РОЗДІЛ І. Загальні питання теорії соціально-психологічного впливу 1.1. Соціально-психологічний вплив як сутність людського буття : Психологія соціального впливу : B-ko.com : Книги для студентів

РОЗДІЛ І. Загальні питання теорії соціально-психологічного впливу 1.1. Соціально-психологічний вплив як сутність людського буття

Предметно-перетворююча діяльність людини, що забезпе­чує її життя, здійснюється через зв'язок з іншими людьми. В цих взаємозв'язках і взаємодіях людей створюється весь «світ люди­ни», в якому проявляється її сутність. Причому взаємозв'язки між людьми мають універсальний характер, тобто людина пов'язана не тільки з тими, хто її оточує, але й опосередковано з усіма ін­шими людьми на світі. Людське життя пов'язане з обставинами, в яких люди взаємодіють і здійснюють вплив один на одного.

Всезагальність соціального впливу

Соціальний вплив - це сторона побудови світу. Особливості цієї побудови визначаються соціально-психологічною реальніс­тю, що виявляється через ефект соціальності, різноманітність якого залежить від того, в яких групах явищ здійснюється вплив. Цими групами явищ можуть бути, по-перше, мінливі психічні групові утворення, що виникають як відображення в певних соці­альних ситуаціях конктретно-історичних умов суспільства (соці­альний настрій, соціальна думка, революційність мас, соціальний патріотизм, соціальний оптимізм чи песимізм та ін.). По-друге, це стійкі явища масової психіки, що утворюються тільки в масах людей у результаті їх взаємодії через механізми психічного зара­ження, наслідування, навіювання (чутки, плітки, мода, паніка та ін.). По-третє, це стійкі психічні утворення, які характеризують соціальний характер груп (великих - нація, клас; малих - вироб­нича бригада, шкільний колектив). По-четверте, до певного типу соціально-психологічної реальності належить також соціальність поведінки особистості в ситуації групи.

Соціально-психологічна реальність виявляється в різномані­тних феноменах, але сутність усіх цих феноменів пов'язана з ефектом соціальності психічної діяльності. Давно помічено, що хоча всі властивості психіки людини соціальні, але в соціальній взаємодії поведінка людини не є такою, як тоді, коли людина на­одинці. В соціальній взаємодії поведінка людини змінюється.

Ще Платон стверджував, що наодинці людина поводиться раціонально, а у натовпі - вона жертва стадних інстинктів. Чому так? В античності склалася концепція, що в людській спільноті (групі, натовпі) особистість не виявляє кращих якостей, а навпа­ки. Людська спільнота прагне до нижчого рівня її членів. Тим са­мим всі можуть брати участь у сумісних діях і відчувати себе рів­ними. Тому не має підстав говорити, що дії і думки зводяться до «середнього», вони ймовірніше на нижчій відмітині. Політичний діяч Стародавніх Афін Солон стверджував, що один окремо взя­тий афінянин - це хитра лисиця, але коли афіняни збираються на народні збори, уже маєш справу з отар овець.

Римляни придумали приказку: сенатори - мужі дуже дос­тойні, а римський сенат - це паршива тварина. Так вони визначи­ли контраст імовірних позитивних якостей кожного сенатора окремо і нерозсудливість, необачливість і моральну вразливість, що заплямовують сумісні обговорення на зборах, від яких зале­жали тоді мир або війна в античному суспільстві.

Отже, соціальність, що виявляється в сумісній поведінці людей, має особливу властивість, яка полягає у великій силі впливу на окремих індивідів, в автоматичності механізму її дії, в його підсвідомості і блискавичності спрацьовування.

Соціальний вплив лежить в основі майже всіх суспільних процесів: пропаганди здорового способу життя і екологічної гра­мотності, іміджмейкерів в політиці, спеціалістів з реклами і мар­кетингу. Від народження до смерті людина перебуває у просторі різноманітних взаємодій і стосунків з іншими людьми. Ці взає­модії надзвичайно багатоликі за своїми цілями, формами і умо­вами протікання. Так, люди можуть взаємодіяти в парах або ма­лих групах, безпосередньо або опосередковано - через засоби зв'язку, масові комунікації, різні види мистецтва.

Вступати в соціальний контакт можуть окремі люди і цілі народи, зв'язок між партнерами може бути емоційним, діловим, соціально-формальним. Професіоналами з «впливу» є консульта­нти і психотерапевти, метою яких стає зміна образу «Я» клієнта. Сама людина може бути одночасно суб'єктом і об'єктом впливу.

