від 16.07.99 р.№ 991-XIV (далі — Закон № 991-XIV), а також зміни до законівУкраїни «Про єдиний митний тариф», «Про податок на доданувартість» і «Про оподаткування прибутку підприємств», викла-дені в прийнятому Законі України «Про внесення змін у деякі За-кони України з питань оподатковування» від 01.06.2000 р.№ 1749-Ш, що визначили правові й економічні основи впрова-дження і функціонування створених за розпорядженням Прези-дента України технопарків і реалізації ними інноваційних та ін-вестиційних проектів.

Важкого машинобудування

Електротехнічного машинобудування

ЯЯS-оовя

ВЕЛИКІ ПРОМИСЛОВІ ПІДПРИЄМСТВА

Верстатобудівні

Збитковевиробництвоу зв'язку знедовантаженнямпотужностей,старіннямустаткуванняі технологій,неконкуренто-спроможністю

-^-продукції,

недосконалістюподатковогозаконодавстватощо

Податки

ТЕХНОПАРКИ

НДІ, НАН України

вS-

оS

'Я wй s.&< а

иочоя

X

оS-

'воК

Електронного машинобудуваннята інші

о

я

£

яя

ов

оЯЯ

оча

п

кяя

я

ІЗ'ч

о

і

ч

ов .о

к£

цс

и ГГІ

ч о

овн

^ зя S

ч о

a &

З- я

Сч В

вS-

о

S

щ

Яsx

я

ч

щЯ

ая

ч

— я

о чЧД'я

Створення->-власноговенчурногокапіталу

▼Податкові ]

За кордон (технології, капітал)

Рис. 2.7. Механізм формування венчурного капіталу в Україні

Кабінет Міністрів України постановою від 17.12.99 р. № 23затвердив ряд таких нормативно-правових актів:

Положення про порядок розгляду і затвердження пріоритет-них напрямів діяльності технологічного парку;

Положення про порядок розгляду і реєстрації інвестиційних таінноваційних проектів, що реалізуються за пріоритетними на-прямами діяльності технологічного парку;

Положення про порядок здійснення контролю за цільовим ви-користанням сировини, матеріалів, устаткування, комплектуючихта інших товарів, що ввозяться в Україну для виконання інвести-ційних та інноваційних проектів за пріоритетними напрямкамидіяльності технологічного парку.

Наведена вище нормативно-законодавча база все-таки не охо-плює всього кола проблем, що виникають у процесі створення іфункціонування українських технопарків, вона погано проробле-на як з погляду теорії, так і з погляду економічного механізму ре-алізації та захисту від зловживань. Так, Закон України № 991-XIV дає таке визначення:

«Технопарк — це юридична особа або об'єднання на підставі до-говору про спільну діяльність юридичних осіб (учасників), голо-вною метою яких є діяльність щодо виконання інвестиційних і ін-новаційних проектів, виробничого впровадження наукомісткихрозробок, високих технологій і конкурентоспроможної на світовихринках продукції. Спеціальний режим інноваційної і інвестиційноїдіяльності вводиться для технологічних парків, їхніх учасників, до-чірніх і спільних підприємств терміном на 15 років і діє при вико-нанні інвестиційного й інноваційного проектів по пріоритетних на-прямках діяльності технологічних парків протягом п'яти років здати реєстрації проектів, але в межах вищевказаного терміну діїспеціального режиму інвестиційної й інноваційної діяльності».

