2.4. Рольовий підхід у дослідженні соціального впливу

У рольовому підході дослідження соціального впливу тео­ретики спираються на постулат про те, що поведінка особистості в соціальному взаємовпливі визначається перш за все, позицією, яку посідає індивід у соціальних відносинах. У суспільстві щодо цієї позиції формується ряд очікувань стосовно до того, як люди­на повинна поводитись у відповідності до соціальної ролі.

Детермінація поведінки людини її соціальною роллю. Небезпечні ситуації, що пов'язані зі«входженням у роль»

Рольова поведінка - це соціально задана поведінка, в якій ступінь підпорядкування людини соціальним нормам і канонам є дуже високим. У всіх культурах існують конкретні правила щодо маскулінної і фемінної поведінки. Ці рольові очікування можуть обмежувати свободу дій людини, а також ставати причиною не­гативного ставлення до тих, хто поводиться не так, як від них очікується. Е. Аронсон наводить такий приклад. Гетеросексуаль- ний чоловік 51 року, одружений, має двох дітей, але не хоче від­повідати одній деталі традиційної чоловічої ролі - він любить вдягатися в жіночий одяг. Він дорого платить за свою нетради­ційну пристрасть: його будинок двічі піддавався нападу, його арештовувала поліція, і він ледве не втратив роботи.

Гендерні ролі не є чимось таким, що людина може вибрати. Проте більшість ролей у соціальних групах не так жорстко завда­ні, це позиції, які людина вибирає або прагне отримати і нарешті отримує. Наприклад, якщо людина вибрала роль студента і якщо вона буде добре працювати, то ймовірно, що колись вона може взяти на себе роль професора, або адвоката, або президента фір­ми. Можливо, що найважливішою роллю в групі є роль лідера, бо від здібностей лідера залежить успішність діяльності групи, а іноді і саме її виживання. То не дивно, що більшість соціально- психологічних робіт в аналізі соціальної ролі присвячено саме ролі лідера.

Існують дві потенційно небезпечні ситуації, пов'язані з со­ціальними ролями. Перша полягає в тому, що людина може на­стільки «увійти в роль», що її особистісна ідентичність і її осо­бистість просто зникають. Ф. Зімбардо і його колеги провели ек­сперимент, завдяки якому вони довели, що соціальні ролі насті­льки сильно впливають на особистість, що вони здатні поглинути особистісну ідентичність, в результаті чого людина стає дійсно тим, кого вона грає. Експеримент полягав у наступному. В при­міщенні факультету психології Стенфордського університету зробили імітацію тюрми і запросили студентів за платню зіграти ролі ув'язнених і наглядачів (1973). «Наглядачів» і «ув'язнених» одягнули в належну уніформу. Дослідники планували спостеріга­ти студентів протягом двох тижнів, щоб з'ясувати, чи почнуть вони поводитись як справжні тюремні ув'язнені і наглядачі. І як з'ясувалось, студенти дуже швидко засвоїли надані їм ролі - на­стільки швидко, що учені змушені були перервати експеримент уже через шість днів. Багато хто з «наглядачів» почав поводитись агресивно грубо і навіть жорстоко, вигадуючи різні способи об­разити «ув'язнених». «Ув'язнені», навпаки, стали пасивними, не­мічними і замкненими. Деякі з них «впали» в такий тривожний і депресивний стан, що їх довелося звільнити від участі в експери­менті раніше за інших. Кожен з учасників знав, що це - психоло­гічний експеримент, і що «тюрма» - лише імітація. Однак люди настільки «входили в роль», що їх особиста ідентичність і почут­тя розсудливості майже зникли.

