Натовп і маса

На вивчення особливостей натовпу також звертає увагу американський соціолог Г.Блумер. Він наголошує на тому, що поведінка людини в натовпу суттєво відрізняється від її поведі­нки в інших формах масових явищ. Г.Блумер вперше на науко­вому рівні розділив поняття «натовп» і «маса», які раніше вжи­вались як синоніми.

На його думку, між натовпом і масою існують такі відмін­ності.

• Між членами маси практично відсутні взаємодія і обмін почуттями. Люди фізично відділені один від одного, не знаходяться в такій просторовій близькості як в натовпі.

• Маса не здатна до одночасної узгодженої єдиної дії, яка є у натовпу.

• Члени маси можуть мати різний соціальний статус, різні професії.

• Маса складається із анонімних індивідів.

• Маса не має рис спільноти або громади. Вона просто складається із індивідів, які характеризуються однома­нітністю поведінки.

Цікавий феномен характеризує масу. Між людьми немає ніякого контакту, вони не знають один одного, а діють однома­нітно. Г.Блумер вважає, що форма масової поведінки вибудову­ється із індивідуальних ліній діяльності, а не із узгодженої по­ведінки. Ці індивідуальні дії здійснюються у вигляді виборів - вибір книг, речей, партії, моди, професії, релігії. Якщо лінії ви­бору сходяться в одній точці, то виникає феномен маси.

Коли масова поведінка набуває організованої форми, то її природа змінюється. Вона перестає бути феноменом маси, а стає іншою формою колективної поведінки.

Натовп, на відміну від маси, - це конкретна соціальна гру­па. Люди у натовпі, вступаючи у тісний контакт один з одним, змушені особливим чином взаємодіяти. Спілкування у натовпі характеризується більшою вираженістю невербальних способів комунікації, ніж вербальних. У натовпі кардинально змінюється психіка людини, психічні процеси відбуваються специфічно. Когнітивні процеси, які спрямовані на пізнання і категоризацію оточуючого світу, значно слабшають. Взаємодія між людьми стає односторонньою, правила і норми втрачають свою регу­люючу функцію. Психіка людини у натовпі вивільняється у не окультуреному вигляді.

Підкреслюючи особливе значення знання психології на­товпу в сучасному світі, дослідники цього феномена відмічають, що соціально-психологічні особливості натовпу, які було зафік­совано Г.Лебоном і Г.Тардом наприкінці ХІХ ст., по суті, є та­кими ж самими.

Загальніриси натовпу

Натовп, який являє собою недиференційоване скопище не­знайомих людей, натхненних загальною ідеєю і загальною ме­тою (інтересом, прагненням), що збуджує схожі пристрасті, має такі загальні риси.

• Добровільність членства, відкритість кордонів і здат­ність до довільного зростання. Само собою існування натовпу приваблює і породжує натовп. Факторами, які обмежують процес створення натовпу, є: насиль­ницький розгін, несприятлива погода, дефіцит прос­тору, нестаток видимості і гучності, який утруднює співучасть у тому, що відбувається, страх тісноти і репресій.

• Прямий фізичний контакт учасників, який здатний багаторазово підсилити ідентифікацію людей один з одним, викликати до життя такі механізми взаємодія- льності, як наслідування і психічне зараження.

Співприсутність значної кількості людей, що руха­ються, бачать, чують, дотикаються, нюхають один одного, супроводжується багаторазовим взаємовідоб- раженням почуттів і думок тих, хто зібрався разом. У результаті цього відбувається синхронізація (консолі­дація, вирівнювання) і інтенсифікація (акцентуаліза- ція, підсилення) їх емоційного стану.

Такий стан натовпу Лебон називав його «духовною єдніс­тю», яка виявляється в наступному.

o Анонімність і рівність людей у натовпу. В тісному кон­такті з собі подібними людина втрачає не тільки персо­нальний простір, але й стать, вік, національність, соціа­льний статус. Це приводить до того, що індивідуаль­ність і почуття особистої відповідальності за власну по­ведінку і дії оточуючих послаблюються. Безвідповідаль­ність приводить до вседозволеності, до деструктивного або кримінального характеру масових дій.

o Нестримне прагнення до цілі є «класичною» характери­стикою натовпу. Ця риса натовпу пов'язана з безмеж­ним ентузіазмом, вірою в невичерпність власних сил, ілюзією всемогутності, які породжені зниженням раціо­нально-логічного мислення.

Домінування ірраціональних основ поведінки сприяє акту­алізації стадних інстинктів, що приводить до встанов­лення влади «колективного несвідомого».

Натовп є імпульсивним, почуття його екзальтовані і поля­ризовані.

o Наявність явного або прихованого керівного центру, лі­дера натовпу. Завданням лідерів є відображення, акуму­ляція і керівництво настроєм і поведінкою натовпу.

Чисельна характеристика натовпу

Натовп являє собою скопище великої кількості людей на обмеженому просторі.

Оцінка чисельності натовпу має велике значення. Є добре відомим, що за кількістю людей, які намагаються вийти одноча­сно з приміщення у випадку пожежі, можна прогнозувати ймо­вірність виникнення паніки.

Емпіричні дослідження показали, що оцінку чисельності натовпу здійснити не просто. Запропонована американським до­слідником Х.Джекобсоном формула оперативного визначення чисельності натовпу перевірена емпірично і дає оцінку з точніс­тю лише 20%.

На оцінку точності кількості людей у натовпу впливає фо­рма натовпу і умови простору. Труднощі виникають й тому, що склад натовпу швидко змінюється, і він постійно знаходиться у русі.

В оцінці чисельності натовпу виникає цілий ряд питань, на які немає чіткої відповіді, а саме: яка мінімальна кількість лю­дей, що можуть вважатися носіями натовпу? Чи можуть виник­нути якісь нові психологічні явища у випадку збільшення на­товпу до 50 тис. і більше?

Як показали спеціальні дослідження, натовп має особливу форму. Виявлено, що всі натовпи мають тенденцію набувати кі­льцеподібної форми.

У натовпу є певні закономірності руху людей: від перифе­рії до центру і від центру до периферії. Найбільш активні люди тяжіють до центру натовпу, більш пасивні - до периферії. У зв'язку з цим виділяється феномен поляризації, який полягає у зіставленні щільності скучення людей у центрі натовпу і відно­сно розрядженої їх концентрації навколо центру.

На перший погляд здається, що натовп, - це скучення лю­дей, яке є однорідним, хаотичним і таким, що не має чіткої структури. Проте, як показали дослідження, у натовпу є групи, що об'єднані особистими і умовними зв'язками. Групи мають тенденцію розпадатися, можуть виникати антагоністичні групи, що є передумовою переходу натовпу у стан агресивності. Цей стан може бути причиною безпорядків. Проте, структура натов­пу має тенденцію утворювати гомогенну масу.