Як випливає з приведеного визначення, головною метою тех-нопарків є «діяльність щодо виконання інвестиційних та іннова-ційних проектів...», хоча в усьому світі ринкова економіка є го-ловною метою одержання прибутку, і єдина особливістьтехнопарків — у способі одержання цього прибутку, а також уйого розподілі, орієнтованому на збільшення частки, що направ-ляється у венчурний бізнес [130], який припускає практичне ви-користання технічних і технологічних новинок, результатів нау-кових досягнень, ще не випробуваних на практиці. Цей видбізнесу пов'язаний з великим ризиком, тому венчурний бізнесчасто називають ризиковим. Використовувати в Україні закор-донний досвід у цій сфері можна тільки з урахуванням особливо-стей сучасного стану економіки країни. Найперші спроби ство-рення технопарків на базі Київського інституту проблем матема-тичних машин і систем НАНУ, Нікітського ботанічного саду,Київського політехнічного інституту, Рівненського бізнес-інку-батора, інноваційних центрів у Луганську і Донецьку, Васильків-сько-Обухівського технополісу та інші виявилися невдалими [40].Позначилася відсутність законодавчої і нормативної бази, непла-тоспроможність вітчизняних замовників нових розробок, немож-ливість субсидування досліджень з бюджету. До 2000 року в світіфункціонувало близько 400 технополісів. Широко відомі техно-парки США («Кремнієва долина»), Кембриджський науковийпарк в Англії, «Кремнієвий острів» у Японії. У Китаї у 80-і рокибула розроблена і здійснена програма розвитку високих техноло-гій, у якій виділялося 15 основних тем, у т. ч. з біології, космонав-тики, інформації, лазерної техніки, автоматизації, розробки новихматеріалів. До 1993 року в Китаї діяло кілька тисяч підприємств,об'єднаних у технопарки. В Україні створення технопарків можестимулюватися в умовах дефіциту бюджету тільки пільговимоподатковуванням.

Основні особливості оподатковування технопарків відпові-дно до статей 4, 6 і 7 Закону України № 991-XIV полягають утакому:

«Суми податку на додану вартість, нарахованого в порядку,встановленому Законом України «Про податок на додану вар-тість», по операціях із продажу товарів (виконанню робіт, надан-ню послуг), пов'язаних з виконанням інвестиційних та іннова-ційних проектів по пріоритетних напрямках діяльності техно-логічних парків, і суми податку на прибуток, отриману від вико-нання зазначених проектів, нараховані в порядку, встановленомуЗаконом України «Про оподаткування прибутку підприємств»,технологічні парки, їхні учасники, дочірні і спільні підприємстване відраховують у бюджет, а зараховують на спеціальні рахунки івикористовують зазначені суми винятково на наукову і науково-технічну діяльність, розвиток власних науково-технічних і дослі-дно-технологічних і дослідно-експериментальних баз».

Норми встановлених податкових пільг діють тільки в періодвиконання кожного інноваційного й інвестиційного проекту, алене більше ніж на п'ять років з моменту реєстрації проекту.

Технологічні парки, їхні учасники, дочірні і спільні підприєм-ства забезпечують ведення окремого бухгалтерського обліку опе-рацій, пов'язаних з виконанням інвестиційних та інноваційнихпроектів. Не використані протягом терміну дії спеціального ре-жиму інвестиційної й інноваційної діяльності кошти, накопиченіна спеціальних рахунках, підлягають зарахуванню в Державнийбюджет України.

Сировина, матеріали, устаткування, комплектуючі й інші то-вари, що не виробляються в Україні або виробляються, але невідповідають технічним характеристикам і міжнародним станда-ртам, при ввозі в Україну для використання технологічними пар-ками, їх учасниками, дочірніми і спільними підприємствами привиконанні у встановленому дійсним Законом порядку інвести-ційних та інноваційних проектів звільняються від сплати ввізногомита і податку на додану вартість.

Розрахунки за експортно-імпортними операціями для інвести-ційних та інноваційних проектів проводяться в термін до 150 кален-дарних днів.

Кошти, отримані в іноземній валюті від реалізації продукції(продажу товару, виконання робіт, надання послуг) технологіч-них парків, їхніх учасників, дочірніх і спільних підприємств, непідлягають обов'язковому продажу.

Постановою від 26.07.2000 р. № 1018 Кабінет Міністрів Українизатвердив Порядок зарахування сум податків на спеціальні рахункиі їхнє використання технологічним парком, що є також ще однієюважливою особливістю функціонування технопарків.

Учасники технологічних парків, дочірні та спільні підприємс-тва перераховують на відкриті ними в установах банків спеціаль-ні рахунки 50 % сум податку на додану вартість і сум податку наприбуток. Інші 50 % зазначених сум перераховуються ними наспеціальні рахунки технологічних парків, їхніх учасників, дочір-ніх і спільних підприємств, використовуються ними винятково нанаукову і науково-технічну діяльність, розвиток власної науково-технологічної та дослідно-експериментальної бази.

