Рольова диференціація у натовпу : Психологія соціального впливу : B-ko.com : Книги для студентів

Рольова диференціація у натовпу

У натовпу спостерігається також рольова диференціація. Л.Почебут показує, що люди у натовпу можуть виконувати такі ролі:

- зачинателі або організатори натовпу;

- агресори - найбільш активно і агресивно діючі члени натовпу;

- послідовники - люди, що наслідують агресорів;

- допитливі, які попали у натовп через свою орієнтуваль­ну реакції;

- обивателі - люди, що попали у натовп випадково.

Як правило, агресори є індукторами зараження настрою, навіювання ідеями, наслідування діями.

Статусні позиції у натовпу теж можна диференціювати. Найвищий статус у вождя, лідера. Потім ідуть почет вождя, охоронці, всі інші члени натовпу.

Велике збіговисько людей відчуває потребу у вожді. У від­сутності вождя натовп більш схильний до паніки, агресії, ніж до геройства. Щоб бути вождем, потрібно мати не стільки інтелект, скільки високу чутливість до настрою натовпу.

Натовп наділяє свого вождя найпривабливішими особисті- сними якостями (видатний розум, знання цілі, передбачення на­слідків, тощо). Тому вождь натовпу повинен бути дуже пильним до свого іміджу, бо любов натовпу не є стійкою. Будь-яке пос­лаблення волі вождя може привести до того, що він легко пере­твориться в антивождя.

Умови і етапи формування натовпу

Виявлення умов, що сприяють виникненню натовпу, є ду­же важливим для розробки заходів профілактики протиправної поведінки натовпу і засобів конструктивного впливу на нього.

Натовп може утворюватися з приводу будь-яких подій: транспортної аварії на дорозі, невдоволеності діями органів вла­ди, затриманням правопорушника та ін. Термін його існування визначається значимістю інцидента: натовп може розійтись, як тільки елемент видовища ліквідовано.

В іншому випадку, особливо коли це пов'язано з виражен­ням невдоволеності яким-небудь соціальним явищем, натовп може все більше збуджуватися і переходити до дій. Емоційне напруження натовпу, зростаючи, може породжувати агресивну поведінку учасників

У натовпу можуть виникати елементи організації, якщо знайдеться людина, яка зможе її очолити. Проте, навіть коли та­кі елементи виникли, вони дуже нестабільні, і натовп може зруйнувати організованість, яка виникла. Стихія залишається основним законом поведінки натовпу.

Спонтанна елементарна масова поведінка може виникнути в умовах нестійкості або порушення звичних форм існування або звичного розпорядку життя. Там, де групове життя задові­льно підтримується у відповідності до правил або культурних звичаїв, не виникає приводів для появи якихось нових форм ма­сової поведінки.

Бажання, потреби і схильності людей задовольняються за­вдяки звичайній нормативно-культурній діяльності їх груп. У випадку ж будь-якого порушення цих установлених зразків дії або появи якихось нових схильностей, які не можуть бути задо­воленими існуючими культурними способами, виникнення сти­хійної масової поведінки цілком імовірне.

З цього приводу Г.Блумер зауважує, що у випадку, коли у людей є імпульси, бажання або схильності, які не можуть бути задоволеними наявними формами існування, вони опиняються в стані неспокою. Вони відчувають прагнення до дії, але одночас­но і перешкоду, яка заважає її виконанню, в результаті вони від­чувають дискомфорт, фрустрацію, невпевненість і, як правило, відчуження і самітність.

Ця внутрішня напруга, у відсутності засобів її зняття, як правило, виражається у безладній і некоординованій діяльності. Це ознака неспокою. Зовнішньо ця діяльність імовірніше за все, приймає форму розстроєної уяви і безладних емоцій. У своїх найбільш гострих формах вона характерна для невротичної по­ведінки.

Л.Почебут виділяє сім етапів формування натовпу.

- Перший етап - це виникнення приводу, яким часто буває

обмеження людей у чомусь. Натовп утворюється не ви­падково, потрібен зовнішній поштовх. Це може бути дефіцит товару, обмеженість доступу до інформації, влади, обмеженість у свободі, правах та ін.

- Другий етап - виникнення сумнівів у правдивості офі­ційної інформації, поява тривожних чуток, які провоку­ють людей вийти на площу і масово та згуртовано вима­гати своїх прав.

- Третій етап - збори людей на площі та інтенсивний об­мін інформацією і емоціями.

- Четвертий етап - поява лідера натовпу, його виступ, що дуже часто супроводжується підвищенням емоційного збудження натовпу, повторенням гасел і рухів лідера.

