Методика ПОІР Ч.Осгуда |
Існують також стратегії уникнення конфліктів. Соціальний психолог Чарльз Осгуд запропонував спеціальну методику - поступові і обопільні ініціативи з розрядки напруженості (ПОІР). У відповідності до цієї методикои процес розрядки напруженості починається з заяви однієї з конфліктуючих сторін про те, що примирення необхідне для припинення кровопролиття і економії ресурсів. Ініціатор примирення об'являє про готовність піти на деякі поступки. Це дозволяє іншій стороні виявляти зустрічну волю до розв'язання конфлікту. Якщо на мирну ініціативу вона відповідає ворожістю, то процес переривається. Однак якщо вона робить крок назустріч, то перша сторона вносить наступну компромісну пропозицію. Угода про заборону ядерного озброєння стала реальністю після довгих переговорів і взаємних поступок. У період Берлінської кризи на початку 1960-х років радянські і американські танки стояли один проти другого. Криза закінчилася, коли американці відвели свої танки назад, таким же вчинком відповіли радянські війська. Карибська криза у 1962 році розв'язалася таким же чином. Незважаючи на те, що стратегія ПОІР була розроблена для застосування в міждержавних стосунках, вона виявилась ефективною і в повсякденній комунікації між людьми. Це підтвердили лабораторні експерименти, зокрема, експерименти в дилемних іграх (іграх з нульовою сумою). Ігри з нульовою сумою - це ігри, в яких сумарний виграш не обов'язково може дорівнювати нулю. У разі співробітництва обидва гравці можуть виграти, а у разі суперництва - обидва можуть програти. У лабораторних дилемних іграх найбільш успішною стратегією виявилася проста «послуга за послугу», яка починається з запрошення до співробітництва, а потім повторює останню відповідь супротивника. У серії експериментів в університеті Огайо Свенн Ліндскольд і помічники, перевіряючи інші аспекти ПОІР, отримали результати, які підтверджують, що примирні акції, які повторюються, дійсно породжують більше довіри. У разі конструктивного підходу конфлікт надає можливості примирення і поглиблення гармонії у стосунках між людьми. У конфліктних ситуаціях психологи рекомендують скористатись ассертивністю. Асертивність - це здатність людини відстоювати свої права, беручи до уваги права інших. Асе- ртивність не потрібно ототожнювати з агресивністю. Американський психолог Дойч, обговорюючи асертивність (1993), формулює «троїстий принцип», який полягає в наступному: опинившись у конфліктній ситуації, будьте твердими, чесними і дружелюбними. Ваша твердість не дозволить опонентові маніпулювати вами або залякати вас. Ваша чесність не дозволить вам бути втягнутим в аморальну ситуацію, навіть коли вас будуть провокувати на це. Ваша дружелюбність дасть зрозуміти вашим опонентам, що ви готові до співробітництва. Агресивна, звинувачувальна тактика не призводить до розв'язання конфлікту, а, навпаки, заставляє людей захищатись і наполягати на своїй думці. Психологи рекомендують у таких випадках використовувати «Я-стверджень» замість «ти- стверджень», тобто говорити про свої особисті переживання, а не про особистісні якості опонента. Наприклад, дитині краще сказати таке: «Мене засмучує те, що ти не хочеш ділитись іграшками з братом», ніж «Жадібний хлопчисько, чому ти ніколи не даєш свої іграшки братові?» Ось деякі поради, які надаються психологам з приводу того, як уникнути деструктивних чвар і сваритися конструктивно.
|