Роль «Ідентифікаційної матриці» в соціальному впливові

Найголовнішим доповненням до когнітивістського підходу в соціальній психології С. Московічі вважає так звану «ідентифі­каційну матрицю», що пояснює, як вписується нова інформація в когнітивну структуру кожного індивіда в залежності від того, з якою групою він себе ідентифікує, тобто тут робиться акцент на тому, що вся сукупність знань («уявлень», «репрезентацій») лю­дини про світ дається їй в системі. Саме це робить «соціальні уя­влення» історико-культурним, соціальним об'єктом дослідження, регулятором людської поведінки. Ідентифікаційна матриця фор­мується поступово, коли початковий ескіз у цілеспрямованому відборі інформації набуває вигляду умовної конструкції. Цю конструкцію Московічі назвав «фігуративною схемою» репрезен­тації. Вона містить суттєві поняття, риси об'єктивного явища і просту структуру їх взаємозв'язків. Ця конструкція є візуальною, вона зручна у використанні і може служити своєрідною підпорою для сприйняття нового, незрозумілого матеріалу, і через спро­щення і оптимізацію процесу перцепції може орієнтувати суб'єкта.

Суть внутрішніх трансформацій соціальних репрезентацій Московічі бачить в тому, що це є процес освоєння чогось дивно­го, яке потребує інтерпретації через вже знайоме.

У поняття «дивне» він включає три типи ситуацій і феноме­нів: по-перше, те, що є для індивіда зовнішнім і віддаленим; по- друге, те, що не відповідає сталим нормам і правилам його пове­дінки і, по-третє, все те, що є надлишковим для індивіда: інфор­мація, нові поняття, нові відносини. «Дивне» не є просто новим, невідомим або таким, що не стосується індивіда. Напроти, воно приймає вигляд знайомого, і саме цією «псевдо-схожістю» сти­мулює формування якогось тлумачення, думки, тобто стає соціа­льною реальністю, яка утворюється на основі попереднього дос­віду. Для розкриття цього процесу Московічі вводить поняття «перенесення». Перенесення - це проникнення «дивного» в щі­лину звичайного. Зробити «дивне» своїм означає вкласти його в сітку вже знайомих понять шляхом надання назви і класифікації. Для аналізу того, як відбувається «вписування» об'єкта репрезен­тації в систему знань, що склалася раніше, Московічі вводить по­няття «ідентифікаційної матриці». Матриці існують для упоряд­кування як несоціальних, так і соціальних явищ. Матриці для со­ціальних явищ мають свою специфіку: окрім того, що вони ма­ють оціночний характер, ці матриці завжди пов'язують інформа­цію, що надходить, з певними соціальними категоріями, наділяю­чи об'єкт уявлення відповідним смислом і значенням.

Існують групові детермінанти обробки інформації, яка пос­тупає із зовні: якщо властивості об'єкта, який приймається, від­повідають основним параметрам ідентифікаційної матриці групи, то йому приписується весь комплекс як наявних, так і відсутніх, але пов'язаних з ним характеристик. Найважливішою функцією соціальних репрезентацій є функція опосередкування поведінки. Репрезентації розглядаються в цій функції як незалежна змінна, що детермінує поведінку. Призначення репрезентацій - брати участь у процесах формування поведінки і орієнтації соціальних комунікацій. У внутрішньогруповій міжособистісній взаємодії соціальні уявлення визначають поле можливих комунікацій, цін­ностей або ідей, що виявляються з точки зору групи і тим самим спрямовують і регулюють бажану поведінку.