На жаль, такий механізм оподатковування і стимулювання ін-вестицій дозволяє реалізувати цілий ряд схем ухилення від опо-датковування учасників технопарків, насамперед дочірніх і спі-льних підприємств, що, одержавши пільги за перші роки існуван-ня, закриваються, і замість них відкриваються нові. Продукціятехнопарків не вписується в потреби вітчизняних підприємств,крім того, ці підприємства, як правило, з обмеженою платоспро-можністю. Унаслідок цього продукція технопарків йде, як прави-ло, на експорт. Схеми відхилення від сплати ПДВ при експортно-імпортних операціях широко відомі і використовувалися перева-жною більшістю учасників зовнішньоекономічної діяльності.У даний час виявлено цілий ряд зловживань як за зазначеноюсхемою, так і при прямому перерахуванні коштів на закордоннірахунки підприємствами, що входять до технопарків. Нейтралі-зація таких схем може стати джерелом додаткових надходжень убюджет, за рахунок яких була б можлива організація інвестуван-ня найбільш перспективних напрямів і розробок у галузі новоїтехніки (рис. 2.8).

Держава, не маючи особливих фінансових резервів для прямо-го фінансування технопарків на першому етапі, за допомогоюподаткових, кредитних і митних пільг дає можливість сформува-ти первісний капітал досліджуваним інноваційним структурам ірозвиватися далі, використовуючи власний інноваційно-інвести-ційний потенціал. Необхідно відзначити, що, всупереч сформо-ваній думці [44], технопарки не є панацеєю від усіх лих, і їхнючастку у формуванні бюджету прийняли на себе підприємства,які не мають пільг (рис. 2.7). Щоб створювана технопарками ви-сокотехнологічна продукція не йшла повністю за кордон, а спри-яла розвитку базових галузей України, необхідно, щоб частинавенчурного капіталу, який формується технопарками, направля-лася на відновлення технічної бази і підйом технологічного рівнявеликих підприємств вітчизняного машинобудування. Безумовно,вугільна галузь України потребує допомоги і розвитку так само,як хімічна промисловість, газотранспортні й енергетичні систе-ми, але забезпечувати їхній підйом за рахунок імпортного устат-кування нераціонально, а за рахунок устаткування вітчизняноговиробництва — практично неможливо без комплексного віднов-лення підприємств верстатобудування, важкого машинобудуван-ня, електротехнічної й електронної промисловості. Саме ці під-приємства, одержавши нові технології, здатні в найкоротшийтермін забезпечити відновлення технічної бази інших стратегічноважливих галузей. Проведення такої технічної політики дозво-лить направляти частину знову створеного власного венчурногокапіталу на підйом вітчизняного верстатобудування, дасть мож-ливість знизити для інших учасників інноваційного процесу сту-пінь ризику і залучити закордонний венчурний капітал до відно-влення найбільш динамічних галузей національної проми-словості. На наведеній вище схемі, що відбиває механізм форму-вання венчурного капіталу в Україні (рис. 2.7), представлена різ-ниця в динаміці формування технопарків і великих підприємствстратегічно важливих галузей. Технопарки в умовах пільговогооподатковування створюються на базі ведучих НДІ з включен-ням у їхню структуру потужностей з виробництва високотехно-логічної продукції, в той час як великі промислові підприємства,що є основою національної економіки, не справляючись із висо-ким податковим тиском, змушені виділяти зі своєї структури насамостійний баланс науково-дослідні інститути, конструкторськібюро, спеціалізовані конструкторсько-технологічні бюро, дослі-дні виробництва, цехи нестандартного устаткування і т. д. Такевідторгнення приводить, як правило, до закриття об'єктів госпо-дарської діяльності, що виділилися, і позбавляє перспектив голо-вне підприємство.

