3.1. Визначення термінів корисноговикористання обладнання

магниевый скраб beletage

Впорядкування процесів відновлення ОВФ на підприємстві запропонованим вище підходом має включати такі етапи.

Створення методичної бази, погодженої з чинним законодав-ством, що відповідає вимогам типових положень, що відповідаєзагальній спрямованості розвитку економіки України, а такожамортизаційній і технічній політиці, яка реалізовується на рівнідержави. При цьому підприємство може самостійно виконатикомплекс робіт з обґрунтування вибору стратегії розвитку, про-порцій розподілу кінцевого результату або ж прийняти рекомен-дації зі сторони. У будь-якому випадку методична база повиннавраховувати характерні риси конкретного підприємства, прина-лежність до визначеної галузі промисловості, джерела і напрямифінансування відновлення.

Організація розподілу обов'язків, пов'язаних із плануваннямвідновлення, їхньою реалізацією, контролем ходу виконання,аналізом результатів, прийняттям управлінських рішень, міжокремими виконавцями, закріпленими за функціональними під-розділами підприємства. Створення окремого підрозділу, праців-ники якого виконували б усі названі функції, як правило, неефек-тивне, але й повна відсутність координації ходу відновлення, щомає місце в даний час на більшості промислових підприємств,призвело до повного застою в розвитку і критичному старіннютехнічної бази. Пропоноване закріплення названих обов'язків навсіх рівнях керування підприємством дало б можливість пов'я-зати планування виробництва і розвитку, підтримку і відновлен-ня основних фондів у єдиному процесі відновлення. У цих умо-вах функціональні підрозділи прийняли б на себе відповідаль-ність не тільки за виконання своїх прямих обов'язків, а й закінцевий результат виробництва і кінцевий результат розвитку, заправильний хід формування і використання фінансових ресурсів.

Планування процесів відновлення у взаємозв'язку з заходамипідтримки ОВФ, покликаних забезпечити їхнє відновлення, шля-хом усунення фізичного зносу, і заходів відновлення, спрямова-них на розвиток. При цьому розвиток не обов'язково пов'язанийз розширенням обсягів виробництва, оскільки може мати еколо-гічну, соціальну, ресурсозберігаючу спрямованість або забезпе-чувати підвищення якості продукції. У даний час втрачений вза-ємозв'язок між плануванням виробництва, плануванням ре-монтних робіт і заходами розвитку; не регламентоване викорис-тання фінансових потоків. Невиправдана іммобілізація оборот-них коштів на придбання ОВФ найчастіше призводить до зни-ження показників основного виробництва. У свою чергу, нецільо-ве використання амортизаційних відрахувань призводить до різ-кого наростання зносу ОВФ.

Реалізація заходів відновлення, узгодження використаннягрошових, матеріальних, трудових ресурсів у часі, оптимізаціятранспортних потоків, завантаження техніки і виконавців — усеце проблеми оптимального використання фінансових ресурсів,що направляються на відновлення.

Контроль ходу виконання заходів підтримки і відновлення,координація виконання робіт, узгодження джерел фінансування,розподіл матеріальних і грошових коштів між заходами відповід-но до ранжирування за важливістю. Особливу важливість цейетап набуває в умовах обмежених ресурсів, коли внаслідок не-платежів можуть зриватися початкові плани.

Аналіз ходу робіт з підтримки і відновлення ОВФ і оцінка ре-зультатів завершених заходів. Особливе місце в цьому процесізаймає оптимізація складу і черговості виконання робіт у динамі-ці з метою концентрації матеріальних і грошових коштів на най-більш важливих напрямках відновлення.

Аналіз проблем, що виникли в ході реалізації заходів, і прийн-яття управлінських рішень, у т. ч. рішень про припинення вико-нання окремих заходів, про додаткове фінансування перспектив-них напрямів, про зміну структури виробництва, системи і струк-тури керування, структури власності.

Таким чином, розробку методики розрахунку строків корис-ного використання ОВФ слід починати з аналізу загальнотеоре-тичних положень та діючого законодавства, що регулює процесивідновлення в Україні, а завершувати практичними рекомендаці-ями щодо її впровадження на підприємстві.