Наприклад, у випадку, коли вона вирішує змінити свою поведін­ку, спосіб життя та ін. через власну самосвідомість.

Соціальний вплив буквально пронизує все людське буття, він лежить в основі структури всіх життєвих явищ. Всезагальність соці­ального впливу є законом людських відносин, який діє з такою ж необхідністю, як сила тяжіння у фізичному світі незалежно від того, чи усвідомлюється це людьми. Тому звільнитися від соціального впливу, або не впливати на інших, людині неможливо.

Інколи людині здається, що вона зовсім вільна від будь- якого суспільного впливу і її поведінка здійснюється виключно за власного бажання та волі. Проте жити в суспільстві і бути віль­ним від нього неможливо, навіть коли людина відмежувалася від всіх людей, бо навіть цей факт самоізоляції є результатом соціа­льного впливу.

Інколи у людини створюється враження, що вона сама ні на кого не впливає, проте і це є ілюзією, бо уже сама її присутність серед інших вносить зміни в середовище перебування людей, яке, в свою чергу, детермінує їх поведінку. Навіть якщо людина за­лишається наодинці з собою, соціальний вплив має місце як від­биток уявного або інтерналізованого впливу оточуючих.

Соціальний вплив є всезагальним законом людського буття. Подібно тому, як людина, являючись фізичним тілом, підпоряд­ковується закону всезагального тяжіння незалежно від того, чи знає вона про цей закон, чи не знає, так і в світі людських відно­син людина підпорядковується закону всезагального соціального впливу незалежно від того, що вона про цей закон знає.

Між тим кожна людина, як жива істота, наділена активністю, має свободу в своїх діях. Людина може вільно вибирати той чи ін­ший варіант серед багатьох можливостей, які надаються їй життям, відчуваючи себе справжнім хазяїном багатьох ситуацій: вибрати той чи інший вуз для освіти, розпорядитися дозвіллям, скласти меню для обіду, бути присутнім на мітингу чи ні, проголосувати за певно­го кандидата в парламент та багато чого іншого.

Отже, людина є вільною у своєму виборі, проте оскільки вона є, як і інші люди, складником соціального світу, вона не в змозі уникнути впливу оточуючих, що й визначить її рішення. Бі­льше того, люди не завжди хотіли б позбавитися такого впливу, бо вони бажають бути вплетеними у тканину загального соціаль­ного обміну, який формує їх особистість, статус у суспільстві, наповнює життя сенсом. У процесі соціального обміну особис­тість, з одного боку, стає об'єктом впливу, а з другого, сама праг­не здійснити вплив на інших.

Ніхто не буде заперечувати, що ми маємо великий ступінь особистого контролю над власним життям. Але в такому випадку, виникає питання: чому не всім людям вдається досягнути своїх ці­лей. Чому, маючи численні можливості вибору, багато людей хочуть бути схожими один на одного? Чому іншим особам вдається обме­жити наш вибір, визначати напрямок наших дій навіть тоді, коли ми «внутрішньо» з цим не згодні? Перш ніж відповісти на ці запитання, потрібно визначити саме поняття соціального впливу.

Визначення поняття «соціального впливу»

Про соціальний вплив йшлося ще в часи античності. Перші визначення впливу в основному були сфокусованими на мистец­тві побудови промови і ораторській майстерності. У Стародавній Греції вивчення впливу було пов'язане з риторикою. Аристотель виділяв в якості основних умов ефективного впливу довіру до джерела впливу, апеляції до емоцій і логіку обґрунтування. Він також відмічав, що результативність впливу зростає, якщо він будується на загальному ґрунті суб'єкта і об'єкта впливу, що пе­редбачає знання аудиторії і її представників. Видатний оратор Цицерон виділяв п'ять елементів переконливого впливу: ство­рення очевидності аргументів, їх організація, мистецька стиліза­ція, сприяння їх запам'ятовуванню, їх майстерне промовляння.

У подальшій історії увага дослідників концентрується на особливостях впливу як процесу. Білоруський соціальний психо­лог В.А.Янчук спробував проаналізувати визначення впливу в сучасній психологічній літературі. Він відмічає, що в роботах за­рубіжних авторів 1970-х років особливості впливу як процесу ро­зглядаються в різних аспектах. Зокрема, вплив визначається як усвідомлена спроба зміни думок і дій завдяки маніпулюванню мотивами людини; як комунікація, спрямована на зміну вибору; підкреслюється, що вплив реалізується тільки у взаємодіяльності, кооперації між джерелом і адресатом; вплив визначається як створення стану ідентифікації або орієнтації між джерелом і ад­ресатом, що відбувається завдяки використанню символів; вплив розглядається як будь-яка комунікація, спрямована на зміну уяв­лень, аттитюдів інших людей [20,446].

