5.4.Техніки вирівнювання напруги в міжособисшісній взаємодії

До спеціальної групи технік міжособистісного впливу на­лежать техніки вирівнювання напруги. Ці техніки дозволяють знизити нервову і психічну напругу, яка може в певній ситуа­ції утворюватись або існувати первісно в спілкуванні. Найбільш поширеними є такі.

Вербалізація емоційного стану

Вербалізація емоційного стану. У цієї техніки є два ви­ди: вербалізація свого емоційного стану і вербалізація емоцій­ного стану партнера. Техніка полягає в тому, що людина не акумулює в собі негативні емоції, а вербалізує їх. Сутність техні­ки полягає в грамотному способі вербалізації: не як зауваження партнеру з приводу образи, а як тактика, що давала б можливість разом з емоційною розрядкою підказати партнеру, яку дію здійс­нюють його слова.

Коли напруга досягає свого апогею, ефективним прийомом є переведення розмови з абстрактного рівня на конкретні пропо­зиції, які можна обговорювати. Цей прийом отримав назву про­позиції конкретного виходу з ситуації, що склалася. З цим пра­вилом пов'язаний прийом звернення до фактів, що є поширеним у техніці дискусії.

Можливість виговоритися

Дуже часто зниженню напруги сприяє уже те, що парт­нер отримує можливість висловити те, що у. нього «наболіло», без обмежень, без того, щоб його перебивали. Цей прийом нази­вається надання партнерові можливості виговоритися. Як­що людину обірвали, перебили або не помітили його вислов­лювання, то напруга залишається. Деякі менеджери і керів­ники користуються цим правилом. Правда, інколи ця свобода слова приймає «маніпулятивний» зворот. Це виглядає так. Ко­жен член колективу отримує можливість висловитися на нараді, в результаті чого всі сперечаються і багато говорять. Далі по за­кінченні наради, коли напруга співробітників отримує розряд­ку, керівник спокійно пропонує і реалізує рішення, яке було при­йняте ним заздалегідь. Зовнішньо така процедура виглядає дуже демократичною, оскільки з багатьох висловлених на нараді порад завжди найдеться щось, що так або інакше узгоджується з апріор­но прийнятим рішенням керівника.

Уникнення «дефектів» у контактах

Соціальними психологами розробляється спеціальна група технологій, що мають на меті заходи, яких потрібно дотримувати­ся, щоб уникнути «дефектів» у контактах. До негативного ефекту часто приводить відповідь, яка починається словом «ні». Навіть тоді, коли робиться спроба пояснити свою незгоду, парт­нер, прореагувавши на першу інформацію, перериває взаємне слу­хання. Тому будь-яке повідомлення або відповідь партнера необ­хідно починати зі слів «так».

Другий негативний ефект може спричинятися, коли техніка «питання на питання» замінюється технікою випитування. Цей прийом негативної дії можна умовно назвати «тактикою слідчого».

«Техніка Франкліна»

Серед технік запобігання негативного ефекту спілкування отримала визнання «Техніка Франкліна», названа ім'ям одного з перших президентів США, вченого-природознавця Бенжаміна Франкліна. Він писав про те, які прийоми спілкування допомогли йому як дипломату. Зокрема, з відомих нам правил він дотримува­вся необхідності розпочинати будь-яку відповідь зі слів «так», до­бре розуміючи, що заперечення відбиває у співбесідника бажання слухати щось далі. Наступний етап відповіді співрозмовнику - це позитивна оцінка ідеї співрозмовника і, більше того, обґрунту­вання свого ставлення - чим саме ця ідея виявилася привабливою і т.ін. Далі Франклін наполягає на описанні умов, за яких запро­поноване рішення було б найкращим, після чого можна плавно переходити до описання реальних умов (спочатку без відношен­ня до запропонованої ідеї). І, нарешті, пропонується нове, змінене рішення у відповідності до конкретних, тільки що описаних умов. У цій багатоаспектній структурі очевидна її висока ефек­тивність у прийнятті рішення, що пов'язана з практичною необ­хідністю кожного етапу. У разі виконання цієї тактики багатора­зово підкреслювалася продуктивність ідей партнера і відповід­но його особиста зацікавленість. Нова ідея пропонується у ви­гляді модернізованого варіанта тієї, що була спочатку запропо­нована співрозмовником. Акцентується на тому, що причини зміни ідеї - це не недоліки самої ідеї, а невигідні реальні умови, що підштовхують до її удосконалення.