Слід зазначити, що, навіть успішно діючи, в даний час вУкраїні технопарки не можуть здійснити комплексне технічнепереозброєння спеціалізованих галузей з використанням висо-ких технологій. Вони ставлять перед собою, як правило, вузькіцілі, що дають максимальний результат у короткий час. їхня ді-яльність і програми розвитку затверджуються відповідно доприйнятого законодавства, але не координуються в єдиному ру-слі прийнятої концепції технічного розвитку з орієнтацією настратегічного партнера, оскільки ці кардинально важливі пи-тання ще не вирішені остаточно у зв'язку з нестабільністю за-конодавства, частою зміною виконавчої влади, що представляєвідповідну програму. Наприклад, основними пріоритетними на-прямами діяльності технопарку «Інститут електрозварюванняімені Є. О. Патона» є:

енергоефективні й ресурсозберігаючі виробничі технології,матеріали й устаткування для зварювання і з'єднання металів,наплавлення, нанесення покриттів і матеріалів, спецметалургії;нові матеріали і конструкції;охорона навколишнього середовища;

нові комп'ютерні способи і технології інформації виробництваі досліджень;

стандартизація, атестація, сертифікація та інші способи забез-печення конкурентоспроможного рівня якості продукції;підготовка і підвищення кваліфікації кадрів.Як випливає з перерахованих напрямків, така програма до-зволяє вирішити проблеми самофінансування технопарку, алестосовно до вітчизняного машинобудування вирішує тільки кі-лька вузьких питань. Для забезпечення комплексності в розви-тку цілих галузей координація роботи технопарку очевиднонеобхідна, хоча б у рамках запропонованих ними варіантівпрограм розвитку.

У табл. 2.5 представлені дані про результати господарської ді-яльності технопарку «Інститут електрозварювання імені Є. О. Пато-на» за період 2000 р. — перше півріччя 2001 р., з яких випливає,що надання даному об'єкту податкових пільг привело до збі-льшення загального обсягу відрахувань у Держбюджет. Обсягвипуску інноваційної продукції вже до кінця 1 кварталу2001 р. зріс у 7,6 разу порівняно з результатами за минулийперіод, а до кінця першого півріччя — майже в 34,7 разу. Зарезультатами діяльності технопарку, на кінець першого півріч-чя 2001 р. держава одержала коштів у бюджет у 1,5 разу біль-ше, ніж дало податкових пільг.

Таблиця 2.5

ЕКОНОМІЧНІ ПОКАЗНИКИ ДІЯЛЬНОСТІ ТЕХНОПАРКУ«Інститут електрозварювання імені Є. О. Патона» за період 2000 р. —перше півріччя 2001 р.[150] (млн грн)

Показник

2000 р.

2001 р.

2001—2005 рр.(план)

І квартал

1 -е півріччя

Обсяг випуску інноваційноїпродукції

1,13

8,7

39,2

450,0

Експорт інноваційної про-дукції

1,0

6,3

30,8

360,0

Обсяг реінвестицій в інно-ваційні проекти

0,1

0,4

1,5

27,0

Відрахування в Держбю-джет

0,1

0,9

2,2

35,0

У той же час, практично 80 % інноваційної продукції технопа-рку було відправлено на експорт. Для традиційної продукції цеможна було б вважати великим досягненням. У даному випадкуможе скластися ситуація, коли, експортуючи окремі досягнення вокремих галузях виробництва, будемо змушені імпортувати їх ускладі комплексів технологічного устаткування для технічногопереозброєння вітчизняного машинобудування.

Не менш важливим є той факт, що зниження податкового тис-ку на технопарк дало в остаточному підсумку приріст сумарнихвідрахувань у бюджет. Такий шлях можливий і по відношеннюдо стратегічно важливих галузей промисловості, особливо маши-нобудування. За проектами розвитку податкового законодавстваможливе зниження ставок оподатковування, але дуже багато часувтрачено і розрив у рівні розвитку технічної бази України і країнЗахідної Європи, як майбутніх партнерів і конкурентів, зростає. Усформованих умовах важливо використовувати всі можливі на-прямки фінансування процесів відновлення, в т. ч. і непрямі. Під-тримка великих підприємств провідних галузей машинобудуван-ня повинна містити в собі:

Державні гарантії під договори лізингу, що забезпечують зна-чне підвищення технічного рівня підприємств базових галузей.Такі гарантії, особливо якщо вони даються інвесторам країни, якавизнана стратегічним партнером, дозволять розгорнути співробіт-ництво в багатьох напрямах. Стратегічний партнер буде зацікав-лений насамперед не в разовому договорі лізингу, а в комплексізаходів, що забезпечують довгострокове співробітництво. Насам-перед це налагоджування інфраструктури обслуговування поста-вленого обладнання та обмін фахівцями;