У першому розділі цього посібника виходили з того, що про-цеси відшкодування зносу ОВФ можуть бути реалізовані у форміпідтримки або відновлення. Відповідно до пропонованого визна-чення, підтримка ОВФ — це процес відшкодування фізичногозносу шляхом здійснення поточних і капітальних ремонтів, рів-ноцінної заміни, а також ремонтної модернізації устаткування,що частково усуває і моральний знос другого роду. ВідновленняОВФ — процес відшкодування морального зносу другого і тре-тього роду шляхом прогресивної модернізації і нерівноцінної за-міни, тобто заміни на більш прогресивне устаткування, в резуль-таті якої може мати місце усунення і фізичного зносу об'єкта. Напроцеси зносу та його усунення існують дуже різноманітні по-гляди, у зв'язку з чим різняться й підходи до визначення такихпоказників, як термін служби обладнання, строки корисного ви-користання. Дуже різноманітна сама термінологія, бо інколи ціпоказники ототожнюють з циклом життя машини, з кількістюроків використання, з періодом зміни моделей машин у їх вироб-ництві.

Розрізняють також середній строк служби, як його математи-чне очікування [102, с. 115], нормативні, розрахункові, оптима-льні, фактичні строки служби.

Для цілей планування процесів відновлення ОВФ найважли-віше значення має строк корисного використання, як він тракту-ється П(С)БО 7, бо саме за цим показником можна нараховуватиамортизацію та виявляти рівень зносу ОВФ. Є чимало підходівдо обчислення строків раціонального використання ОВФ взагалі іосновного технологічного обладнання, як активної частини ОВФ,насамперед.

Так, В. Ф. Спірін пропонує використовувати для встановленняоптимального строку служби приведені витрати, а також врахо-вувати співвідношення продуктивності застарілої та нової маши-ни, що на його погляд відображує рівень морального зносу техні-ки, що замінюється [102, с. 115]:

T2 =     Ф         Ф         В          , (3Л)

(М1 + 31 + —МВ2 - (М2 + 32)В2 + ЕНФ1 В- - ЕнФ2В1Т1 В1

де Т2 — строки служби техніки, що іде на заміну;

Т1 — строки служби застарілої техніки;

М1 — матеріальні витрати на кожен предмет труда при засто-суванні застарілої машини;

М2 — матеріальні витрати на кожен предмет труда при засто-суванні нової машини;

— заробітна плата робітників (операторів), які обслугову-ють застаріле обладнання;

— заробітна плата робітників (операторів), які обслугову-ють нове обладнання;

В1 — продуктивність застарілої техніки;

В2 — продуктивність нової техніки;

Ф1 — вартість техніки, яку заміняють;

Ф2 — вартість техніки, що йде на заміну;

Ен — нормативний коефіцієнт ефективності.

Основна вада такого підходу в тому, що строки корисного вико-ристання машини нової моделі встановлюються шляхом співстав-лення зі строками використання застарілої, а не виходячи з якихосьвласних характеристик нової техніки. Це небажано насамперед тому,що нове покоління техніки може ґрунтуватися на зовсім іншихпринципах оброблення деталі, там можуть бути використані іншіконструкційні матеріали. Внаслідок цього зношуватись будуть зо-всім інші вузли та деталі у зовсім інші строки, які в цьому методі зо-всім не враховані. Так, на зміну деяким високоточним металорізаль-ним верстатам прийшло лазерне обладнання, що дозволяє одержатипотрібну чистоту поверхні не за допомогою абразивного інструмен-ту або різця, а за обробкою тепловім промінням. Цілком можливо,що рівень та швидкість настання фізичного зносу такого обладнанняз роками буде не тільки менше, але й характер зростання витрат наремонт може мати інші ознаки. Крім цього, цілком можливо, що йшвидкість морального зносу революційно нової техніки на початкуїї впровадження може змінюватися зовсім нерівномірно, і в ціломуза певний період повільніше, ніж для старої моделі. Якщо ж все —таки використовувати такий підхід, то бажано розглядати щонайме-нше три змінюючі одна одну машини, де третя — прогнозована мо-дель наступної машини, що йде їм на зміну.

