2.5. Соціальний вплив з точки зору транзактного аналізу : Психологія соціального впливу : B-ko.com : Книги для студентів

2.5. Соціальний вплив з точки зору транзактного аналізу

Особливості взаємовпливу в концепції транзактного аналізу Е. Берна

Напрямком, в якому представлено дослідження соціального впливу, з точки зору регулювання дій учасників через їх позиції, а також врахування характеру ситуацій і стилю взаємодії, є тран- зактний аналіз. Найбільш яскраво транзактний аналіз предста­влено в роботі Е. Берна «Ігри, в які грають люди. Люди, які гра­ють в ігри». З точки зору Е. Берна кожен з учасників взаємодії може займати одну з трьох позицій, які він означив як Батько, Дорослий, Дитина. Позиція Дитини може бути визначеною як позиція «Хочу!», позиція Батька - як «Потрібно», позиція Дорос­лого - як об'єднання «Хочу» і «Потрібно». Ці позиції не пов'язано обов'язково з відповідною соціальною роллю, а є психологічним визначенням певної стратегії у взаємодії.

У кожної людини згідно з її психічним станом складаються певні схеми поведінки. Репертуар цих станів Е. Берн розбив на та­кі категорії: 1) стан Я подібний образу батьків; 2) стан Я, який ав­тономно направлено на об'єктивну оцінку реальності; 3) стан Я, який діє з моменту його фіксації в ранньому дитинстві, і представ­ляє архаїчні пережитки. Ці стани відповідають позиціям Батька, Дорослого і Дитини, одна з яких виявляється у людини в соціаль­ній взаємодії в кожен момент часу і може змінюватись у відповід­ності до зміни психологічних станів. Кожен тип станів по-своєму є дуже важливим для людини.

Дитина - це джерело інтуїції, творчості, спонтанних спонук і радості. Стан «Дорослий» є необхідним для життя. Людина пере­робляє інформацію і вичислює ймовірності, які необхідно знайти, щоб ефективно взаємодіяти з оточуючим світом. Дорослий конт­ролює діяльність Батька і Дитини і є посередником між ними. Ба­тько здійснює дві основні функції. По-перше, завдяки цьому ста­нові людина може ефективно грати роль батька своїх дітей, забез­печивши тим самим виживання людського роду. Важливість цієї функції підкреслюється тим фактом, що люди, які залишилися си­ротами в ранньому дитинстві, відчувають значно більше трудно­щів у вихованні власних дітей, ніж ті, які росли у повних сім'ях аж до підліткового віку. По-друге, завдяки Батькові багато наших ре­акцій давно стали автоматичними, що допомагає зберегти багато часу і енергії. Люди багато чого роблять тільки тому, що «так прийнято робити». Це звільнює Дорослого від необхідності прий­мати багато тривіальних рішень, завдяки чому людина може прис­вятити себе вирішенню більш важливих життєвих проблем, зали­шаючи буденні питання на розсуд Батька. Отже, всі три позиції людини дуже важливі для виживання, функціонування і взаємодії. Кожна з них заслуговує однакової поваги, бо кожен стан по- своєму робить життя людини повноцінним і плідним. Зміна цих позицій стає необхідною лише в тому випадку, якщо одна з них порушує здорову рівновагу. Взаємодія стає ефективною лише то­ді, коли транзакції мають додатковий характер, тобто якщо вони збігаються.

Транзактний стимул і транзактна реакція

У концепції Е. Берна одиниця впливу називається транзак- цією. Люди, які спілкуються, виявляють свою поінформованість щодо присутності один одного. Це називається транзактним стимулом. Людина, на яку спрямовано транзактний стимул, у ві­дповідь щось скаже або зробить. Ця відповідь називається тран- зактною реакцією. Метою простого транзактного аналізу є вияс­нення того, яка саме позиція «Я» відповідальна за транзактний стимул і яка позиція людини здійснила транзактну реакцію.

У найпростіших транзакціях і стимул, і реакція походять від Дорослого. Е. Берн наводить такий приклад. Хірург, оцінивши на основі тих даних, що у нього є, необхідність у скальпелі, протягує руку медсестрі. Правильно тлумачачи цей жест, оцінивши відс­тань і м'язові зусилля, вона вкладає скальпель в руку хірурга та­кою дією, якої від неї чекають. Ця транзакція називається додат­ковою. Іншими словами, за умови нормальних людських стосунків стимул тягне за собою очікувану і природну реакцію.

