Висновки

1. У понятті «міжособистісний вплив» підкреслюється персо­ніфікована форма соціального впливу, його індивідуалізова­ний характер, емоційність відносин, безпосередній контакт між партнерами, кожен з яких виступає як суб'єкт впливу.

2. Ефективність впливу в міжособистісному середовищі забез­печується таким сильним фактором як індивідуалізована си­туація, в якій спрацьовує емоційно-мотиваційна сфера осо­бистості.

На такому підґрунті можна застосувати багато різних «особистісно-орієнтованих» технік впливу. Наглядний при­клад могутньої стратегії впливу являють собою методи вер­бування і обернення у віру, що використовуються різними релігійними сектами (зокрема, сектою муністів).

У релігійних співтовариствах накопичено величезний арсенал технік впливу - таких як підкріплення, вироблення в об'єкта впливу почуття обов'язку стосовно членів грома­ди, безперервність потоку переконливих повідомлень, пиль­ний контроль за фінансовими ресурсами і т. ін., спрямова­ний на те, щоб переконати хоча б декілька рекрутів залиши­тися і прийняти віру, яка пропагується даною організацією.

3. Існують дві причини швидкого обернення в мунізм деякої категорії молодих людей.

Перша причина полягає в психологічних особливостях тієї категорії молоді, яка дуже вразлива до уваги, що приді­ляється їй вербувальниками. Це молоді люди, які мають пе­вну проблематичну ситуацію у своєму житті, відчувають соціальну ізольованість, самотність або страх, невпевненість в своєму майбутньому. Це молоді люди, які в складній соці­альній ситуації зневірилися у своїх силах, втратили сенс життя, знаходяться в кризовому стані, з якого не бачать ви­ходу. Здебільшого, це молоді люди, що перебувають в пере­хідних чи маргінальних періодах свого життя.

Друга причина ефективного впливу муністів - це кіль­кість і багатоманітність стандартних технік впливу, які за­стосовують вербувальники.

4. Методи міжособистісного впливу застосовуються в групах самодопомоги. Ці методи, застосовані в різній їх комбінації, можуть бути надзвичайно ефективними у позитивних змінах свідомості людей. Ефективні методи соціального впливу - від торгових прийомів «високого тиску» до активної пропа­ганди тверезості за кермом, відмові від тютюнопаління і на­ркотиків - досить свідомо і в необмеженій кількості засто­совуються щоденно, і кожен з нас стає їх об'єктом.

У різних групах, від Асоціації анонімних алкоголіків до міцно згуртованих спортивних команд ефект прийняття лю­диною суворих принципів здорового способу життя досяга­ється за допомогою всіх різновидів поступок і групового пе­реконання, який здійснюють один на одного члени цих груп у процесі міжособистісного впливу.

5. Міжособистісний вплив характеризується такими стилями:

• імперативний вплив, для якого характерним є незавуальо- ваний тиск на людину;

• маніпулятивний вплив, особливістю якого є приховане управління іншою людиною;

• рольовий вплив, зміст якого визначається формальними пра­вилами, які притаманні рольовим відносинам партнерів;

• ритуальний вплив, у якому партнери підтверджують через ритуал свої ролі;

• діалогічний вплив, особливістю якого є те, що спілкуван­ня партнерів відбувається з позицій рівноправної взаємо­поваги один до одного.

6. Хоча традиційно в понятті «вплив» передбачаються суб'єкт- об'єктні відносини між партнерами, бо агент впливу (суб'єкт) є носієм цілей і намірів їх реалізувати в об'єкті впливу, тим не менш сутність міжособистісного впливу ви­значається активною природою обох його учасників і є інте­рактивним процесом.

Ця активність полягає в тім, що в обох партнерів відбува­ється зміна емоційного стану в результаті безпосереднього («обличчя - в обличчя») контакту, спрацьовують внутрішньо- психологічні механізми, пов'язані з певними потребами інди­віда, що спонукали його до міжособистісної взаємодії.

Саме тому суб'єкт впливу, орієнтуючись на партнера взаємодії, аналізуючи його мотиви, цілі, установки, здійс­нює психологічний тиск на партнера, ретельно приховує спроби свого впливу різними трюками, прийомами, відволі­каючими деталями, щоб той, на кого спрямовано цей вплив (об'єкт впливу), не зміг навіть здогадатися, що він став мі­шенню чужого впливу.

7. Особливості міжособистісного впливу визначаються харак­тером взаємодії між партнерами, який впливає на те, як спрацьовують внутрішньопсихологічні механізми (норми обов'язку, що акумульовані в «Я», яке повинно бути, або потреби у підвищенні самооцінки та ін.), що викликають пе­вний емоційний стан людини і спонукають до соціально очікуваної поведінки.