Автор стверджує, що в цій формулі враховується вплив мораль-ного зносу першого роду шляхом зіставлення значень вартості ста-рої та нової машини. Але ж це не підходить для даного випадку, бомається на увазі, що нова машина більш прогресивної моделі, ніжстара (бо автор зіставляє не тільки вартість машин, але і їх продук-тивність, тоді як моральний знос першого роду — це втрата вартостіпрацюючої машини внаслідок здешевлення її виготовлення в сучас-них умовах, тобто мова йде про машину тієї ж самої моделі з не-змінними показниками продуктивності). Крім цього, врахуванняморального зносу другого роду за таким підходом теж проблемати-чне, бо далеко не завжди зростання продуктивності є ознакою про-гресивності нової машини. Метою може бути зростання точності,розширення можливостей щодо розмірів заготовки, що обробляєть-ся, режимів різання, геометричної жорсткості, методів базування,автоматизації процесів завантаження — вивантаження. Це може бу-ти впроваджено для забезпечення вимог екології, охорони праці,можливостей щодо оброблення інших матеріалів, енергозбережен-ня, зростання ремонтопридатності, довговічності та надійності. 3атаких умов враховувати лише показники співвідношення продукти-вності, як зроблено в підході, що аналізується, явно не досить.

Якщо ж машина припасовується до лінії або комплексу ма-шин, то надлишкова продуктивність має бути навіть невигідною.Це витікає з того, що машина, продуктивність якої не використо-вується повністю, потребує тем не менше більшої кількості енер-гії, вона, як правило, більш вимоглива щодо обслуговування, во-на більш складна й тому менш надійна, бо кількість вузлів, щоможуть вийти з ладу, зростає. В умовах подорожчання енергоно-сіїв це дуже важливий чинник. До того ж моральний знос другогороду як втрата вартості зовсім не завжди пропорційна співвідно-шенню продуктивності старої та нової машини. 3вісно, що призростанні деяких показників (насамперед показників продуктив-ності) зростають ті характеристики, зростання яких є зовсім не-бажаним. Це насамперед вага обладнання. Якщо обладнання маєрухомі частини (а в металообробці це майже завжди має місце),то зростання їх маси тягне за собою підвищення показників енер-гомісткості приводу, що теж не бажано.

Цей метод (на жаль, бо він досить простий), не може бути вико-ристаний у ринковій економіці і в умовах діючого в Україні зако-нодавства, по-перше, тому що нормативного коефіцієнта (Ен), дійс-ного для всього народного господарства, більше не існує, а по-друге, можливість додаткової оцінки та переоцінки ОВФ, яку даєнаціональне законодавство, вже не дозволяє стверджувати, щоТ2 — це «період однократного возмещения стоимости идущей назамену новой техники» [102, с. 115]. На практиці підприємство ви-конує переоцінювання або додаткове оцінювання ОВФ і знов по-чинає процес амортизації. Це йде всупереч принципу перенесеннювартості зношеної частини техніки на вартість продукції, але ж заумовами інфляції такий підхід був би частково виправданий, як бидодаткове оцінювання була обмежена рівнем інфляції, що накопи-чився на момент переоцінювання. На жаль, цього немає, підприєм-ство на свій ризик та розсуд повторює переоцінювання, і, навітьякщо виконує це переоцінювання спеціалізована організація, сутьвід цього не змінюється. Підприємство фактично амортизує більшувартість, ніж є первинна, або відновлювана. 3 іншого боку, фактич-но на цей час ці амортизаційні відрахування є джерелом фінансу-вання не тільки й не стільки відновлення, як ремонту всіх рівнів.

Існують підходи, згідно з якими пропонується розраховуватиоптимальні строки служби (що їх можна розглядати як різновидстроків корисного використання) на основі використання крите-рію мінімуму приведених витрат в розрахунку на одиницю кори-сного ефекту. Так, С. Ф. Покропивний пропонує встановлюватистрок служби обладнання, виходячи з розрахунку рівня приведе-них витрат, що приходяться на одиницю продукції, яка може бутивироблена на цьому обладнанні за весь строк її служби. Очевидно,мова в цьому разі може йти лише про обладнання, що працює внезмінних умовах масового виробництва. До того ж, це мусить бу-ти спеціальне обладнання, бо на універсальному обладнанні навітьу серійному виробництві за строк його служби номенклатура про-дукції може змінюватися щорічно у досить широкому діапазоні якза кількістю, так і за якісними показниками. Таким чином, ця ме-тодика може бути використана для дуже невеликої частини облад-нання, бо накладає обмеження на обчислення знаменника форму-ли, в якому стоїть показник сумарної продуктивності машини за tроків (де t — строк її служби) в натуральному вираженні (в шту-ках). На цей показник ділиться сума, яка вміщує:

сумарну собівартість продукції, що її виготовлено за допомо-гою даної машини в /-тому році (без витрат на ремонтне обслуго-вування та амортизацію на повне відновлення);

сумарні витрати на ремонтне обслуговування машини в /-томуроці експлуатації;

вартість закупівлі, транспортування, монтажу та наладки ма-шини за вирахуванням її ліквідаційної вартості;

вартість закупівлі, транспортування, монтажу та наладки ма-шини за вирахуванням її ліквідаційної вартості, помножена нанормативний коефіцієнт ефективності капіталовкладень, та тойже строк служби, що є невідомим.