- П'ятий етап - протиставлення лідером когнітивних ка­тегорій «ми-вони», наприклад, «ми»-народ, «вони»- влада, створення образу ворога.

- Шостий етап - активізація натовпу лідером, визначення напрямку дій.

- Сьомий етап - груповий ексцес, активні, часто агресивні дії натовпу. Груповий ексцес починають зачинателі, найбільш енергійно їм наслідують агресори, а потім і послідовники.

Отже, зараження загальним настроєм і характер насліду­вання дій складають динаміку натовпу.

Колективне і підсвідоме у натовпу

Натовп є одним із способів формування колективного під­свідомого, змістом якого є почуття, що переживаються сумісно.

Підсвідоме у відношенні до натовпу визначається як хара­ктеристика психічних процесів, які відбуваються неявним спо­собом, поза свідомістю. Підсвідоме охоплює когнітивні, емо­ційні і/або мотиваційні процеси, які відбуваються без усвідом­лення їх людиною.

Колективне підсвідоме відкрив Г.Лебон. Він сформулював закон духовної єдності натовпу, який полягає в тому, що свідо­ма особистість зникає, підсвідома бере верх над свідомим. До­мінування підсвідомого приводить до того, що відбувається орі­єнтування почуттів і думок людей в одному напрямку. Утворю­ється колективна душа, яка має тимчасовий характер і чітко ви­значені властивості.

Свідоме життя розуму, - зауважує Лебон, - складає лише дуже маленьку частку порівняно з його підсвідомим життям. Елементи підсвідомого утворюють душу натовпу.

Характерною рисою почуттів у натовпу є їх однобокість і перебільшення. Однонаправлені почуття розповсюджуються у натовпу дуже швидко засобами зараження і навіювання, які сприяють перебільшенню почуттів. Сила почуттів натовпу ще більше збільшується відсутністю відповідальності. Почуття від­повідальності виникає під дією вольового зусилля, яке може здійснювати тільки ізольований індивід. Люди, збираючись у натовп, втрачають волю. Волю концентрує у собі вождь, завдя­ки чому він стає здатним управляти натовпом.

Люди у натовпу свідомо не домовляються про правила, норми і закони поведінки. У натовпу у людини стають слабкі­шими такі механізми, що регулюють поведінку - ролі, статуси, цінності, ціннісні орієнтації, норми і правила етикету.

Натовп - аморальна маса, де ролі і статуси не розподілено, норми і правила не обговорено, цінності не усвідомлено.

У той час як у суспільстві закони, правила і норми поведі­нки є результатом свідомого договірного процесу, більшість людей у моменти перебування у натовпу підпорядковуються владі інстинктів, які на деякий термін стають провідними регу­ляторами соціальної поведінки. Місце свідомої особистості за­ймає колективна підсвідомість.

Колективне підсвідоме базується на чуттєвому способі пі­знання оточуючого світу. Змістом колективного підсвідомого є інстинкти - це його глибинні, істотні мешканці, і почуття, що прийшли зі сфери свідомості, в якій вони довго існували.

Натовп - це один зі способів формування колективного пі­дсвідомого в психіці людей. Він (натовп) є каталізатором взаєм­ного обміну інстинктами і почуттями між підсвідомим і свідо­мим. Свідома, цілеспрямована воля окремої людини, яка вико­нує функцію мембрани між свідомістю і підсвідомим, у натовпу послаблюється. Мембрана стає прозорою, подоланою для взає­мопроникнення інстинктів і почуттів.

Ізольований індивід володіє здатністю придушувати свої ре­флекси, тоді як натовп цієї здатності не має. Імпульси, яким підпо­рядковується натовп, є достатньо сильними, щоб знищити особисті інтереси. Натовп ніколи не розмірковує і не вчиняє умисно.

У натовпу у людини втрачається здатність контролювати свої інстинкти, імпульсивна, емоційна поведінка стає домінуючою.

Як зауважує Лебон, індивід у натовпу набуває, завдяки лише чисельності, усвідомлення нездоланної сили, і це усвідом­лення дозволяє йому підкорятися таким інстинктам, яким він ні­коли не дає волі, коли буває наодинці. У натовпу він менш схи­льний приборкувати ці інстинкти.

Питання про те, чому психіка людини так сильно реагує на присутність чисельної кількості людей, є принципово важливим.