Яскраво виражений експресивний характер, який має міжособистісний вплив, пов'язано з самовираженням «Я» людини. Прагнення людей впливати один на одного пояс­нюється їх потребою регулювати власну Я-концепцію і під­вищувати самооцінку, самоутверджуватись, самопідтвер- джуватись, позбавлятися невпевненості.

Оскільки в акті взаємовпливу порівняно з дією кожно­го індивіда виникає нова ситуація, в яку вплетено нові опре- дметнені форми, то за сприятливого характеру взаємодії партнерів стає можливим інтеріоризувати це нове, в резуль­таті чого виникають умови розширення духовного світу особистості.

8. Оскільки міжособистісний вплив відбувається як обмін ін­формацією між партнерами, то умовою ефективності впливу стає єдина система смислу, що вкладається учасниками вза­ємодії в цю інформацію, або «тезаурус».

Якщо партнери взаємодії не володіють тезаурусом, тобто навіть знаючи значення одних і тих самих слів, але розуміють їх по-різному, то це може бути бар'єром у міжособистісному впливі. Причиною таких бар'єрів можуть бути соціальні, полі­тичні, вікові та інші особливості особистості.

9. Люди часто самі встановлюють у процесі міжособистісного впливу різного роду перепони на шляху небажаної, втомлю- вальної інформації.

Найчастіше зустрічаються такі перепони:

• уникнення (уникнення контактів з небажаними осо­бами, забування (не слухати);

• авторитет (обезцінення інформації за рахунок зни­ження авторитету агента впливу);

• нерозуміння, яке може виникати внаслідок таких при­чин:

- фонетичного бар'єра (невиразність мови, мова з великою кількістю слів-паразитів);

- семантичного бар'єра (різниця в тезаурусі - існую­чих системах смислів інформації партнерів взаємо­дії), жаргон, сленг;

- стилістичного бар'єра (наприклад, критичні заува­ження, неемоційність читання казки дітям, викори­стання імперативного стилю («ти повинен»), кате­горичні слова);

- логічного бар'єра (логіка є або дуже складною, або спрощеною; є чоловіча, жіноча, дитяча логіка, бід­них і багатих, здорових і хворих).

10. Ситуація контакту між особистостями визначає особливос­ті впливу однієї людини на іншу.

Контакт визначається як короткий за терміном зв'язів між людьми, який виникає в обставинах, коли людина від­бирає у відповідності до своїх потреб та інтересів інших людей, з якими вона вступає у взаємодію.

Виділяють різні види контактів: просторові, контакти обміну, контакти зацікавленості.

Простір і час є компонентами ситуацій, які несуть сми­слове навантаження. Дослідження в галузі просторової пси­хології пов'язані з вивченням специфічних наборів, просто­рових та часових констант, комунікативної ситуації, які отримали назву «хронотопи» (хронотоп «лікарської палати», «вагонного супутника» і т. ін.). Суть їх полягає в тім, що специфічна просторово-часова ситуація створює несподівані ефекти впливу.

Контакт зацікавленості виникає в ситуації, коли люди­на виділяє зі всіх об'єктів сприймання певного індивіда, з яким вона пов'язує позитивні або негативні емоції. Під час контакту зацікавленості діє механізм актуалізації мотиву, пов'язаний із задоволенням певної потреби агента впливу, який забезпечує його спрямованість на контакт з іншою лю­диною.

Контакт обміну - це короткочасні спорадичні взаємодії партнерів, в яких індивіди обмінюються цінностями, не ма­ючи прагнення змінити поведінку інших людей. Увага в цьому випадку концентрується не на іншому індивідові, а на самому предметі обміну. Контакти обміну за певних умов можуть перерости в інші, більш складні соціальні взає­мозв'язки, які вже будуть повернені на людину, а не на об'єкт обміну, тому дослідження цих контактів, яких безліч здійснює людина щодня, заслуговує на увагу.

11. Процес міжособистісного впливу здійснюється між окре­мими індивідами (суб'єктом та об'єктом впливу), які мають індивідуально-психологічні характеристики, що зумовлю­ють характер і результат процесу соціального впливу.

Об'єкт впливу - це автор повідомлення, яке сприймає і інтерпретує суб'єкт. Об'єкт впливу є для суб'єкта впливу сукупністю значущих ознак, «перцептивних гачків». Вираз обличчя, жести, поза, рухи тіла об'єкта впливу, міміка, пан­томіміка, інтонації голосу та інші індивідуально- психологічні особливості особистості, які розпізнаються шляхом безпосереднього візуального сприйняття, - це шифр об'єкта соціального впливу.