Якщо навіть ігнорувати зміни умов експлуатації, рівня ви-трат на проведення ремонту, рівня втрат від браку, що неодмін-но буде зростати зі старінням машини, все єдине не виконуєтьсяумова, яка поставлена щодо цього показника в П(С)БУ 7, а са-ме — не враховується рівень морального зносу, тобто не врахо-вується можливість заміни на більш прогресивну машину. Яквипливає з цього, занадто багато припущень та спрощень ро-бить цей підхід таким, що його не можна використовувати напрактиці для нарахування амортизації, зносу, вибору об'єкта назаміну чи модернізацію.

P. H. Колегаєв пропонує для вирахування оптимальних стро-ків служби використовувати показник мінімуму приведених ви-трат на одиницю напрацювання машини (одиницю продукції, ро-бот, послуг, не обов'язково в натуральному вираженні). Прицьому питомі витрати обчислювати для цілого числа ремонтнихциклів [74, с. 70—72]. Але ж при такому підході усе залежить відтого, як була розрахована кількість та строки ремонтних циклів, аостанні, як відомо, морального зносу не враховують.

Найцікавішою є модель, запропонована В. В. Новожиловим,де він виходить з того, що строк служби машини треба обчислю-вати на основі такого строку, за який використання цієї машинине дає збитку [102]. Методика не враховує ряд важливих факто-рів, у тому числі вплив морального зносу, умов ринку, вона недоведена до рівня, на якому можливо її практичне використання,але умова беззбиткового використання може бути врахована прирозробці практичних рекомендацій що до обчислення строків ко-рисного використання ОВФ.

а

На рис. 3.1 представлена концептуальна схема визначення те-рмінів корисного використання устаткування на основі розрахун-ку темпів наростання витрат на його ремонт, обслуговування йексплуатацію з урахуванням прогнозованого збитку від невико-ристаних можливостей, пов'язаних із заміною діючого фізично іморально зношеного устаткування на нове, більш прогресивне.Таким чином, може бути врахований фізичний і моральний зностехніки. Період, протягом якого устаткування цілком втрачаєсвою споживчу вартість, і є, мабуть, терміном його корисноговикористання. Здатність засобів виробництва приносити прибу-ток робить їх корисними, втрата цих властивостей означає закін-чення періоду їхнього корисного використання.

Втрата вартості в результаті фізичного зносу виражається втому, що за інших рівних умов прибуток у процесі експлуатаціїзменшується в результаті зростання річних витрат, пов'язаних знеобхідністю відшкодування зносу (ДЗФЗ), і збільшення річноїсуми втрат від експлуатації зношеної техніки (ДУ). Утрата варто-сті через моральний знос другого або третього роду виникає вмомент появи нового, більш досконалого засобу виробництва абозміни суспільної потреби в експлуатації діючої техніки. Вонаможе вимірюватися річним зниженням собівартості продукції,що випускається, у випадку її виготовлення на новій, більш до-сконалій техніці (ДЗМЗ), або часткою річного економічного ефек-ту від виробництва й експлуатації нової техніки, що включаєтьсяв ціну її продажу.

Відповідно до ряду досліджень, проведених на представни-цьких групах різного типу устаткування [2], витрати на прове-дення кожного наступного капітального, середнього, поточно-го ремонту й обслуговування зростають відповідно до визна-ченої закономірності, характерної для даної групи. Так, дляшліфувального устаткування, що працює з абразивним інстру-ментом, властиве швидше, порівняно з металорізальним устат-куванням, наростання як витрат на всі види ремонтів і обслу-говування, так і витрат, пов'язаних з експлуатацією зношеноїтехніки.

