Висновки : Психологія соціального впливу : B-ko.com : Книги для студентів

Висновки

1. У рамках біхевіористського підходу акцентується увага на впливові зовнішніх стимулів, на поведінку людини, підкре­слюється важливість таких стимулів як винагорода та пока­рання.

Найбільш виразно такий погляд на зумовленість соціаль­ного впливу можливостями підкріплення із оточуючого се­редовища знайшов у теорії Б. Скіннера, який розглядав два різновиди поведінки: респондентну, як відповідь на знайо­мий стимул, і оперантну поведінку, яка визначається і конт­ролюється результатом, що буде отримано потім. Робота Скіннера зосереджена майже повністю на оперантній пове­дінці, яка здійснює сильний вплив на людину

2. На основі дослідження особливостей і закономірностей опе- рантної поведінки було розроблено багато способів впливу на поведінку людини. Одним з ефективних способів моди­фікації поведінки є використання жетонної системи, яка з успіхом може використовуватись у навчанні, у роботі з відс­таючими і хворими дітьми в шкільній і домашній обстанов­ці, із пацієнтами психіатричних клінік.

Багато принципів оперантного зумовлювання поведінки застосовується у програмованому навчанні за допомогою комп'ютера .

3. Соціальний біхевіоризм, спираючись на принципи класич­ного біхевіоризму, розглядає людину не тільки як продукт зовнішніх обставин, але й як активного їх творця. До такого висновку соціальних біхевіористів підвели факти, які свід­чили про опосередкування поведінки людей її когнітивною сферою.

Особливості цієї теорії найбільш яскраво представлені в роботах А. Бандури. З точки зору А.Бандури, на поведінку людини впливає не тільки соціальне оточення, але й її пізна­вальна сфера. Учений розробив модель соціально- когнітивного научіння, яка постулює існування більш широ­кого кола підкріплювальнихвпливів, ніж зовнішні стимули.

Люди не тільки підвладні впливу досвіду, якого набува­ють у результаті своїх дій, але й регулюють поведінку на основі очікуваних наслідків, а також тих, що створюють їх для себе самі.

Важливу роль у впливі на поведінку людини відіграють моделі поведінки інших, за якими вона спостерігає. Акцент на навчанні через спостереження або приклад інших, а не пряме підкріплення, є найбільш характерною рисою теорії А.Бандури.

4. Важливість самостійних впливів як чинника поведінки лю­дини найбільше обгрунтовується А.Бандурою в його конце­пції самоефективності - положенні про те, що людина може навчитися контролювати події, які впливають на її життя. Для пояснення особистісного функціонування і змінення А.Бандура ввів в свої теоретичні побудови постулат когні- тивного механізму самоефективності.

Самоефективність виражається через три процеси, які входять компонентами в саморегулювання поведінки: про­цес самоспостереження, самооцінки і самовідповіді. Самое- фективність особистості є сильним фактором впливу на її поведінку. Набуття самоефективності може відбутися будь- яким з чотирьох шляхів: здатності побудувати поведінку, побічного досвіду, вербального переконання і стану фізич­ного (емоційного) збудження.

Ці положення знайшли застосування в розвитку методів терапевтичної зміни поведінки і розробці єдиної теорії по- ведінкових змін.

5. Дослідження когнітивних факторів як детермінант впливу на поведінку людини знайшло розвиток в концепції соціа­льних репрезентацій С.Московічі. Соціальні репрезентації - це соціальна свідомість, в якій дуже складно взаємодіють на

рівні здорового глузду різні переконання людей, ідеологічні погляди, знання.

Соціальні репрезентації - це, з одного боку, реальне соці­альне життя, а з другого, - спосіб пізнання людини цієї реа­льності, який припускає когнітивну активність індивідів і груп, що дозволяє їм зафіксувати свою позицію до ситуації, подій, об'єктів і повідомлень.

Соціальні репрезентації надають смислу поведінці люди­ни, інтегрують її в систему соціальних відносин, тобто орієн­тують і направляють діяльність людини.