Видатний зарубіжний соціальний психолог Едді ван Авермат дає таке загальне визначення соціального впливу: «Соціальний вплив - це дія однієї людини (або людей) на поведінку іншої люди­ни» [1,688]. Крім визначення в загальному розумінні він виділяє та­кож поняття соціального впливу у вузькому розумінні як зміну у думках, судженнях і установках особистості, яка відбувається в ре­зультаті дії на неї поглядів інших людей [1,545]. Приблизно так само визначає поняття соціального впливу Ф. Зімбардо. Зокрема, він від­значає, що: «Процес соціального впливу передбачає таку поведінку однієї людини, яка має своїм наслідком - або метою - зміну того, як інша людина поводиться, що відчуває або думає стосовно деякого стимулу. В якості стимулу може виступати будь-яка соціально зна­чуща проблема, продукт, дія» [6,16].

Отже, соціальний вплив визначається дослідниками цього феномена як вплив на психіку людини, тому це поняття можна ототожнювати з поняттям «соціально-психологічний вплив».

У відповідності до традицій діяльнісної методології вітчиз­няні дослідники у визначенні соціального впливу акцентують увагу на його діяльнісному аспекті. На думку В.М. Кулікова, психологічний вплив за своєю сутністю є «проникнення» однієї особистості (або групи осіб) в психіку іншої особистості (або групи осіб). Метою і результатом цього «проникнення» є зміна, перебудова індивідуальних або групових психічних явищ (погля­дів, відносин, мотивів, установок, станів і т.ін.).

В.М. Куліков визначає поняття «вплив» через співвідно­шення з поняттям «дії». «Дія» спрямована на фізичний об'єкт і виглядає як оперування цим об'єктом. Психологічний вплив має іншу спрямованість: не на фізичний об'єкт, а на індивідуальний або груповий суб'єкт. Отже, якщо дія і діяльність загалом є суб'єкт-об'єктними зв'язками, то психологічний вплив є суб'єкт- суб'єктними відношеннями.

А.В. Петровський пов'язує психологічний вплив з діяльніс­тю людей, які взаємопов'язані таким чином, що психологічний вплив включається в колективну діяльність людей і є однією з форм зв'язків і стосунків між ними. З одного боку, психологічний вплив опосередковується цілями, завданнями і змістом сумісної діяльності, а з другого - від цілей, завдань і змісту психологічно­го впливу залежить діяльність людей.

П.М. Шихирєв визначає соціальний вплив в широкому ро­зумінні, як асиметричні відносини між людьми, коли одна люди­на отримує можливість застосовувати дію щодо іншої, а у вузь­кому розумінні - як зміну знань, установок або емоцій людини, яка може бути спричинена діями інших людей. Він розрізняє такі види соціально-психологічного впливу:

- примушування (основним засобом тиску - можливе по­карання за відмову підпорядкуватися);

- винагородження (засіб тиску - винагорода за згоду підко­ритися);

- легітимне (обумовлене законом);

- інформаційне і експертне (зумовлене переконанням у компетенції джерела соціального впливу);

- референтне (зумовлене ідентифікацією об'єкта соціаль­ного впливу з суб'єктом) [19, 100]

В. О. Татенко визначає вплив як дію суб'єкта психічної ак­тивності, що викликає потрібну йому психічну активність іншого суб'єкта психіки, а саме: певні відчуття, уявлення, спогади, дум­ки, почуття, ставлення, вольові дії тощо [17].

В.А. Янчук вважає, що для розуміння впливу є корисною ідея творення і створення в процесі впливу, яка полягає у визна­ченні взаємозалежності її учасників. Будь-який вплив одночасно є самовпливом. Переконуючий вплив передбачає включення ме­ханізмів самопереконання, навіювання, самонавіювання і т.ін. Аспекти творення і самовпливу є важливими для розуміння суті і механізмів впливу як взаємовпливів.

Отже, проблеми соціального впливу - це проблеми змін, які відбуваються в психіці людини внаслідок впливу на неї з боку інших людей, а також того, як саме відбуваються ці зміни, які ме­ханізми тут спрацьовують. Адже соціальний вплив - це тиск на людину з боку агента впливу, який здійснюється без будь-яких насильницьких дій, без обмежень фізичної свободи дій, без будь- якої загрози (прямої чи опосередкованої) життю або здоров'ю об'єкта впливу. Об'єкт впливу вільно, добровільно приймає сис­тему ціннісних смислів суб'єкта впливу.