Швидке зростання витрат на ремонт і обслуговування устат-кування, що зношується, пов'язаний (ДЗрО) з тим, що на початку

експлуатації виходять з ладу недовговічні вузли і деталі, які ви-магають періодичної заміни, іноді частіше, ніж передбачено ре-монтним циклом. Потім з ладу виходять більш довговічні деталій вузли, збільшуючи сформований рівень витрат на заміну вузлів,що швидко зношуються. Як показала практика, явища втоми ме-талу несучих конструкцій, що накопичуються згодом і не можутьбути усунені ремонтом, збільшують імовірність аварійних зупи-нок устаткування. При аварійній зупинці, як правило, з ладу ви-ходять не тільки дефектні деталі, а й сполучені з ними в рухли-вих з'єднаннях. Наприклад, викришування зуба шестірні редук-тора може призвести до тріщини корпуса і деформації валів. Збі-льшення кількості замінних деталей приводить не тільки до пе-ревитрати запасних частин, а й до збільшення трудомісткості ре-монтних робіт, підвищення їхньої енергоємності.

Велике значення має збільшення кількості позапланових, ава-рійних зупинок. Аварійна зупинка, як правило, спричинює зупи-нку всього комплексу устаткування, задіяного в даному техноло-гічному ланцюжку. Заходи, вжиті для запобігання таких зупинок,пов'язані зі створенням страхових заділів, установкою на вузькихмісцях верстатів-дублерів, організацією повузлового методу ре-монту, що неминуче призводить до збільшення коштів, що відво-лікаються на створення відповідних резервів. При цьому знижу-ється коефіцієнт завантаження устаткування, зменшуєтьсявипуск продукції, збільшуються непродуктивні виплати заробіт-ної плати за простої робітників і в цілому виникають втрати відаварійних зупинок виробництва (ДУАЗ).

Зростає витрата матеріалів (ДУМ), насамперед допоміжних,таких як мастильні, охолоджувальні рідини, стиснене повітря і т. д.Це збільшення пов'язане зі зносом ущільнень, підвищеним нагрі-ванням зношених тертьових поверхонь, витоками в замкнутихсистемах. Різке подорожчання енергоносіїв значно збільшило ва-гомість втрат технологічної енергії, пов'язаної зі збільшеннямсил тертя в зношених підшипниках, редукторах, трансмісіях.

Для металорізального устаткування велике значення може ма-ти зниження жорсткості вузлів, що призводить до вібрацій,пов'язаних із втратою потужності, перегрів обмоток двигунів,генераторів, пускових магнітних пристроїв та інші втрати енергії,що приводять до небажаного нагрівання рухомих частин. Вібра-ції, зайве нагрівання, перекручування геометричної точностіконструкції призводять до підвищення втрат від браку у зв'язку зпогіршенням стану технологічного устаткування (ДУБ).

Усі названі вище додаткові витрати і втрати призводять дозростання собівартості продукції, що, за інших рівних умов,означає зменшення прибутку, того економічного результату, що єметою виробництва й уособлює споживчу вартість засобів виро-бництва. Однак, при визначенні термінів корисного використан-ня об'єктів основних виробничих фондів, важливою є не фактич-на зміна витрат і втрат на діючому устаткуванні, а розрахунковіпоказники, що встановлюються відповідно до виявлених у про-цесі дослідження закономірностей, для устаткування, що тількищо встановлене, перейшовши з категорії товару в категоріюОВФ. Установивши закономірність зміни витрат і втрат длягрупи однорідного устаткування (наприклад, для токарно-гвинто-різних верстатів), можна, з певною помилкою, використовуватизазначену закономірність для нового обладнання цієї самої групи.Так, для токарно-гвинторізних верстатів апроксимуючою функ-цією таких змін є [2] квадратична функція, коефіцієнтами в якійслугують зміни втрат і витрат, пов'язаних з експлуатацією зно-шеного устаткування (ДЗ), порівняно з новим, а також показ-ник — зміна планованої величини прибутку при зміні продукції,що випускається, або зміні операції, що виконується на даномуобладнанні (для серійного та масового типів виробництва) (ДП).Фактичні значення річних витрат і втрат за термін служби окре-мих об'єктів різного типу, моделей, що відносяться до даної гру-пи, відрізняються від значень, отриманих відповідно до апрокси-муючої функції, в середньому на 10 %. Така точність достатнядля встановлення термінів корисного використання устаткування.