6. Найголовнішим доповненням до когнітивістського підходу до­слідження соціального впливу С.Московічі є створення ним моделі «ідентифікаційної матриці», яка пояснює механізм впи­сування інформації в когнітивну структуру кожного індивіда залежно від того, з якою групою він себе ідентифікує.

Ідентифікаційна матриця, яка формується у кожної люди­ни, регулює її поведінку. Ні наука, ні ідеологія, ні будь-які інші складові суспільної свідомості не здатні самі безпосе­редньо визначити людську поведінку. На допомогу прихо­дять соціальні репрезентації, які через посередництво іден­тифікаційної матриці адаптують політичні, наукові та інші явища до вже існуючих поглядів людини і таким чином змі­нюють її поведінку.

7. В інтеракціоністських концепціях соціального впливу наго­лошується на впливові на людину символічних значень, які набуваються нею в результаті участі в численних інтеракці- ях. Основним фактором впливу на людину в теоріях інтера- кціонізму є уявлення про себе, про своє «Я», яке формується в результаті орієнтації на так званого «значущого іншого» і на те, як людина сприймається цим «значущим іншим».

«Прийняття ролі іншого» - головний механізм соціально­го впливу на особистість. Спочатку дитина орієнтується на експектації «значущих інших» (батька, матері), але при ро­зширенні контактів відбувається генералізація і об'єктом орієнтації стає «генералізований інший», що ототожнюється Дж. Мідом з узагальненою соціальною групою.

Отже, думки та уявлення «інших» впливають на особис­тість у процесі соціалізації, визначаючи її основні соціальні властивості. Не існує почуття «Я» без відповідного йому почуття «Ми», «Він», або «Вони». Свідомі дії завжди соціа­льні; вони означають для людини співвіднесення своїх дій з тими уявленнями про її «Я», які складаються в інших лю­дей. Інші люди - це ті дзеркала, в яких формується образ «Я» людини.

Людина має стільки «соціальних Я», скільки існує осіб і груп, думку яких вона цінує. Особистість являє собою суку­пність психічних реакцій людини на думку про неї оточую­чих. її власне «Я» - сприйняте дзеркальне відображення, сукупність вражень, які, як їй здається, вона здійснює на оточуючих.

«Я» включає: 1) уявлення про те, «яким я здаюся Іншій людині»; 2) уявлення про те, «як цей Інший оцінює мій об­раз»; 3) специфічне почуття «Я» (подібне гордості, самопо­вазі або приниженню), яке з цього випливає. Все це склада­ється в «почуття особистої визначеності» людини - дзерка­льне «Я». «Я» виступає синтезом соціального і індивідуаль­ного в людині, гарантом і одночасно результатом її інтерак- цій з соціальним середовищем.

Отже, сукупність процесів взаємодії в суспільстві є фа­ктором впливу на особистість. Взаємодії детермінуються системою символів, тобто поведінка людини в ситуації вза­ємодії зумовлена символічною інтерпретацією цих ситуацій. Людина включена в знакові ситуації, які визначають особ­ливості тих засобів, якими здійснюється вплив на особис­тість у процесі її життєдіяльності. Такий погляд на соціаль­ну детермінацію поведінки людини знайшов найбільше об­ґрунтування в теорії Д.Міда, яка отримала назву «символіч­ний інтеракціонізм» 8. У рольовому підході дослідження соціального впливу тео­ретики спираються на постулат про те, що поведінка особи­стості визначається позицією, яку займає індивід в соціаль­них відносинах. У суспільстві стосовно цієї позиції форму­ється ряд очікувань про відношення до того, як людина по­винна поводитися у відповідності до соціальної ролі. В ро­льовій поведінці ступінь підпорядкування людини соціаль­ним нормам і канонам є дуже високим.

Існують дві потенційно небезпечні ситуації, пов'язані з соціальними ролями. Перша полягає в тому, що людина мо­же настільки «увійти в роль», що її особистісна ідентичність і її особистість просто зникають.