Якщо соціальні ролі здійснюють на людей такий сильний вплив у імпровізованій тюрмі, то можна собі уявити, яку силу во­ни мають у справжній тюрмі, а також і в інших ситуаціях з чітко визначеними ролями. Друга небезпечна ситуація, що пов'язана з соціальною роллю, - це та ціна, яку доводиться платити, якщо дії людини не відповідають очікуванням оточуючих. Очікування, що пов'язані з соціальними ролями, особливо часто приводять до не­порозумінь, якщо розподіл цих ролей довільний або несправед­ливий, як у випадку з суспільними очікуваннями, що базуються на належності людини до певної статі.

Зв'язок соціальної ролі з позицією і статусом людини

У рольовому спілкуванні людина не вільна у виборі стратегії своєї поведінки, сприйнятті партнера і самосприйнятті. Це зада­ється їй соціальною позицією, яку вона займає, виконуючи ту чи іншу соціальну роль. У поняттях «соціальна позиція» і «соціальна роль» відбивається вибіркове ставлення людей один до одного в процесі взаємодії. Соціальна роль виникає разом з конкретною со­ціальною позицією.

Поняття «позиція» в соціальній психології і соціології озна­чає місце особистості в системі соціальних зв'язків. Це значення збігається зі значенням поняття «статус» в тому розумінні, що со­ціальна позиція «тягне» за собою «соціальні ролі», тобто соціаль­на позиція має тенденцію підкреслювати обов'язкові моделі пове­дінки людини з певним статусом. Соціальний статус - це чітко ви­значене соціальне місце особистості в соціальній ієрархії суспіль­них відносин. Цей статус зобов'язує особистостей виконувати пе­вні соціальні ролі, які є сукупністю вимог (норм), що пред'являються особистості суспільством. Отже, соціальна роль - це практична реалізація статусу і позиції особистості в процесі взаємодії з іншими людьми.

Поняття «позиція» є також загальнопсихологічним поняттям. У цьому аспекті воно означає систему ставлень особистості, що виражає її активну вибірковість у взаємовідносинах. В аналізі спі­лкування поняття позиція, з одного боку, відображає відношення особистості в системі соціально-психологічного спілкування, а з іншого - є відображенням міжособистісних відносин у внутрішній структурі особистості. Ця двоїстість поняття «позиція» означає зовнішню і внутрішню зумовленість вибору стратегії спілкування особистостей. У такому розумінні вперше запропонував поняття «позиція особистості» А. Адлер в індивідуальній психології, яку він визначив як «позиційна психологія». Згідно з його теорією, по­зиція особистості визначає готовність людини до співробітництва з іншими у досягненні спільних цілей. Спільні цілі реалізуються через соціальну роль, яка означає соціально очікувані паттерни поведінки.

Рольова поведінка допомагає людям створювати і підтриму­вати стосунки, які побудовані на ділових, формально-соціальних контактах. Вона забезпечує комунікацію в таких соціальних тан­демах, як «керівник - підлеглий», «покупець - продавець» та ін. У таких стосунках саме роль, рольові очікування партнерів визна­чають, як буде сприйматися партнер (які якості і характеристики в ньому будуть відміченими і прийнятними), як буде розумітися йо­го поведінка і будуватися власна.

Роль визначає також оцінку людиною самої себе в даній си­туації. Дуже мало ролей, які б повністю визначали поведінку її ви­конувача. Багато залежатиме від розуміння людиною своєї ролі і ролей інших учасників взаємодії, від його ставлення до виконання ролі, від особистого досвіду, від творчих можливостей. Кожна людина вносить у свої соціальні ролі унікальність. У рольовій по­ведінці людина реалізує себе як член суспільства, групи, як вираз­ник інтересів певних соціальних верств. У рольовому спілкуванні людина набуває почуття належності, соціального захисту, вклю- ченості у соціальні відносини. За цими почуттями стоять важливі потреби конкретного індивідуума, задоволення яких частково, але гарантовано здійснюється в рольовій поведінці.

Перетин позицій, стосунків, ролей людей, які взаємодіють, регулює і спрямовує соціальну діяльність у певне русло, забезпе­чує взаємопорозуміння, співробітництво.