Висновки : Психологія соціального впливу : B-ko.com : Книги для студентів

Висновки

1. В умовах сучасних процесів масовизації, що пов'язані, в першу чергу, з урбанізацією і розвитком mass mediа, вини­кають різні форми масової поведінки людей.

Загальні характеристики масових форм поведінки такі:

• статистичний характер спільноти, який полягає в тому, що дана спільнота, збігаючись із чисельністю її дискрет­них «одиниць», складає самостійне, цілісне утворення, яке відрізняється за своїми закономірностями і властиво­стями від тих елементів, що її складають;

• стохастична (імовірна) природа спільноти, що знаходить вираження у тому, що «входження» індивідів у дану спі­льноту є «випадковим», неупорядкованим, здійснюється за формулою «може бути, а може й не бути». В результа­ті цього така спільнота завжди відрізняється відкритими, «розмитими» межами, невизначеним кількісним і якіс­ним складом;

• ситуативний характер існування спільноти, який полягає в тому, що вона утворюється і функціонує виключно на базі і в межах тієї або іншої конкретної ситуації, в ре­зультаті чого є нестійким утворенням, що змінюється під дією випадковостей;

• виражена гетерогенність (різнорідність) складу спільно­ти, яка виявляється в «порушенні» меж між всіма існую­чими в суспільстві соціальними, демографічними, полі­тичними, регіональними, освітянськими та іншими гру­пами.

2. Особливістю теорій, які отримали назву «психологія наро­дів і мас» була загальна їх проблематика: масовидні явища, великі соціальні групи людей, масові рухи, механізми ма­сового впливу. Ці теорії виникли в результаті потреб сус­пільства у дослідженні масових явищ психіки, що супро­воджували бурхливість соціальних відносин того часу. Найбільш відомими роботами з цієї проблематики є роботи французьких дослідників Г. Лебона і Г. Тарда.

3. Г. Лебоном була розроблена концепція натовпу, в якій він трактує масову поведінку як аномальну, а головними озна­ками маси визначає знеособленість, втрату інтелекту та особистої відповідальності, домінування почуттів. Він ви­окремлює такі чинники, що зумовлюють масову поведінку: душа раси, вплив вожаків, наслідування і взаємне заражен­ня. Ключовим поняттям, яким Г. Лебон визначає психоло­гічний механізм взаємодії мас, є «психічна інфекція». В концепції Лебона маса протиставляється вождю, еліті, лі­деру, які здатні навести порядок у масі, повести її за со­бою.

4. Г. Тард в основу своєї концепції поклав розробку механіз­му наслідування, яким він пояснював людські взаємовід­носини. На його думку, завдання науки полягає у вивченні законів наслідування, завдяки яким суспільство, з одного боку, підтримує своє існування у якості цілісності, з друго­го, розвивається завдяки виникненню і розповсюдженню в різних галузях життя винаходів.

5. Концепція «психології мас» розроблялася також 3. Фрей- дом, зокрема у його дослідженнях міжособистісних та між- групових відносин, в яких він велику роль відводить наві­юванню, наслідуванню, підпорядкуванню лідерові (вож­дю), неусвідомленим колективним уявленням. 3а основу інтерпретації бралися психологічні механізми такої групи як сім'я. Особливо це стосується аналізу взаємин лідера і маси. Соціальна група розглядається 3. Фрейдом як сукуп­ність індивідів, які замінюють свій ідеал «Я» масовим ідеа­лом, що втілюється у вожді. 3гідно зі схемою 3. Фрейда,

відносини з лідером будуються за аналогією дитини з ба­тьками.

6. Головне питання, яке намагався вирішити С.Сигеле, це ви­значення міри відповідальності людини за злочин, який вона скоїла, будучи частиною натовпу. С.Сигеле ставить дуже серйозне питання колективної відповідальності. Він звертає увагу на роль соціальної ситуації у регуляції пове­дінки людини і вважає відповідальним за поведінку люди­ни у натовпу не натовп, а індивіда. Засобом виявлення міри його відповідальності є його вразливість до навіювання. С.Сигеле виділяє п'ять причин злочинів натовпу:

• Податливість членів натовпу до навіювання.

• Вплив чисельності, в результаті чого збільшується інте­нсивність негативних емоцій. Чисельність дає людям відчуття їх раптової і незвичайної могутності. Чисель­ність забезпечує анонімність злочину.

• Моральне сп'яніння, яке є результатом перемоги інсти­нктів над віковою працею виховання сили волі.

• Пробудження інстинктів вбивства.

• Специфічний склад натовпу (психічнохворі люди, аван­тюристи, бандити, люди з підмоченою репутацією, ті, що знаходяться у стані сп'яніння)

7. Сучасні дослідження психології натовпу відмічають, що соціально-психологічні характеристики натовпу, які було зафіксовано Г.ЛеБоном і Г.Тардом наприкінці XIX ст., за­лишились, по суті, такими ж самими. Отже, психологія на­товпу конкретизується в системі ідей, найсуттєвішими з яких є такі:

• Психологічний натовп - це не збіговище людей в одно­му місці, а людська сукупність, яка має загальну психі­ку.