Знання зовнішніх ознак людини, їх зв'язку з іншими особливостями особистості необхідне спеціалістам, діяль­ність яких пов'язана з роботою з людьми, необхідністю впливати на них. У цьому відношенні виникає необхідність засвоєння ними технік візуальної психодіагностики.

12. Візуальна психодіагностика - це система практичних знань і технік пізнання людей за їх зовнішніми ознаками. Вона створена на основі використання досліджень сучасної пси­хології з різних типологій і класифікацій, заснованих на ви­явленні і систематизації характерних зовнішніх відміннос­тей людей, а також результатів етнічних антропологічних і лінгвістичних досліджень, основних положень загальної і диференціальної психології.

Візуальна психодіагностика досліджує всі зовнішні ви­явлення вигляду і поведінки людини з метою визначення її особистісного змісту.

13. У зв'язку зі застосуванням технік візуальної психодіагнос­тики виникає проблема врахування «перешкод», які стоять на шляху точності сприйняття людини через пряме зівстав- лення з даними, що отримані в діагностичному обстеженні.

Однією з перешкод є надзвичайна розповсюдженість різних «ходячих уявлень» щодо зв'язку фізичних характе­ристик людини і їх психологічних особливостей.

Довільні уявлення про зв'язок різних характеристик людини отримали назву «ілюзорних кореляцій». Ці ілюзорні кореляції є своєрідними стереотипами, які виникають на ос­нові спрощених уявлень, побудованих на уривках знань із психологічних концепцій, фізіогноміки, типології особисто­стей та інших теорій про зовнішні вияви особливостей лю­дини.

14. Міжособистісний вплив зумовлюється не тільки особливо­стями об'єкта впливу, але й здатністю суб'єкта (агента) впливу адекватно сприймати, оцінювати та інтерпретувати цей об'єкт. Результат процесу впливу визначається тим, як була сприйнята і інтерпретована суб'єктом ситуація, бо за­лежно від цього ним буде застосовано ті чи інші механізми впливу.

На перших етапах взаємодії значну роль відіграють рі­зні узагальнені схеми, стереотипи сприйняття вчинків і по­чуттів іншої людини. В цій ситуації ставиться завдання на­ділення об'єкта впливу певними ознаками, на основі яких може бути побудовано перший контакт.

У ситуації першого враження про людину виникає ряд ефектів, які зумовлюють особливості сприйняття суб'єктом об'єкта. Це перш за все, так званий ефект ореола або «Гало- ефект».

3 цим ефектом пов'язані два інших - ефект «первинно­сті» та «новизни», які зумовлюють виникнення оціночної помилки об'єкта впливу і відповідно неадекватність засобів впливу на нього суб'єктом.

На основі помилки загальної особистісної переоцінки об'єкта впливу в результаті його схожості з суб'єктом ство­рено відомі техніки маніпулятивного впливу, скажімо такі, як правило трьох «так»: зроби так, щоб людина в розмові тричі відповіла на твої запитання «так», і ти можеш розра­ховувати на його більшу прихильність у вирішенні принци­пових питань.

15. У ситуації першого контакту виникає ряд ефектів, які опо­середковують міжособистісний вплив.

Ефект стереотипізації полягає в тім, що побудова обра­зу об'єкта впливу відбувається на основі уже існуючих схем, стійких уявлень. Стереотип , що має здатність ство­рювати нову реальність, отримав назву «стереотип очіку­вання». Стереотип очікування є реально діючим фактором педагогічного процесу.

В ситуаціях міжособистісного впливу використову­ються ідентифікація, емпатія, атракція, соціальна рефлексія як фактори, що, опосередковуючи міжособистісний вплив, визначають ефективність його результату.

16. Каузальна атрибуція - це своєрідна інтерпретація та оцінка людиною причин і мотивів поведінки інших на ґрунті бу­денного досвіду. Феномен атрибуції (приписування) вини­кає тоді, коли у людини є дефіцит інформації про іншу лю­дину.

Теорія каузальної атрибуції - це теорія про те, як люди пояснюють поведінку інших, чи приписують вони причину дій внутрішнім диспозиціям людини (стійким рисам, моти­вам і установкам), чи зовнішнім ситуаціям.

Дослідники атрибуції виявили схильність людей ігно­рувати ситуаційні причини дій і їх результатів на користь диспозиційних. Тенденцію суб'єктів сприйняття недооціню­вати ситуаційні і переоцінювати диспозиційні впливи на по­ведінку інших було названо фундаментальною помилкою атрибуції.