Висновки

1. Взаємодія як організація діяльності розглядається як такий процес, в якому відбувається взаємне зумовлювання індиві­дуальних дій, які пов'язані циклічною залежністю.

Загальноприйнятим у соціальній психології є дослі­дження взаємодії в двох аспектах. Перший аспект - це розг­лядання взаємодії як контакту двох або більше осіб, у резуль­таті якого відбуваються взаємні зміни їх поведінки, діяльнос­ті, стосунків, установок. Існують різні види контактів: прос­торові, контакти зацікавленості, контакти обміну.

Другий аспект - це розглядання взаємодії як організації діяльності. В цьому аспекті взаємодія розглядається як такий процес, в якому відбувається взаємне зумовлювання індиві­дуальних дій, які пов'язані циклічною залежністю.

2. Соціальна взаємодія як організація діяльності між людьми складається з таких елементів: діюча особа, потреба в активі­зації поведінки, ціль діяльності, метод діяльності, інша діюча особа, на яку спрямована дія, результат діяльності.

3. Соціальні установки є важливим детермінуючим фактором міжособистісного впливу.

Поняття соціальної установки одночасно вказує на факт психологічного переживання відношення до значимого об'єкта, а також на факт соціальної детермінації спрямова­ності відношення. Тим самим поняття «соціальна установ­ка» об'єднує смисл афектів, емоцій і їх предметний зміст в єдиному понятті.

Наші установки здійснюють вплив на наші думки і сприйняття. Вони представлені короткими формулювання­ми наших точок зору, а тому прості у застосуванні. Крім то­го, установки визначають наше самосприйняття.

4. Оскільки установочні системи мають складну внутрішню організацію, зміна одного компонента (наприклад, когніції) може вплинути на зміну іншого (наприклад, поведінкових інтенцій). Зміна в одній установочній системі (наприклад, ставлення до паління) може викликати зміну в іншій, але пов'язаній з нею установочній системі (наприклад, ставлен­ня до реклами).

5. Найбільш доступною для усвідомлення і регуляції поведінки соціальна установка стає тоді, коли вона була сформована в безпосередньому досвіді взаємодії з об'єктом або багатора­зово закріплено у пам'яті індивіда. Сила установки може ви­значатися швидкістю оціночної реакції на її об'єкт.

Чи будуть соціальні установки визначати поведінку лю­дини, залежить не тільки від сили установки, але й від осо- бистісних і ситуаційних факторів, що опосередковують цей зв'язок.

6. Результати дослідження показали, що поведінка визначалася наміром, якщо він був пов'язаний з відповідними уявлення­ми з приводу наслідків голосування (відмови від голосуван­ня), сприйняттям думки близьких людей і рівнем мотивації (значимістю думки близьких). Якщо ці фактори знаходяться у відповідності один з одним, мають тісний взаємозв'язок, намір буде передрікати реальну поведінку людини.

7. Вплив соціальних установок на поведінку визначається та­кою характеристикою, як сила і доступність установок. Дос­тупність установки, в свою чергу , визначається високим ступенем її усвідомленості індивідом, наявності обширних знань про об'єкт установки.

8. Розрізняють два основних типи взаємодії: співробітництво і суперництво (конкуренція). Співробітництво передбачає взаємопов'язані дії індивідів, що спрямовані на досягнення загальних цілей із взаємною вигодою для взаємодіючих сто­рін. Взаємодія на основі суперництва включає в себе спроби відсторонення, випередження або придушення суперника, який прагне до ідентичних цілей. Ці два типи взаємодій є полярними, супроводжуються протилежними почуттями, установками і орієнтаціями у взаємодіючих індивідів.

9. Конфлікт - це відкрите протистояння між членами взаємодії, яке виникає внаслідок взаємовиключаючих інтересів і пози­цій. Соціально-психологічний конфлікт з точки зору його структури включає: «об'єктивну конфліктну ситуацію», «сторони конфлікту», об'єкт конфлікту, «суб'єктивний об­раз конфліктної ситуації».

10. Існує два типи конфліктів: конструктивний і деструктивний. Деструктивний конфлікт переводить причини, що створили пе­решкоду у взаємодії, на «особистості». Конструктивний конф­лікт виникає тоді, коли зіткнення стосується не особистісної не­сумісності, а виявлення різних точок зору на якусь проблему і способи її вирішення. В цьому випадку конфлікт сприяє фор­муванню більш глибокого розуміння проблеми і сприяє станов­ленню кооперативної взаємодії.

11. Однією з причин конфліктів є соціальні дилеми, які полягають в тім, що індивідуально вигідні стратегії поведінки ведуть до колективного програшу. Для аналізу соціальних дилем в соціа­льній психології використовуються лабораторні ігри. Показую­чи, яким чином позитивно мислячі люди попадають в пастку взаємно деструктивних стратегій поведінки, вони одночасно демонструють парадокси людського життя, які підпадають під розряд «соціальних дилем». Найбільш відомими є лабораторні ігри, що отримали назву «дилема в'язня» і «трагедія громадсь­ких випасів».В соціальній психології розробляються техніки вирішення соціальних дилем. Зокрема, виявлено декілька спо­собів забезпечення співробітництва: регулювання, зменшення розмірів групи, комунікація.