1.4. Неусвідомлений вплив

магниевый скраб beletage

Не всі сигнали обов'язково реєструються у свідомості. Деякі з них обробляються розумом неусвідомлено тоді, коли розум усвідо­млено обробляє інші сигнали. Крім того, вербальні повідомлення, що передаються і отримуються свідомо, часто об'єднуються між со­бою і викликають реакції на неусвідомленому рівні.

Неусвідомлена обробка інформації з необхідністю відбуваєть­ся паралельно з усвідомленою обробкою, а не замість неї. Це є час­тинами однієї системи обробки інформації людським мозком. Усві­домлені думки є результатом таких психічних процесів, як розумін­ня, оцінювання і реагування, які протікають неусвідомлено.

Тому навіть помітні стимули можуть впливати на особистість способами, про які ми можемо нічого не знати, часто установки і рішення базуються на неусвідомленій обробці цих стимулів.

Неусвідомлено формуються емоції і реакції прихильності і неприязні, що викликано різними стимулами. Одним з таких процесів є класичне зумовлювання, коли після багаторазового поєднання нейтрального стимулу із значимим стимулом, який викликає позитивну або негативну реакцію, нейтральний стимул починає викликати таку ж саму реакцію. В цьому разі реципієнт може не усвідомлювати, що зміна у реагуванні викликана поєд­нанням стимулів.

Крім того, як показали експериментальні дослідження [6,29], просте, багаторазове пред'явлення одного нейтрального стимулу викликає позитивне ставлення до нього, навіть коли лю­дина цього не усвідомлює. Це означає, що людська психіка має властивість реагувати на стимул почуттями ще до того, як люди­на почне думати про нього усвідомлено.

Людина несвідомо реагує на вербальну поведінку. Неверба- льні сигнали, які можуть бути паралінгвістичними (модуляції, швидкість мовлення тощо) або візуальними (експресія обличчя або тілесні рухи), визначаючи враження від рис та емоцій інших людей є ефективними факторами міжособистісного впливу.

Сучасні дослідження сублімінального впливу

Ефективним засобом впливу є сублімінальний вплив, тобто зміна афективних і когнітивних реакцій, що викликана стимула­ми, які є дуже слабкими для того, щоб їх сприйняти свідомо. Ла­бораторні дослідження показують, що візуальні стимули, які ми­готять дуже швидко для того, щоб їх можна було побачити, або заслонені від свідомості більш сильними стимулами, все одно здійснюють вплив.

Перші експерименти з розробки методик впливу на несві­домість (сублімінальний вплив) розпочалися наприкінці 1950-х років. Зокрема, в 1957 році кіноглядачі міста Форт Лі американ­ського штату Нью-Джерсі дивилися кінофільм «Пікнік». У бага­тьох місцях в кіноплівку було вмонтовано одиничні кадри з над­писом «Ви зголодніли? їжте поп-корн і пийте кока-колу!».

Кадри миготіли на екрані дуже швидко для того, щоб їх мо­жна було усвідомити. Джеймс Вайкері - консультант з реклами - таємно вмонтував ці фрази, які з'являлися на 1/3000 секунди під час демонстрації кінофільму. На такій швидкості глядачі, звичай­но, не встигали їх навіть помітити.

Маркетингове агентство, яке розробило план цього експери­менту, повідомило, що під час антракту обсяг продажу поп-корну зріс на 50%, а споживання прохолоджувальних напоїв - на 18%.

Коли засоби масової інформації повідомили про спроби вплинути на підсвідомість, відбувся вибух суспільного обурення. В статті «Заплямована підсвідомість», яка мала великий резо­нанс, її автор Норман Казініс розмірковував про значення такого винаходу. Він писав: «Якщо цей механізм годиться, щоб нав'язати поп-корн, то чому це не можуть бути політичні діячі або що-небудь ще?» Він з'ясував мотиви тих, хто придумав цей засіб, щоб вдертися в найбільш глибокі і найбільш особисті куто­чки людської свідомості і залишити там «всілякі карлючки».