• Індивід ДІЄ, ЯК I маса, але перший - свідомо, другий - неусвідомлено, оскільки свідомість індивідуальна, а безсвідоме колективне.

• Натовп є консервативним, не зважаючи на його рево­люційний спосіб дій. Він завжди закінчує відбудовою того, що повалювали, так як для них, як і для всіх, які знаходяться у стані гіпнозу, минуле є більш значимим, ніж сучасне.

• Маси, якими б не була їх культура, доктрина або соці­альне становище, потребують вождя. Він переконує їх не за допомогою доводів розуму чи сили, а як гіпноти­зер своїм авторитетом.

• Пропаганда (або комунікація) має ірраціональну основу, колективні переконання і такий інструмент, як навію­вання. Більша частина наших дій є наслідком переко­нань. Критичний розум, відсутність переконання і при­страсті є перешкодами до дії. Навіювання може їх подо­лати, саме тому пропаганда, що адресована масам, по­винна використовувати мову алегорій - енергійну і об­разну, з простими наказовими формулюваннями.

• Політика, ціллю якої є управління масами (партією, класом, нацією), за необхідністю не є сторонньою до фантазії. Вона повинна спиратись на якусь вищу ідею (революції, батьківщини), яку втілюють і врощують у свідомість кожної людини маси, поки не навіюють її. 3годом вона перетворюється в колективні образи і дії.

8. Велике значення має чисельна характеристика натовпу. По кількості людей, які намагаються вийти одночасно з при­міщення у випадку пожежі, можна прогнозувати ймовір­ність виникнення паніки.

На оцінку точності людей у натовпу впливає форма на­товпу і умови простору. Виявлено, що всі натовпи мають тенденцію набувати кільцеподібної форми.

9. У натовпу є певні рухи. Найбільш активні люди тяжіють до центру натовпу, більш пасивні - до периферії. У зв'язку з цим виділяється феномен поляризації, який полягає у зіс­тавленні щільності збіговища людей у центрі натовпу і ві­дносно розрядної їх концентрації навколо центру.

10. Хоча структура натовпу має тенденцію утворювати гомо­генну масу, у натовпу є групи, що об'єднані особистими і умовними зв'язками. Можуть виникати антагоністичні групи, що є передумовою переходу натовпу у стан агреси­вності. У натовпу спостерігається рольова диференціація. Люди у натовпу можуть виконувати такі ролі:

- зачинателі або організатори натовпу;

- агресори - найбільш активно і агресивно діючі члени натовпу;

- послідовники - люди, що наслідують агресорам;

- допитливі, які попали у натовп з-за своєї орієнтувальної реакції;

- обивателі - люди, що попали у натовп випадково.

11. Натовп має потребу у вожді. У відсутності вождя натовп більш схильний до паніки, агресії, ніж до геройства. Щоб бути вождем, потрібно мати не стільки інтелект, скільки високу чутливість до настрою натовпу. Вождь натовпу по­винен бути дуже пильним до свого іміджу, бо любов на­товпу не є стійкою. Будь-яке послаблення волі вождя може привести до того, що він легко перетвориться у антивождя.

12. Важливим для розробки заходів профілактики противоп- равної поведінки у натовпу і способів конструктивного впливу на нього є вивчення умов, що сприяють виникнен­ню натовпу та етапів його формування.

Виділяються такі етапи формування натовпу.

- Перший - це виникнення приводу. Натовп утворюється не випадково, потрібен зовнішній поштовх.

- Другий - виникнення сумнівів у правдивості офіційної інформації, поява тривожних чуток, які провокують лю­дей вийти на майдан масово та згуртовано і вимагати своїх прав.

- Третій - збори людей на майдані та інтенсивний обмін інформацією і емоціями.

- Четвертий - поява лідера натовпу, його виступ, що дуже часто супроводжується підвищенням емоційного збу­дження натовпу, повторенням гасел і рухів лідера.

- П'ятий - протиставлення лідером когнітивних категорій «ми-вони», наприклад, «ми»-народ, «вони»-влада, ство­рення образу ворога.

- Шостий - активізація натовпу лідером, визначення на­прямку дій.

- Сьомий - груповий ексцес, активні, часто агресивні дії натовпу.

13. Г.Лебон відкрив психологічний закон духовної єдності натовпу. Цей закон виявляється в тому, що свідома особи­стість зникає, а почуття і ідеї індивідів , що утворюють на­товп, приймають одну й ту ж направленість. Утворюється колективна душа, яка має тимчасовий характер і чітко ви­значені властивості. Ця колективна душа є колективним підсвідомим.

14. Колективне підсвідоме базується на чуттєвому способі пі­знання оточуючого світу. 3містом колективного підсвідомого є інстинкти і почуття, що прийшли зі сфери свідомості.

Натовп - це один зі способів формування колективного підсвідомого в психіці людей. Натовп є каталізатором вза­ємного обміну інстинктами і почуттями між підсвідомим і свідомим.