Ще З.Фрейд неодноразово підкреслював, що в умовах стресу у натовпу на перший план висувається та форма свідомо­сті людини, яка існувала ще у первісної людини, а саме: групова психологія. Контакт свідомості з первинним шаром свідомості випускає на волю енергію, що звичайно дрімає у нормальному стані людини. Енергія, що вирвалась на волю, визволяє психіку від тих стандартів і обмежень, які нав'язані їй культурою. В ре­зультаті цього людина стає у вищій мірі емоційною, керованою інстинктами, підвладною навіюванню.

Такої ж думки дотримуються К.Г.Юнг, Г.Лебон. Вони стверджують, що індивід, опинившись у натовпу, впадає в емо­ційний стан, який є характерним для людини на примітивній стадії суспільства.

Аналізуючи цей стан людини у натовпу, К.Левін застосо­вує термін «регресія». Регресія - це феномен, який виявляється у зміні життєвого простору в цілому у напрямку, який є проти­лежним розвитку. У натовпу життєвий простір людини дуже звужується і, відповідно, настає регресія. Таким чином, на пси­хіку індивіда у натовпу сильно впливає ситуація, поведінка стає залежною від «поля».

У стані регресії свідомість кожної людини послаблюється, вона повертається в той стан, що нагадує стан примітивної лю­дини. Звільнюється субстрат атавістичних інстинктів і звичок, який складає основу підсвідомого.

Х.Ортега-і-Гасет у праці «Повстання мас» зауважує, що коли індивід стає частиною маси, він підпадає під владу певних ірраціо­нальних пристрастей, темних імпульсивних реакцій. Інтелект, ро­зум, логічна аргументація в масовій свідомості зникають.

Натовп в інтелектуальному відношенні завжди стоїть ниж­че ізольованого індивіда, бо в натовпу зникає свідома особис­тість. На її місці виникає колективне безсвідоме, яке виявляєть­ся в однаковій направленості почуттів, ідей. Ця направленість визначається навіюванням. Головні риси, що характеризують індивіда у натовпу, - це прагнення терміново перетворити ідеї, які навіяні, у дії. Індивід уже перестає бути самим собою і стає автоматом, у якого своєї волі не існує.

Відсутність волі заповнюється інстинктами. Як зазначає Лебон, людина, стаючи частиною натовпу, спускається на декі­лька сходинок нижче по сходах цивілізації. В ізольованому ста­ні вона, можливо, була б культурною людиною, в натовпу - це варвар, тобто єство інстинктивне.

Домінуюча роль інстинктів виявляється у схильності до свавілля, буйства, лютості, але також у схильності до ентузіазму і героїзму, властивому первісній людині. Людина у натовпу лег­ко підпорядковується словам і умовлянням, які не здійснили б на неї ніякого впливу в ізольованому становищі. Вона здійснює вчинки, які суперечать її інтересам і звичкам.

Є.Мартін, розробляючи концепцію натовпу (на принципах психоаналізу), доводить, що в діях натовпу, особливо насильни­цьких, знаходять виявлення соціальні прагнення людини, які є придушеними.

І.Джаніс застосовуючи психоаналіз до пояснення поведін­ки груп, що знаходяться в умовах небезпеки (солдати в бою), ві­дмічає, що у людей у момент небезпеки різко підвищується по­чуття залежності. На його думку, це почуття є у прихованій фо­рмі у людини у нормальному стані. В момент небезпеки воно активізується і проектується на значимих осіб (наприклад, ко­мандира в умовах бою, вождя натовпу та ін.)

А.Фрейд, висунувши концепцію захисних механізмів пси­хіки, розповсюдила її на поведінку натовпу.

Ірраціональність поведінки людей у натовпу пояснюється тим, що захисні механізми виявляються в безсвідомій формі. Ці механізми працюють як наслідок нерозуміння реальних глибин­них причин ситуації, яка склалась, і направляють емоційну реа­кцію людей на зовнішні, інколи випадкові, об'єкти або як наслі­док неможливості виступити проти тих сил, які є дійсними ви­нуватцями несприятливої ситуації.

С.Московічі у своєму історичному трактаті «Вік натовпу» (1981) стверджує, що велика таємниця всякої поведінки - це су­спільна поведінка. Детально проаналізувавши погляди на на­товп Г.Лебона, Г.Тарда, З.Фрейда він розкриває цю таємницю, формулюючи новий закон: «Все, що є колективним, - безсвідо- ме. Все, що безсвідоме, є колективним». Отже, було відкрито закон соціальної психології. Натовп, як колективна форма пове­дінки, збуджує у людини безсвідоме. Прорив безсвідомого у свідоме спонукає людину до колективних форм поведінки.