Для спрощення формули зведемо показники по ознаках «ви-трати», «втрати», «прибуток».

Витрати, пов'язані з усуненням фізичного зносу, можна ви-значити за формулою

ДЗФЗ = ДЗрО + ДУ, (3.5)

де ДЗФЗ — зростання витрат, пов'язаних з усуненням фізичногозносу;

ДЗрО — зростання витрат на ремонт і обслуговування устат-кування, що зношується;

ДУ — збільшення річної суми втрат від експлуатації зноше-ної техніки. Даний показник визначається по формулі:

ДУ = ДУаз + ДУм + ДУБ,    (3.6)

де ДУАЗ — збільшення втрат від аварійних зупинок виробництва;

ДУМ — збільшення втрат, пов'язаних з додатковою витра-тою матеріалів, енергії і енергоносіїв, усіх видів допоміжнихматеріалів;

ДУБ — підвищення втрат від браку у зв'язку з погіршеннямстану технологічного устаткування.

Зміна величини витрат, пов'язаних з усуненням моральногозносу, можна визначити за формулою

ДЗмз = ДС,     (3.7)

де ДС — розрахункова величина зниження собівартості продук-ції за умови виробництва її з застосуванням нової техніки, що йдена заміну діючої.

При цьому варто врахувати, що в планових розрахунках мо-жуть бути прийняті прогнозовані на майбутнє параметри новоїтехніки, що знаходиться на стадії розроблення. Прогноз може бу-ти побудований на аналізі динаміки зміни поколінь нової технікий усереднених показників зростання основних параметрів. Ця ве-личина може бути визначена інакше (укрупнено), за даними за-воду-виробника, як частка економічного ефекту, що включаєтьсяв ціну нової техніки.

Відповідно до пропонованої теорії, термін корисного викорис-тання закінчується в той момент, коли додаткові втрати від фізи-чного зносу з урахуванням втрат від морального дорівнюютьекономічним результатам експлуатації машин. Тобто одержува-ний від використання об'єкта річний прибуток дорівнює додат-ковим витратам і втратам.

Приймаємо як припущення, що розрахунковий прибуток (Пр)у плановому періоді не змінюється, тобто Пр = const. Крім того,зневажаємо зміною економічних результатів унаслідок наростан-ня фізичного зносу за факторами, не включеними в основну фор-мулу як втрати і витрати. До таких факторів можуть бути відне-сені зниження швидкості і точності налагоджень, збільшеннянеобхідних зупинок процесу оброблення для контактного конт-ролю розмірів оброблюваної деталі і т. д. Ці фактори виникаютьвнаслідок нагромадження зазорів у рухливих з'єднаннях внаслі-док зносу, не дозволяють досить точно і швидко робити установ-ку деталі, інструмента і не дають гарантії дотримання розмірів,встановлених у процесі регулювання. Такі зупинки і затримкизнижують загальний результат від експлуатації машини й повин-ні враховуватися тільки в тих випадках, коли значно впливаютьна обумовлений параметр.

Початкова точка в часі може бути визначена за результатамирозв'язано системи рівнянь як крапка перетинання рівняння пря-мої, що описує стан величини планованого прибутку від експлуа-тації об'єкта (Пр = const), і квадратичної функції, що відбиваєзміну витрат і втрат у процесі цієї експлуатації:

[ПР = ДЗ + ДП;

\           2          (3.8)

[ДЗ = (ДЗро + ДУ + ДС) • тКВ.

Із системи рівнянь випливає, що термін корисного викорис-тання (ТКВ) може бути визначений за формулою

П0 - ДП

Т

КВ

1

Р          (3.9)

ДЗро + ДУ + ДС

Усі використані в даній формулі показники можуть бути при-йняті для планового періоду на рівні відповідних фактичних зна-чень за результатами звітності за попередній (базовий) період для

устаткування відповідної групи і відкориговані з урахуваннямсформованих тенденцій їхніх змін.