Ф. Зімбардо і його колеги провели експеримент, завдяки якому вони довели, що соціальні ролі настільки сильно впли­вають на поведінку особистості, що вони здатні поглинути особистісну ідентичність, у результаті чого людина стає дій­сно тим, кого вона грає.

Друга небезпечна ситуація, що пов'язана зі соціальною роллю - це та ціна, яку приходиться платити, якщо дії люди­ни не відповідають очікуванням оточуючих (наприклад, не­порозуміння, які виникають, якщо гендерна поведінка не ві­дповідає соціальним очікуванням).

Перетин позицій, стосунків, соціальних ролей, які взаємо­діють, регулює і спрямовує соціальну діяльність людини у певне русло, забезпечує взаємопорозуміння, співробітництво, визначає «Я концепцію» особистості.

9. Концепцією, в якій представлено соціальний вплив з точки зору регулювання поведінки людини через її позицію у вза­ємодії з іншою, а також через урахування характеру ситуа­цій і стилю цієї взаємодії, є транзактний аналіз.

З точки зору Е.Берна, у кожної людини у відповідності до психічного стану складаються певні схеми поведінки в за­лежності від трьох позицій, яку вона може займати: стан «Я» подібний образу батьків (позиція Батька); стан «Я», який автономно спрямовано на об'єктивну оцінку реальності (позиція Дорослого); Стан «Я», який діє з моменту його фік­сації в ранньому дитинстві і представляє архаїчні пережитки (позиція Дитини).

Е. Берн, спираючись на принципи розробленої ним теорії транзактного аналізу, формулює правила взаємодії людей. Перше правило полягає в тому, що за умови, коли стимул тя­гне за собою очікувану природну реакцію (ця транзакція на­звана додатковою), процес взаємодії буде протікати норма­льно. Поки транзакції зберігають додатковий характер, пра­вило буде виконуватися незалежно від того, чи зайняті її уча­сники якоюсь розмовою (Батько-Батько), чи вирішують реа­льну проблему (Дорослий-Дорослий), чи просто граються ра­зом (Дитина-Дитина, або Батько -Дитина).

Зворотне правило полягає в тому, що процес взаємодії пе­рерветься, якщо виникне перехресна транзакція (коли стимул розраховано на одну реакцію або позицію Дорослого, а у від­повідь отримує іншу позицію, наприклад, Дитини): замість транзакції, наприклад, «Дорослий-Дорослий» маємо перех­ресну - «Дорослий-Дитина» або іншу.

10. Особливості соціального впливу розглядаються в теорії У.Бронфенбреннера залежно від рівнів соціального середо­вища.

Згідно з концепцією багаторівневого соціального впливу соціальне середовище має чотири рівні:

- мікросистема (найближче оточення людини);

- мезосистема (взаємовідносини між різними сферами мі- кросистеми);

- екзосистема (елементи соціального середовища, до яких індивід безпосередньо не відноситься, але які впливають на нього);

- макросистема (соціокультурні норми, системи соціаль­них репрезентацій та установок, які є характерними для певної субкультури).

Різні рівні людського буття зумовлюють різні види соціа­льного впливу, його багатомірність. Багатомірність і багато- рівневість - це характеристики соціального впливу, які за­лежать не тільки від особливостей природи самого суб'єкта, об'єкта чи суб'єктів взаємовпливу, але й від характеру взає­мозв'язків рівнів цього соціального оточення. Всі рівні впли­вів на особистість взаємопов'язані, здійснюють активний вплив один на одного.

Інтереси суспільства полягають у тому, щоб забезпечити переведення цінностей соцієтального рівня до індивідів через вплетення цих цінностей у безпосереднє оточення, бо тільки у сфері безпосередньої міжособистісної взаємодії діють ме­ханізми, які здатні забезпечити переведення зовнішніх соціа­льних цінностей у внутрішні властивості індивідів.

Отже соціальний вплив відбувається всіма елементами зо­внішнього середовища, яке безперервно реконструюється взаємозв'язками між ними.