Соціальний вплив є впливом на психіку людини. Цей вплив здійснюється на основі законів людської психіки і ґрунтується на психологічних особливостях людини, які роблять її податливою до впливу. До цих особливостей належать, перш за все, емоційно- мотиваційна сфера особистості, її самосвідомість.

Неправильно було б уявляти соціальний вплив у вигляді окремих актів або роз'єднаних намагань людей впливати один на одного. Соціальний вплив діє на нас постійно, бо ми знаходимося в безперервному потоці людей і взаємодій. Всі ці події, люди, си­туації, обставини і т.ін. утворюють єдине енергетичне поле соціа­льного впливу, в якому кожен індивід є одночасно суб'єктом і об'єктом впливу. В межах енергетичного поля соціального впли­ву існує багато різновидів спрацьовування його компонентів. Енергетичні потенції, закладені в самому механізмі соціально- психологічного взаємовпливу, можуть по-різному виявлятися в різних соціальних зв'язках.

Навмисний і ненавмисний вплив

Е. Сидоренко говорить про специфіку двох різновидів впли­ву: навмисного (цілеспрямованого) і ненавмисного (без будь-якої заздалегідь поставленої цілі). Вона відмічає, що ці два види впли­вів відрізняються специфікою детермінації. Якщо цілеспрямова­ний вплив здійснюється для чогось і має телеологічну зумовле­ність, то другий, який не має цілі - каузально, тобто здійснюється не для чогось, а чомусь (причинно детермінований) [14].

Ненавмисний вплив здійснюється у ситуації, коли одна лю­дина просто сприймає присутність іншої. Кожна людина щодня зустрічається з іншими людьми в транспорті, на вулиці, спортив­ному майданчику, не задумуючись над тим, хто саме знаходиться в цих місцях поряд з нею, однак кожен індивід пам'ятає про існу­вання інших. Це виражається у зміні поведінки в присутності ін­ших. Наприклад, дівчинка, яка тільки що веселилась у себе вдо­ма, виходячи на вулицю, надає собі серйозного вигляду, бо вона знає, що на вулиці присутні інші люди.

Відомий соціальний психолог М. Обозов виділяє два види впливів на людину у соціальному просторі:

1) можливий, або здогадний контакт, коли поведінка люди­ни змінюється через здогадку про присутність індивідів в якомусь місці;

2) візуальний просторовий контакт, або контакт «мовчазної присутності», коли поведінка індивіда змінюється під впливом візуального спостереження інших людей.

У психології застосовується термін «публічний ефект», сутність якого в тому, що характеристики індивідуальної діяльності і поведін­ки змінюються під впливом пасивної присутності інших. Чому ж проста присутність інших людей впливає на нашу поведінку?

Наприкінці XIX ст. американський психолог Норман Трип- плет почав серію експериментів з метою вивчення впливу на дію індивіда присутності інших людей. Суть експериментів полягала в тому, щоб виявити вплив ситуації змагання на зміну швидкості велосипедиста у порівняно з результатами, отриманими у гонці наодинці. Досліджуваними були діти. Двадцять дітей із сорока досліджуваних показали у змаганні більш високі результати, де­сять - дещо поліпшили їх, у десяти спостерігалось навіть погір­шення у зв'язку з перезбудженням.

У цих експериментах з'ясувалося питання про те, чи діє ін­дивід наодинці краще, ніж у присутності інших, або, навпаки, чи стимулює факт присутності інших ефективність діяльності кож­ного. Спираючись на ці спостереження, дослідник зробив висно­вок, що присутність інших людей зумовлює певні зміни в діяль­ності індивіда.

Свою гіпотезу Трипплет перевірив на іншому експерименті. Він просив дітей, щоб ті, змагаючись один з одним, змотували риболовні котушки. Після цього було порівняно результати, які показали, що діти змотували котушки швидше в присутності ін­ших дітей. Цей експеримент став першою спробою зрозуміти, як змінюється діяльність людини в присутності інших людей, при­чому не обов'язково членів своєї групи.

Пізніше різні модифікації цього експерименту заклали емпіри­чні основи для подальших досліджень впливу на індивіда присутнос­ті інших людей. Результати цих досліджень було інтерпретовано як виникнення ефекту зростаючої сенсорної стимуляції, коли на проду­ктивність діяльності індивіда впливає сама присутність інших людей, які працюють над тим же завданням поряд. Яким чином присутність інших людей впливає на нашу поведінку?

Одним з перших на це запитання намагався відповісти аме­риканський психолог Бібб Латане у своїй теорії соціального по­штовху (1981). Він стверджує, що сила впливу інших людей по­яснюється дією декількох факторів:

• кількістю людей;

• їх просторовою близькістю;

• їх авторитетом і статусом.