Обурення, пов'язане з сублімінальним впливом, відобразило одвічні страхи людства, те, чого багато людей боїться в психології взагалі: психологічний вплив, особливо підсвідомий, - це деяка тає­мнича і містична сила, якій неможливо опиратися. Казиніс був не один у своєму хвилюванні про використання підсвідомих методів.

Пізніше в серії чотирьох книг-бестселерів публіцист Брайан Кі звернув увагу американської громадськості на можливості ши­рокого застосування сублімінальних методів. Він доводив, що подібні технології впливу не обмежуються телебаченням і кіно, а давно вже втілюються в малюнки і фотокартки друкованих рек­ламних об'яв.

Повідомлення в пресі терміново привернули увагу рекламо­давців, урядових посадових осіб і вчених, які вимагали повторити цей експеримент. Виконуючи ці вимоги, Вайкері організував де­кілька демонстрацій, жодна з яких не принесла декларованого ним ефекту. То виникали технічні труднощі, що заважали засто­сувати цей механізм впливу, і експеримент відмінявся, то аудито­рія не відчувала ніякого нездоланного потягу виконувати сублі- мінальні команди і т.ін.

У 1958 році фонд дослідження реклами офіційно став вима­гати від Вайкері надати свої експериментальні дані і детальне описання технології проведення експерименту. Вайкері відмови­вся, проте повідомив, що його дослідження тривали більше як шість тижнів, і в них взяло участь 50 тисяч досліджуваних.

Студент-психолог Стюарт Роджерс з Нью-Йорка вирішив написати реферат про роботи Вайкері. Він поїхав у Форт Лі, щоб поговорити з тими, хто проводив це дослідження. Роджерс ви­явив, що провінційний кінотеатр був занадто маленьким, щоб прийняти 50 тисяч глядачів за шість тижнів. Коли він запитав ди­ректора кінотеатру про дослідження, той сказав, що чує про них вперше.

Пізніше було багато експериментальних спроб підтвердити отримані Вайкері результати, проте вони виявилися невдалими. Більшість спеціалістів дійшли висновку, що експеримент з фра­зами «їж поп-корн», «пий кока-колу» ніколи не проводився, що це була величезна містифікація з метою самореклами. Проте га­зетна вигадка вже була запущена і чутки про «таємничий і жах­ливий підпороговий вплив» пішли гуляти земною кулею.

Хоча жодне наукове дослідження тоді не продемонструвало ефекту, про який стверджували адепти сублімаційного впливу, підпорогова реклама була заборонена в багатьох країнах. Підпо- рогові стимули заборонили ще до того, як було точно встановле­но, діють вони насправді чи ні.

Після ухвалення відповідних законів, що обмежують вико­ристання підпорогових стимулів в рекламі, ажіотаж навколо цієї проблеми поступово стих.

Про сублімінальний вплив забули аж до середини 1970 ро­ків. Нагадати про нього змусив відомий фільм жахів «Екзор- цист», який вийшов у 1974 році. Щоб налякати глядачів, режисер зробив так, що під час фільму на екрані мигатіла маска смерті, яку показували дуже швидко для того, щоб її можна було поміти­ти. Деякі рок-групи стали поміщати в своїх альбомах записані в зворотному порядку фрази (головним чином заради жарту або з метою використання масового божевілля на підпороговому впли­вові для продажу великої кількості касет і дисків).

25 - кадр

До цього періоду відноситься і виникнення терміна «25-й кадр». Під ним розуміється можливість сучасних електронних засо­бів донести окрім усвідомленої інформації, - приховане відобра­ження. Через аудіо-канали також можна непомітно втілити у підсві­домість акустичне повідомлення у формі музики або фонового «шуму». В пресі і популярній літературі «25 кадр» пояснюється так. Сучасна психологія немов би розрізняє у людини сенсорний (усві­домлений) і субсенсорний (неусвідомлений) діапазон сприйняття. Людський мозок здатен відносно критично і осмислено сприймати візуальну інформацію зі швидкістю 24 кадри в секунду.