Правила взаємовпливу індивідів у концепції Е. Берна

Е. Берн формулює наступні правила взаємовпливу. Перше правило полягає в тому, що поки транзакції додаткові, процес вза­ємодії буде протікати гладко. Наслідок з цього правила: поки тра- нзакції додаткові, процес комунікації може відбуватися невизна- чено довго. Ці правила не залежать ні від природи транзакцій, ні від їх змісту. Вони цілком базуються на векторах взаємодії. Поки транзакції зберігають додатковий характер, правило буде викону­ватися незалежно від того, чи зайняті її учасники, наприклад, яко­юсь розмовою (Батько - Батько), чи вирішують реальну проблему (Дорослий - Дорослий), чи просто граються разом (Дитина - Ди­тина або Батько - Дитина).

Зворотне правило полягає в тому, що процес взаємодії пере­рветься, якщо виникне перехресна транзакція. Перехресна транза- кція найбільш перешкоджає спілкуванню, якої б сторони людсь­ких відносин вона не стосувалася: чи сімейного життя, дружби, любові або роботи. Е. Берн наводить такий житейський приклад перехресної транзакції. Стимул розраховано на взаємовідносини Дорослий - Дорослий, наприклад: «Давай спробуємо пояснити, чому в останній час ти почав багато пити». Відповідною транзак- ції «Дорослий - Дорослий» тут може бути відповідь: «Давай спро­буємо зрозуміти. Мені і самому цього хочеться». Однак співроз­мовник може роздратуватися. Тоді відповідь може бути інакшою. Наприклад: «Ти, як мій батько, весь час мене критикуєш». Ця від­повідь відповідає схемі «Дитина - Батько». За цих обставин про­блему алкоголю слід відкласти до тих пір поки вектори не будуть приведені в порядок. Або співрозмовник («гравець») повинен ста­ти Батьком, доповнюючи несподівано виявлену у співрозмовнико­ві Дитину, або потрібно активізувати у нього Дорослого. Якщо, наприклад, у обговоренні з хазяйкою якості миття посуду раптово служниця збунтується, то розмова на рівні Дорослий - Дорослий буде закінченою. Можливим продовженням може стати взаємодія на рівні Дитина - Батько або обговорення іншої Дорослої пробле­ми: чи не слід хазяйці звільнити служницю?

Рис. Схема транзактного аналізу

Прості додаткові транзакції виникають у неглибоких вироб­ничих або інших поверхових суспільних взаємовідносинах, ритуа­лах. Складнішими є скриті транзакції, які потребують одночасної участі більше як двох станів «Я». Саме ця категорія служить осно­вою теорії ігор.

Е. Берн наводить приклад так званої кутової транзакції, в якій беруть участь три стани «Я», ілюструючи це на такому діало­зі. Продавець: «Ця модель краща, але вона вам не по кишені». По­купець: «Ось її-то я й візьму». В цьому прикладі Продавець на Рі­вні Дорослого констатує два факти: ця модель краще і вона вам не по кишені. На соціальному рівні слова продавця здаються такими, якими звертаються до Дорослого покупця, тому він повинен був би відповісти: «Ви праві стосовно того і стосовно іншого». Однак схований психологічний вектор було вміло спрямовано досвідче­ним Дорослим продавця до Дитини покупця. Покупець думає: «Незважаючи на фінансові труднощі, я покажу цьому нахабі, що я

нітрішечки не гірше інших покупців». Ця транзакція є додатковою на двох рівнях векторів (соціальному і психологічному), оскільки продавець немовби приймає відповідь покупця за чисту монету, тобто як відповідь Дорослого зробити покупку.

Отже, існують різні види транзакцій. Е. Берн приділяє особ­ливу увагу аналізові таких її видів як ритуали, напівритуали (ті, що мають місце у розвагах), ігри (які він розуміє досить широко, включаючи інтимні, політичні ігри та ін.).

У соціальній психології існує багато класифікацій ситуацій взаємодіяльності. У вітчизняній соціальній психології А.А. Леон- тьєвим запропонована класифікація, в якій виділяються соціально- орієнтовані, предметно-орієнтовані і особистісно орієнтовані си­туації. Англійський дослідник Аргайл називає офіційні соціальні події, випадкові епізодичні зустрічі, формальні контакти на роботі і в побуті, асиметричні ситуації (в навчанні, керівництві та ін.). Кожна ситуація диктує свій стиль поведінки і дії: у кожному з них людина по-різному «подає» себе, а якщо ця самопередача не адек­ватна, то взаємодія може перевестись. Якщо стиль сформовано на якійсь конкретній ситуації, а потім його механічно перенесено на іншу ситуацію, то, звичайно, успіху не може бути гарантовано. Дослідження взаємодіяльності з точки зору її компонентів, зокре­ма таких як позиції учасників, ситуація і стиль діяльності сприя­ють більш глибокому аналізові цієї сторони соціальних впливів.