Державні гарантії під інноваційні проекти високого ступеняризику, що мають ключове значення в розвитку стратегічно важ-ливих підприємств. Без цих гарантій вітчизняні підприємці біль-ше зацікавлені за будь-яку ціну повернути вкладені кошти, а ри-зиковані проекти та розробки розміщувати за кордоном, звідкипотім доводиться їх викуповувати у вигляді завершених техноло-гій, але вже за дуже високу ціну;

Зміна законодавства, що регулює умови інноваційної діяльно-сті спільних підприємств (за участю фірм, що представляютькраїни, — стратегічні партнери), які здійснюють цю діяльність урамках міждержавних угод;

Внесення змін до податкового, митного та господарського за-конодавства, що регулює інвестиційні процеси в народному гос-подарстві в цілому, у бік зниження податкового тиску на підпри-ємства, які інвестують кошти в розвиток високих технологійз урахуванням пріоритету (стратегічно важливих галузей, дефі-цитних товарів, ресурсозберігаючих технологій та ін.) і ступеняризику;

Стабілізація законодавства шляхом винесення мінливих дру-горядних деталей у підзаконні акти при збереженні загальноїспрямованості основного закону з метою зниження ризику інозе-мних інвесторів і залучення венчурного капіталу до участі в роз-витку наукомістких технологій, що дають високу віддачу. Кіль-кість поправок до вже діючих законів свідчать про їх дуже низкуякість і неузгодженість. Не відпрацьовано сам механізм переходувід застарілих положень до нових. Наприклад, перехід від староїсистеми нарахування амортизації до нових норм занадто розтяг-нувся, поінформованість робітників податкових органів буланенабагато вища за поінформованість платників податку, заборо-на на використання старих норм за відсутністю нових лише до-дала плутанини, як і введення додаткового рахунка, який викону-вав функції тимчасового буферу для накопичення коштів, якібуло заборонено відносити до амортизації;

Реалізація пропонованих заходів з метою одержання максима-льного прибутку і створення умов для його реінвестування.

Можливість і необхідність формування власного венчурногокапіталу пов'язана зі створенням національних технопарків, яківедуть розробки високих технологій за вузькими напрямами спе-ціалізації в науці і техніці. Державна підтримка в цьому випадкуможе бути забезпечена, крім традиційних податкових пільг, затакими напрямами:

Стимулювання довгострокового кредитування комерційнимибанками технопарків, які ведуть розробки проектів, що дозволя-ють здійснити комплексний перехід провідних галузей промис-ловості на новий ступінь розвитку, відкриття відповідних кредит-них ліній під гарантії держави;

Подальше удосконалювання податкового законодавства, щорегулює діяльність технопарків в умовах господарювання, якізмінюються.

Використання цих напрямів державної підтримки для одер-жання максимального прибутку і створення власного венчурногокапіталу орієнтовані на фінансування ризиків проектів віднов-лення технічної бази промисловості України. Обидва напрямки,об'єднані загальними інтересами, будуть сприяти залученню іно-земних інвестицій, зростання обсягів лізингових операцій ком-плексного характеру, що забезпечують високий рівень впрова-джуваних технологій, а також підвищенню частки довгостро-кового кредитування під впливом поліпшення інвестиційногоклімату в країні.

Практичне використання усіх можливих напрямів, методів,джерел фінансування процесів відновлення потребує науково об-ґрунтованої методичної бази, яка забезпечила б оптимальні тем-пи та пропорції розвитку виробництва. Це стосується насампередпроцесів амортизації ОВф, розробки єдиного, але досить гнучко-го, методу амортизації, перегляду підходів до визначення вартос-ті основних фондів, що має амортизуватися, врахування впливуприскорення морального зносу техніки на строки її корисноговикористання та формування джерел фінансування заходів з усу-нення такого зносу.

Узагальнюючи підсумок проведеному аналізу, необхідно від-значити:

1. Усі фактори можна диференціювати за ознакою витрат наті, котрі вимагають проведення заходів, пов'язаних з капітальни-ми вкладеннями, з нагромадженням поточних витрат або не по-требуючих витрат, що мають чисто організаційний характер. Ускладній фінансовій ситуації перехідного періоду заходи, що непотребують фінансування, варто здійснювати насамперед, навітьякщо віддача від них невелика. Будь-які зміни організаційногохарактеру повинні будуватися на добре обґрунтованих методич-них розробках, які потребують фінансування, займають багаточасу і не завжди забезпечені досить кваліфікованими спеціаліс-тами. Тому це мусить взяти на себе держава.