Саме з такою швидкістю крутять кіно. Кожен допоміжний кадр, що навмисне додано в цю секунду і такий, що відрізняється за смислом від інших, - це вже чисте зомбування. Так, якщо з ек­рана пред'являти інформацію у вигляді списку іноземних слів з перекладом зі швидкістю 25 пар на секунду, то наша свідомість не буде встигати її сприймати. Однак на підсвідомому рівні ви­никає ефект понад запам'ятовування і навіювання.

На хвилі ажіотажу, що знову піднявся, стали перевидаватися книги Брайана Кі, який був популярним наприкінці п'ятдесятих років. Була зроблена спроба перевірити дані, що наводяться в книгах Кі, які знову не підтвердилися.

Незважаючи на це, в 1980-х роках у продажу з'явилися пе­рші комерційні продукти, які немовби використовують сублімі- нальну технологію: касети з записами, які допомагали схуднути, кинути палити або знімали стрес за допомогою заспокійливих повідомлень на рівні слухового порогу, які накладались на музи­ку, що сприяє певному настрою, і звуки оточуючої природи.

У наступні роки в США для боротьби з крадіжками в деяких супермаркетах почали включати разом з «магазинною» музикою ледве чутний і швидко повторюваний шепіт: «Я чесна людина, я не буду красти». Багато магазинів після цього повідомляли про зменшення кількості крадіжок.

Щоб ще раз проілюструвати неефективність сублімінальних технологій, психологи А. Пратканіс, Дж. Еткеназі і Е. Гринвальд здійснили вивчення розповсюджених в Америці аудіозаписів з сублімінальними посланнями, що спрямовані на підвищення са­мооцінки, на поліпшення пам'яті і т.ін. Ці типи записів мали од­наковий зміст - різні твори класичної музики. Однак вони відріз­нялися сублімінальними повідомленнями.

Записи для підвищення самооцінки мали такі сховані пос­лання, як «Я високо ціную себе, і в мене високе почуття власної гідності». Запис для поліпшення пам'яті мав таке послання: «Моя здатність пам'ятати і пригадувати росте з кожним днем» і т.ін.

Під час експерименту добровольці отримували субліміналь- ні записи, але з такою особливістю: на половині касет було замі­нено наклейки, щоб деякі з досліджуваних отримали записи для поліпшення пам'яті, але думали, що вона призначена для підви­щення самооцінки, в той час як інші досліджувані отримали за­писи для підвищення самооцінки, але думали, що вони призначе­ні для поліпшення пам'яті. Друга половина досліджуваних (конт­рольна група) отримала касети з правильними наклейками.

Добровольці забрали касети додому і слухали їх щодня про­тягом п'яти тижнів. У результаті експерименту було отримано дані, які засвідчили, що сублімінальні записи ніяк не вплинули ні на самооцінку, ні на пам'ять. Проте досліджуваним касети здава­лись ефективно впливовими. Іншими словами, тут мав місце пла- цебо-ефект. Саме на плацебо-ефекті базується більшість комер­ційних сублімінальних продуктів, що зараз розповсюджуються: «релаксаційні» касети і «субсенсорні» методики вивчення інозе­мної мови. Люди хочуть вірити, що підпороговий вплив допома­гає їм змінити себе, і він дійсно починає діяти.

Проте негативні результати цих досліджень не можна роз­повсюдити на всі сублімінальні випадки. Як показали досліджен­ня американських психологів Кунста-Вілсона і Зойонца, у деяких випадках можна побачити зв'язок між сублімінальним впливом і простими діями, які пов'язані зі станом, що зумовлений впливом підпорогових стимулів. В одному з експериментів було доведено вплив включених у фільм образів на ступінь тривожності дослі­джуваних. Ті, кому були показані криваві образи, повідомляли про більшу тривожність ніж ті, кому показали нейтральні образи, а ті, кому дісталися веселі образи з мультфільмів, повідомляли про значно меншу тривожність, ніж навіть контрольна група.

Результати експериментів з виявлення ефективності сублі- мінального впливу на сьогодні показують, що демонстрація під- порогових стимулів у візуальних засобах масової інформації мо­же як мінімум збуджувати емоції і впливати на оцінки зовсім ін­ших стимулів. У перспективі це може активно використовуватися в майбутньому в комерційній та політичній рекламі, а також знайти застосування у військовому аспекті.