Крім факторів, вплив яких відображено в наведених вище фу-нкціях, слід зазначити зниження продуктивності об'єкта в ре-зультаті фізичного зносу, що накопичується. Це зниження вартовраховувати тільки в тому випадку, якщо його очікувана величи-на значна і її вплив змінює значення терміну корисного викорис-тання більше ніж на 10 % (тобто відхилення виходять за межі до-пущених раніше відхилень при апроксимації). За певних умовстають важливими такі показники, як рівень інфляції, ступінь ри-зику проведення заходів заміни, рівень облікових банківськихставок, тобто фактори, що відбивають вплив ринку на процесивідновлення. Очевидно, що з урахуванням впливу інфляції, сту-пеня ризику і високих відсотків на кредит для проведення заходівзаміни або модернізації, розрахунковий рівень прибутку на діаг-рамі необхідно буде скоригувати на відповідну величину. Даніпоказники потребують урахування, якщо їхні відхилення в роз-рахунковому періоді можуть змінити величину розрахунковоготерміну корисного використання більше ніж на 10 %.

На рис. 3.1 пряма а відбиває зниження річних результатів екс-плуатації об'єкта в процесі його фізичного зносу за факторами,не врахованими в основній формулі (формула 3.9). Лінія в являєсобою графік функції наростання витрат на ремонт і втрат відексплуатації зношеного устаткування без урахування результатівморального зносу, лінія с — той самий графік з урахуванням ре-зультатів морального зносу. Точка Т1 — прогнозований моментпояви нової моделі устаткування, здатного замінити діюче. ТочкаТ3 — розрахунковий термін служби об'єкта без урахування мо-рального зносу; Т2 — з урахуванням морального зносу. ТочкаТкв — термін корисного використання об'єкта з урахуванням мо-рального зносу, прогнозованої інфляції й інших факторів, щознижують рівень розрахункового прибутку.

До цього слід додати, що створення методичного забезпечен-ня, як і створення інфраструктури, що могла б забезпечити йогосупровід та підтримку, повинно бути засновано на принципах,найважливіші з яких запропоновані нижче:

Комплексність. Принцип комплексності передбачає обов'я-зкове виконання всіх елементів процедури у встановленому поряд-ку у певний період часу. При підготовці документа необхідно:сформувати й упорядкувати базу даних;проаналізувати сучасний стан питання, тенденції змін;виявити причини негативних змін;

поставити кінцеву мету, завдання, що потребують розв'язанняпри досягненні мети, і проблеми, які виникають у ході вирішенняцих завдань;

вибрати напрям, методи і форми, в яких повинне бути реалізо-ване прийняте рішення;

підготувати документ і весь методичний і нормативний матеріалдо нього в комплексі, за необхідності — в декількох варіантах;

провести комплексну експертизу з відповідності принципампідготовки, Основному Закону (Конституції України), а такожусьому пакету господарського законодавства, що знаходиться впрямому або непрямому зв'язку з підготовлюваним документом;

вчасно довести документ до користувача в комплекті з усіманеобхідними методичними матеріалами, типовими формами,стандартами, обмеженнями, вимогами і поясненнями, що виклю-чають неоднозначне тлумачення.

Невиконання кожного з названих елементів процедури абовиконання їх в іншому порядку приведе до порушення принципубезперервності роботи механізму правового, методичного й ін-формаційного забезпечення.

Безперервність. Принцип безперервності полягає в тому, щодокумент не повинен виходити в світ уроздріб, скасовуючи старіположення і не даючи нових. Яскравим прикладом порушенняпринципу безперервності може стати введення в хід нових нормамортизації ОВФ. Скасування старих норм не було забезпеченоновою нормативною базою, жоден виконавчий і контролюючийорган не мав точних інструкцій щодо порядку дії в такій ситуації.У даному випадку було порушено відразу кілька принципів, а са-ме — принципу відповідальності за результат, принципу доведен-ня документа до виконавця, принципу погодженості окремих ета-пів робіт і дій розроблювачів при підготовці документа, принципувідповідності документа впливу об'єктивних економічних законів.

Відповідальність за результат. Принцип відповідальності за ре-зультат припускає, що при підготовці документа повинні бути виді-лені окремі етапи, завдання, розподілені обов'язки і закріплені завиконавцями. До виконавців відомо доведено інформацію про складробіт, їхню послідовність, терміни виконання, права і обов'язки ви-конавців, про можливості залучення сторонніх експертів і технічнихресурсів, у т. ч. машинного часу для оброблення інформації і т. д.