Особливості формування соціальних репрезентацій

Формування соціальних репрезентацій - це психологічна необхідність соціального життя. Завдяки таким своїм властивос­тям як достатня стійкість і одночасно оперативність, соціальні уявлення дають можливість швидко переорієнтуватися в мінли­вій дійсності, особливо в умовах недостатньо повної і неоднозна­чної інформації щодо об'єкта, який сприймається. Робота уяв­лення по введенню незвичайного в систему значень індивіда йде двома шляхами: диференціації і інтеграції. Нерівновага в бутті людини, яка викликана появою нового об'єкта, може бути відно­влена або розкладанням цього об'єкта на перцептивні складові, або, наприклад, з'єднанням його ланцюгом зв'язків із «звичайни­ми» образами і поняттями із зовсім різних джерел, шляхом ана­логій і асоціацій. У процесі інтеграції елементи, що належать до різних галузей знань, трансформуються одне в інше, об'єкт включається в серію погоджень з іншими об'єктами, що вже на­лежать до психологічного світу індивіда, запозичуючи у них де­які властивості, додаючи свої власні, і, нарешті, сам стає звич­ним. Отже, соціальним репрезентаціям відводиться роль посере­дника між когнітивним світом індивіда і зовнішнім світом.

Соціальні репрезентації належать до тієї сфери соціальних, яка безпосередньо вплітається в життя соціальних груп, класів. Уявлення про наукові теорії, політичні події, про соціальну стру­ктуру суспільства і т.ін. існують не як уривчасті думки окремого індивіда, а як представника, члена соціальної групи, класу. Ці ви­словлювання, оцінки виражають відношення групи до соціально значущого об'єкта. Вони організовані зовсім по-різному в різних класах, культурах або групах і можуть служити візитною карт­кою соціальної групи. У разі відповідності між спільністю і її сві­домістю (уявленням) це уявлення стає одним з його функціона­льних атрибутів.

Вплив соціальних репрезентацій на поведінку не просто де­кларується прибічниками цієї концепції, а доводиться в багатьох експериментальних дослідженнях. Вводячи соціальні репрезен­тації в розглядання таких проблем як: групова взаємодія в проце­сі вирішення завдання (Ж.-П. Кодол), конфлікти (М. Плон), ефек­ти кооперації (Ж. Абрик) та інші, представники теорії соціальних репрезентацій отримали цікаві дані з точки зору цього нового по­гляду на традиційні проблеми соціальної психології.

Соціальні репрезентації виконують у суспільстві стосовно особистості адаптаційну функцію. Вона виявляється в тому, щоб адаптувати соціальні факти, які здійснюються в суспільстві, до існуючих у ньому поглядів, думок і оцінок. Справа в тому, що ні наука, ні ідеологія в суспільстві не здатні самі безпосередньо ви­значати людську поведінку. На допомогу приходять соціальні ре­презентації, функційні призначення яких полягають в тому, щоб адаптувати політичні, наукові та інші явища до вже існуючих по­глядів. Завдяки репрезентаціям соціальні групи створюють не тільки несуперечливу картину світу, але й формують, а також пе­ретворюють відносини з іншими групами. Московічі бачить ос­новне призначення соціальних репрезентацій в тому, щоб з їх до­помогою розв'язувати проблеми, надавати певну форму соціаль­ним взаємодіям, забезпечувати маси управлінням.

Прибічники концепції соціальних репрезентацій зробили не тільки новий внесок у вирішення фундаментальних теоретичних проблем соціальної психології, але й уважно поставилися до при­кладних досліджень в руслі концепції. їх дослідження характери­зуються оригінальністю і широтою тематики, охоплюють широку проблематику: це виявлення ролі соціальних репрезентацій у гру­повій активності, це також вивчення соціальних репрезентацій окремих соціальних об'єктів, це проблематика малої групи і між- групових відносин, це також соціально-психологічні проблеми великих соціальних спільностей.

Розпочата з польових досліджень розробка теорії соціальних репрезентацій інтенсивно проводиться також шляхом лаборатор­ного експериментування. Представники концепції соціальних ре­презентацій аналізують соціальні уявлення різних суспільних, професійних, демографічних груп, розкриваючи їх особливості, а в окремих випадках - процес розвитку соціальної свідомості цих суспільних груп. У своїх дослідженнях вони освоюють нові ме­тодичні засоби, застосовують цікаві методики.