На державному рівні необхідно вжити заходів до забезпе-чення цільового використання амортизаційних відрахувань як збоку суб'єктів господарської діяльності, так і з боку держави, якавикористовувала ці кошти для потреб бюджету. Не можна вирі-шувати поточні проблеми бюджету за рахунок амортизації, щозабезпечує частину процесу відновлення, як гарантії майбутньогорозвитку. У той же час необхідно підвищити обґрунтованість за-стосовуваних методів і норм амортизації як у перехідному пері-оді, так і в умовах сталої ринкової економіки, щоб вони забезпе-чували процес відшкодування зносу в оптимальних пропорціях.У всякому разі, регулювати ці процеси не можна ні встановлен-ням податку на амортизацію (такий законопроект не був затвер-джений, але розглядався), ні застосуванням понижуючих коефі-цієнтів. У зв'язку з тим, що закон дозволяє витрачати аморти-зацію на проведення ремонту, а сумарні витрати підприємствмашинобудування на ремонт за рахунок собівартості та аморти-зації не покривають на цей час навіть необхідного мінімуму, навідновлення здебільшого не залишається нічого. Тому наступнимкроком у цьому напрямі повинен бути перегляд вартості, що під-лягає амортизації.

Для забезпечення стабільності, що є умовою залучення ін-вестицій, необхідно розробити відповідну концепцію розвитку,яка враховувала б умови перехідного періоду і сталих ринковихвідносин як двох етапів одного процесу. Закони повинні бутивзаємопов'язані за кожним положенням, мати однозначне тлума-чення кожного пункту, бути короткими і зрозумілими, не міститиположень, що за своїм характером повинні бути винесені в підза-конні акти, стандарти, вимоги. Основна умова — закони повиннібути незмінні, а в підзаконні акти можуть вноситися зміни, від-повідно до обстановки, що змінюється, відповідно до духу і бук-ви закону. Більш обґрунтовані та перевірені законодавчі акти по-требують для розробки більше часу, але це виправдовує себе, боне треба буде змінювати, доповнювати, відміняти і т. ін.

В умовах украй високого рівня фізичного і морального зно-су технічної бази промисловості України необхідно вжити екст-рені заходи, що включають:

узгодження пакета законів в аспекті забезпечення процесіввідновлення і створення механізму їхньої реалізації, контролюходу виконання і внесення коректив, при чому треба координу-вати з єдиного центру роботу фахівців різних сфер економіки,які беруть участь у законотворчому процесі, термінологію щовикористовується, підходи, на яких будуються нормативні до-кументи;

узгодження підзаконних актів, стандартів, рекомендацій, ке-руючих впливів ДПАУ, Міністерства фінансів, Кабінету Мініст-рів у єдиному комплексі діючого законодавства і створення ме-ханізму, що координує такі впливи надалі;

розробку системи оціночних показників, нормативів, що ре-комендуються, типових положень, що регулюють процеси від-шкодування зносу ОВФ, і створення механізму їхнього доведен-ня до користувача.

Інвестиційний шлях розвитку є для України єдино можли-вим у сформованих умовах. Його реалізація пов'язана з об'єднан-ням двох основних напрямів технічної політики: використаннявисокого науково-технічного потенціалу країни для розвитку но-вих технологій на основі створення спеціалізованих технопарків іпідйому стратегічно важливих галузей машинобудування в ціло-му як бази подальшого розвитку економіки країни. Таке об'єднанняпотребує удосконалювання законодавства і поліпшення інвести-ційного клімату.

В умовах дефіциту бюджету пільги технопаркам потребу-ють відшкодування за рахунок інших платників податків, зокре-ма великих підприємств стратегічно важливих галузей. При та-кому перерозподілі необхідно на першому етапі об'єднаннязазначених вище напрямів обумовити повернення частини отри-маного технопарками прибутку у вигляді реінвестицій у відпові-дні галузі машинобудування. На другому етапі зменшення подат-кового тиску дасть можливість розширити базу оподаткову-вання і збільшити надходження в бюджет. На третьому етапідержава одержує можливість фінансування стратегічно важли-вих розробок.