Погодженість. Принцип погодженості повинен бути реалізо-ваний у декількох аспектах:

необхідно погодити термінологію, яка застосовується під часрозроблення пакета документів, привівши її у відповідність дозагальноприйнятої економічної теорії і загальнодержавної конце-пції з даного питання, з огляду на вимоги міжнародних стандар-тів, термінологію, яка застосовується в суміжних галузях знань іяка має в економіці те саме значення;

вимагає узгодження загальна спрямованість документів, щостосуються того самого питання.

мають потребу в узгодженні документи, що регулюютьрізні процеси, але відбиваються на стані одного важливогопоказника;

Доведення до виконавця. Принцип доведення законодавчихі підзаконних актів до виконавця дозволяє захистити інтересине тільки великих, а й інших суб'єктів господарської діяльно-сті, забезпечуючи їм можливість своєчасного доступу до ін-формації в повному обсязі з необхідними поясненнями і кон-сультаціями.

Однозначність. Принцип однозначності тлумачення доку-ментів полягає в тому, що з тексту документа не може бутизроблено інших висновків, крім тих, котрі мав на увазі розроб-лювач. Це забезпечить єдність підходів усіх законодавчих і ви-конавчих органів влади, що контролюють і координують орга-нізації до підготовки всіх методичних матеріалів, стандартів,вимог, до контролю їхнього виконання і вживанню заходів ісанкцій. Можна навести безліч прикладів того, як законодавцітрактують підготовлений ними документ інакше, ніж законо-давча влада і контролюючі органи, і, звичайно, що б не закла-дав у документ законодавець, виконавець буде підкорятися тіль-ки контролюючим органам.

Обов'язковість експертизи. Принцип обов'язковості прове-дення експертизи може реалізуватися через стандартну процеду-ру, перелік основних питань якої пропонується нижче:

перевірка на однозначність розуміння окремих термінів, по-ложень, показників, документа в цілому;

визначення можливих наслідків, прогнозування побічних ре-зультатів, розрахунок ступеня їхнього впливу, вибір методу їх-ньої нейтралізації, визначення гранично припустимих значеньпобічних впливів, перевищення яких означає необхідність при-йняття додаткових коригувальних мір;

визначення мереж, у яких повинні залишатися підзаконніакти, методичні вказівки, типові положення, інструкції, накази,листи, які трактують і регламентують застосування закону,щоб відповідати основному змісту, спрямованості вихідногодокумента;

експертиза розглянутого документа на відповідність об'єктив-но діючим економічним законам;

перевірка документа на відповідність Конституції України.

Проведені дослідження дають змогу зробити на цьому етапітакі висновки.

Існуюче методичне забезпечення процесів підтримки і віднов-лення ОВФ неможливо використовувати в ринкових умовах безкардинальної переробки.

Показники, найчастіше застосовувані в розрахунках нормамортизації ОВФ, економічного ефекту від виробництва й екс-плуатації нової техніки, наведених витрат, такі як термін корис-ного використання, нормативний коефіцієнт ефективності капі-тальних вкладень не мають обґрунтування і не можуть бутивикористані в умовах ринкової економіки.

Нормативний термін служби устаткування, що застосовувавсяраніше для визначення рівня зносу ОВФ, не може більше вико-нувати названі функції, тому що існуюча нормативна база давнозастаріла і не є в нових умовах обов'язковою для використання, інемає більше органів, зобов'язаних її коригувати.

Нормативний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень,який визначався раніше по галузях і народному господарствуцентралізовано, в умовах ринку, а тим більше в перехідному пе-ріоді, що характеризується високими темпами інфляції, не засто-совується.

Ринковий підхід до визначення термінів корисного викорис-тання об'єктів ОВФ повинен базуватися на розрахунку економіч-но доцільних меж проведення ремонтів з подальшою експлуата-цією техніки. При цьому варто врахувати наростання витрат напідтримку техніки, втрат, що є наслідком морального і фізичногозносу, і співвідношення зазначених витрат і результатів експлуа-тації техніки.

Пропонована вище методика дозволяє точніше обґрунтуватирозрахункові терміни корисного використання об'єктів ОВФ, щодає можливість ефективно використовувати всі пропоновані ста-ндартами бухгалтерського обліку методи амортизації і будуватираціональну амортизаційну політику підприємства, виходячи зреально сформованої обстановки.

Спираючись на пропонований цьому посібнику підхід, можнадати економічне обґрунтування та розробити алгоритм розрахун-ку строків корисного використання конкретних об'єктів ОВФ інасамперед — основного технологічного обладнання на підпри-ємстві.