Свідома, цілеспрямована воля окремої людини, яка ви­конує функцію мембрани між свідомістю і підсвідомим, у натовпу послаблюється. Мембрана стає прозорою, подола­ною для взаємопроникнення інстинктів і почуттів.

С. Московічі формулює такий закон соціальної психоло­гії: все, що є колективним, - безсвідоме, а все, що безсві- доме, є колективним.

15. Паніка - це один з видів поведінки натовпу і одночасно це особливий емоційний стан, що виникає як наслідок або дефі­циту інформації про якусь незрозумілу ситуацію, або її над­лишку, який виявляється в стихійних імпульсивних діях. Відмічаються такі передумови виникнення паніки:

- Фізіологічні причини: втома, голод, безсоння, де­пресія стрес, наркотичне сп'яніння, які знижують здатність людей правильно оцінити ситуацію.

- Психологічні передумови: відчуття болю, здиву­вання, невпевненність, страх, жах, почуття ізольо­ваності, безсилля.

- Соціально-психологічні передумови: відсутність групової солідарності, цілісності, єдності групи, втрата довіри до керівництва, дефіцит інформації, панічні чутки.

16. Найбільш розповсюдженим типом інформації у натовпі є чутки.

Г.Олпорт виявив закономірність, згідно з якою інтенсив­ність чуток є функцією від ступеня зацікавленості людей в предметі чуток і рівня невизначеності інформації з питан­ня, яке цікавить людей.

Для виникнення чуток потрібно, щоб дана подія була достатньо важливою, відбувалася в ситуації, що турбує людей, являє загрозу для їх безпеки. Інформація, яка пере­дається у вигляді чуток, повинна бути невиразною і не дос­тупною для перевірки.

17. За критерієм впливу на людей виділяють такі типи чуток:

• чутки, що збуджують суспільну думку;

• чутки, що провокують асоціальну поведінку;

• чутки що руйнують соціальні зв'язки, ведуть до ма­сових безпорядків, агресії, вандалізму.

18. Поведінка людини у натовпу характеризується такими за­гальними особливостями.

- Зменшення або повне припинення спілкування на міжо- собистісному рівні завдяки вербальній комунікації.

- Безцільність рухів і пересувань у натовпу, яка виявля­ється у підвищеній агресивності людей; психомоторно­му збудженні, в хаотичній, безцільній фізичній актив­ності, низькому контролі і координації рухів і дій; схи­льності до однотипних рухів.

- Висока імпульсивність у діях учасників натовпу, швид­кий відгук на накази і заклики лідера.

- Наслідування рухам і поведінці лідера та більш актив­них учасників натовпу.

- Високе емоційне збудження, що виявляється у частих викриках окремих слів, фраз, вигуків; не зосередженому погляді, у нервовості, поривчатості рухів.

- Емоційна лабільність, що виявляється у вигляді частої зміни настроїв, у легкості появи стану гніву або захоп­лення.

- Висока категоричність в оцінках, думках, судженнях. Відсутність почуття міри.

- Потреба в простих рішеннях, які не потребують трива­лої розумової праці. В натовпу панує категоричний ім­ператив поведінки: «Хай живе!», «Не допустити», «Примусити», «Геть», «Ганьба».

- Нездатність до творчої діяльності.

- Можливість виникнення у деякої частини членів натов­пу слухових, зорових, нюхових галюцинацій.

- Схильність учасників натовпу збиватись у більш щільну групу.

19. 3міна психічних процесів людини у натовпу пов'язується з процесом соціальної фасилітації. Виникнення цього фе­номену зумовлено трьома обставинами.

- Перша полягає в тому, що присутність інших людей ро­бить людину більш настороженою, що й викликає збу­дження первинної системи.

- Друга ситуація пов'язана з тим, що люди стурбовані з приводу того, що про них подумають інші. Стурбова­ність оцінкою змушує людину нервувати і підвищує її збудженість.

- Третя ситуація полягає в тому, що присутність інших людей є відволікаючим фактором.

20. У натовпу в людини виникає змінений стан свідомості. Він полягає у зміні мислення, порушень відчуття часу, втраті са­моконтролю, зміні вираження емоцій, зміні відчуття тіла, у перцептивних викривленнях, гіпернавіюваності.

21. Деіндивідуалізація - це такий стан, в якому людина втра­чає уявлення про себе як окрему особистість. Оскільки де­індивідуалізація в умовах натовпу стирає межі дозволено­го, то підвищується ймовірність до імпульсивної або девіа- нтної поведінки. Деіндивідуалізація - це втрата самоусві­домлення в ситуаціях, які забезпечують анонімність і не концентрують уваги на окремому індивідові.

Причину деіндивідуалізації дослідники бачать в знеособ- леності, фізичній анонімності, яка приводить до того, що люди починають відчувати себе менш відповідальними за свої дії, оскільки знижується ймовірність того, що кожна окрема людина буде виділена із натовпу і покарана.

22. Соціальна занепокоєність - це характеристика емоційного стану натовпу, яка виникає в результаті «кільцевої реакції».

Кільцева реакція - це такий тип емоційного збудження, в рамках якого реакція одного індивіда відтворює збудження іншого. Так взаємне збудження набуває кільцевої форми.