Технопарки можуть послужити базою для формування влас-ного венчурного капіталу в Україні. У сформованих умовах ценайбільш затребуваний вид капіталу, оскільки рівень ризику ін-вестиційної діяльності в Україні в цілому високий, а сфера йогододатка, що надає можливості одержання значних результатів,велика.

Для реалізації зазначених етапів необхідне первісне зростаннязавантаження потужностей великих підприємств із 15—20 до50—60 %. Таке зростання можливе, якщо Україна поверне східніринки, на яких можна нарощувати обсяги виробництва та реалі-зації продукції без докорінної перебудови технічної бази промис-ловості, переходу на інші стандарти. Це дозволить виграти часдля переорієнтації на нові технології та накопичити необхіднікошти, але потребує зближення законодавства, зняття митних бар'є-рів, збільшення взаємного товарообігу.

Питання до самоконтролю

Назвіть об'єктивні фактори, властиві сучасному етапу розвиткувеликих організаційно-технічних систем, які визначають характер про-цесів відновлення основних виробничих фондів в Україні.

Наведіть приклад прискорення морального зносу другого роду тапосилення прояву тенденцій, які можна класифікувати як моральнийзнос третього роду.

Назвіть суб'єктивні фактори, властиві етапові переходу Українидо ринкових відносин, що впливають на інтенсивність процесів віднов-лення основних фондів.

Наведіть приклад суб'єктивних факторів негативного характе-ру, що потребують виправлення недостатньо обґрунтовано прийнятихрішень.

Дайте класифікацію позитивних і негативних загальних і специ-фічних об'єктивних факторів. Поясніть, як їх вплив може підсилювати-ся або послаблятися на суб'єктивному рівні їхньої реалізації.

За якими ознаками ранжуються заходи відновлення витратногохарактеру при встановленні пріоритетів їх проведення у часі?

Поясніть на схемі механізм дії суб'єктивних факторів макрорі-вня, що впливають на інтенсивність процесів відновлення основнихфондів.

Назвіть групу суб'єктивних факторів, які діють на методичномурівні забезпечення процесів відновлення.

Дайте уточнене визначення основних виробничих фондів підпри-ємства — як частини засобів виробництва — з поясненням змісту цьогоуточнення в частині незмінності їхньої форми.

За яких причин більшість пропонованих Стандартом п'ятьох ме-тодів амортизації ОВФ (основних засобів) не знайшли широкого засто-сування в промисловості?

Чи економічно виправдане періодичне вилучення амортизаційнихвідрахувань підприємств у бюджет? Що при цьому відбувається в тихвипадках, коли підприємство і без того несе збиток від реалізації, пове-ртаючи лише валові витрати на виробництво?

Чи відображують діючі методи обліку зносу фактичну картинустану ОВФ? Чи достатня точність статистичних даних для прийняттярішень щодо відновлення ОВФ галузі, підприємства?

Який з двох існуючих напрямів — створення технопарків абодовантаження потужностей у провідних галузях промисловості — слідвибрати в ході реалізації єдиної технічної політики України?

Поясніть, у якому разі експорт інноваційної продукції технопар-ку може бути не на користь державі-експортеру?

Практичні завдання

Проведіть ранжування заходів відновлення витратного характеру,запланованих на підприємстві — базі практики за ознакою ефективнос-ті віддачі.

Перевірте заплановані на підприємстві заходи відновлення витра-тного характеру на забезпеченість джерелами фінансування.

Розподілить заходи на ті, що фінансуються з прибутку, собівар-тості та інших джерел. Вирахуйте, який відсоток буде фінансуватися зарахунок амортизаційних коштів.

Проаналізуйте рівень виконання торішнього плану розвитку під-приємства — бази практики як за рівнем фінансування, так і терміномвиконання кожного заходу.

Проаналізуйте рівень використання амортизаційних коштів за ці-льовим призначенням за звітністю підприємства — бази практики. Як-що іммобілізація амортизаційних сум мала місце, встановіть, чи це бу-ло доцільно.

ПЛАНУВАННЯ УСУНЕННЯ ЗНОСУОСНОВНИХ ФОНДІВ