Для ілюстрації сукупної дії цих факторів Латане використо­вує аналогію з електролампочками. Так само, як кількість світла, що падає на поверхню, залежить від кількості ламп, їх близькості до поверхні і потужності, соціальний вплив залежить від кількос­ті людей, їх близькості і ступеня впливовості.

Із збільшенням числа людей, збільшується і ступінь їх впли­ву. Територіальна близькість інших людей теж є впливовим фак­тором. Теж саме можна сказати про роль у цьому процесі автори­тета, статусу людей, які поруч з нами. Всі ці фактори чи по один­ці, чи разом здійснюють на нас вплив. Однак цей вплив буває рі­зний. Спостереження показують, що люди по-різному реагують на увагу до себе з боку оточуючих. Одні в присутності інших по­чувають себе вільно, поводяться впевнено, відчувають натхнення. Інші - навпаки: губляться, тривожаться, відчувають дискомфорт. Якими б не були ці результати, але зрозуміло, що присутність інших людей впливає на нашу поведінку.

Флойд Олпорт, аналізуючи ці явища в 1920 р., назвав їх «ефектом аудиторії». Ним було запропоновано терміни для озна­чення двох протилежних ефектів: покращання діяльності в при­сутності інших людей отримало назву соціальної фасилітації (со­ціального сприяння). Зворотній вплив, тобто погіршення діяльно­сті, було названо Олпортом соціальною інгібіцією (соціальним гальмуванням, стримуванням). Сьогодні ці поняття є загальноп­рийнятими.

За яких умов виникає соціальна фасилітація, а за яких - ін- гібіція? Ці питання і досліджували окремі вчені.

Перше теоретичне пояснення ефекту аудиторії було запро­поновано Робертом Зайонк у 1965 році. Виходячи з біхевіорист- ської формули поведінки (П=С-Р), Зайонк припустив, що прису­тність інших людей є для індивіда сильним стимулом - джерелом загального збудження. В цьому випадку, коли людина знає як і що потрібно робити (особливо у випадку коли індивідом засвоєна автоматична реакція) і тому відчуває себе впевнено, то збуджен­ня, викликане присутністю глядачів, поліпшує її діяльність. При­чому посилення стимулу (збільшення числа присутніх) інтенси­фікує ефект фасилітації. Проте коли реакція засвоєна погано, дія­льність індивіда погіршується, оскільки реалізації потрібної, але погано завченої, заважає домінуюча, хоча й непотрібна.

Інакше кажучи, настає соціальне гальмування (інгібіція). Роберт Зайонк зробив висновок, що підвищена збудженість спри­яє виконанню простих завдань і погіршує виконання складних. Ця гіпотеза була підтвердженою майже у 300 емпіричних дослі­дженнях з участю більш ніж 25 тисяч піддослідних.

Інший вчений, Ніколас Коттрелл, продовжуючи досліджен­ня ефекту аудиторії (1972 р.), пояснив даний феномен тим, що люди, які зайняті діяльністю в присутності інших людей (на лю­дях), очікують оцінки з боку глядачів і стурбовані тим, як їх оці­нять. Коттрелл і його прибічники навели немало доказів того, що існують відмінності між тим, як індивід сприймає просто присут­ність інших людей, і тим, коли очікує оцінки з боку інших.

У подальшому ефект аудиторії було пояснено теорією кон­флікту уваги, яку у 1986 році висунув Роберт Берон. Учений стверджує, що глядачі виступають як стимулюючим, так і галь­муючим фактором діяльності людини з багатьох причин, вклю­чаючи і ту, що назвав Зайонк. Дійсно, стверджує Берон, присут­ність інших є джерелом збудження. Але перш, ніж збудження ви­никне, присутність інших, як відволікаючий фактор, викличе конфлікт уваги у зайнятого своєю справою індивіда.

Про соціальний вплив не можна говорити абстрактно, він здійснюється по-різному в різному середовищі взаємодії. Відмін­ності між цими середовищами можуть визначатися, наприклад, тим, наскільки воно є індивідуалізованим, або на кого спрямова­но вплив: на індивіда чи на широку аудиторію.

У зв'язку з цими особливостями можна виділити різні види соціального впливу, які характеризуються особливими засобами і психологічними механізмами їх спрацьовування. Зокрема, це такі види соціального впливу, як соціальний вплив в спеціально ство­реному середовищі переконання та соціальний вплив у середо­вищі, створеному засобами масової інформації.