Сучасні дослідження сублімінального впливу

Вчені-психологи сьогодні серйозно стривожені перспекти­вою епохи психотероризму. Це пов'язано з розробкою в останні роки методик прихованого психічного впливу на людину. Тільки в США цією проблемою займається більше 140 інститутів. Такі дослідження проводились і в СРСР, за деякими даними прово­дяться в сучасній Росії.

Якщо виходити з матеріалів відкритих публікацій [13], то на сьогодні найбільших успіхів на цьому поприщі вдалося досяг­ти російсько-американській корпорації «PSYCOR» керівником якої є Ігор Смірнов.

Ця корпорація об'єднує Інститут комп'ютерних психотех- нологій і психоаналізу, НІІ психології РАЕН, Psychotechnologies Corp. (США), кафедру психології Російського університету ім. Дружби народів. Корпорація «PSYCOR» є провідною у світі в га­лузі розробок і реалізації технічних рішень, що дозволяють здій­снювати прямий ввід-вивід інформації із підсвідомості людини.

Технології сублімінального впливу

Академік Смірнов І. В. створив новий науковий напрямок - психоекологію, предметом якої є взаємовплив людини як інфор­маційної істоти і інформаційного середовища. На базі своєї теорії Смірнов розробив дві взаємопов'язані технології: психозонду- вання і психокорекцію [13].

Психозондування - виключно діагностична процедура, яка дозволяє визначити істинне ставлення суб'єкта до тих чи інших сфер життя і діяльності, отримати відповіді на різні питання. Та­ким чином, можна виявити, чи не приховує людина чого-небудь, чи немає у неї небезпечних для суспільства або для її здоров'я схильностей.

По суті, ця технологія є одним з різновидів детектора брех­ні. Розшифрувавши показники спеціального математичного апа­рата комп'ютерної програми, можна отримати психологічний портрет людини. Протягом 12-70 хвилин можна визначити наяв­ність наркотичної залежності, суїцидальні тенденції, а також ал­коголізму, криміналу, сексуальних збочень і т. ін.

Наступний етап - психокорекція. Розроблено такі методи психокорекції:

1. Акустична або аудіопсихокорекція - закодовані слова, цілі фрази закладаються у аудіоряд, який прослуховує пацієнт. Людина прослуховує касету в режимі багато­разового повторення протягом декількох годин на до­бу. Те, що вона чує, може звучати фоном у повсякден­ній роботі і не створює якихось перешкод, не викликає дратівливості. Людина починає будувати свою поведі­нку, виходячи із тієї формули навіювання, яка запро­понована у закодованому вигляді.

2. Відеопсихокорекція - закодовані образи, сюжетні кар­тинки і слова закладаються у сюжетний відеоряд, який людина переглядає. Спеціальний алгоритм дозволяє вбудувати будь-яку картинку в будь-який відеоряд. Безсвідомо людина обов'язково реагує на інформацію, що закладена в картинку.

3. Інтенсивна психокорекція - відбувається в зміненому стані свідомості (сон, гіпноз, самогіпноз) і тут вплива­ти можна і зображеннями, і словами, зокрема й незако- дованими.

Психозондування і психокорекція за методом І.В.Смірнова - це поки що особистісні, індивідуальні процедури. Проблема ма­сового впливу поки що залишається невирішеною. В першу чергу це пов'язано з необхідністю математичної обробки колосальних масивів інформації. Проблема математичної обробки великої со­ціальної спільноти на сьогодні є завданням практично не викона­ним, проте теоретично вона цілком можлива.

За інформацією чуток, нині розробляється глобальний пси­хологічний проект, пов'язаний зі «зняттям соціальної напруги». Це немов зовсім безпечні, абсолютно ефективні, екологічно чисті технології профілактики психологічного здоров'я людини і сус­пільства, які дозволять ліквідувати соціальні проблеми, що пов'язані, наприклад, з наркоманією, тютюнопалінням.

Технології створюються спеціально для радіо і телебачення. Під час радіо- і телепередач слова ведучих будуть супроводжува­тися відео- або звуковими сигналами, які не будуть усвідомлюва­тись аудиторією. Ці сигнали будуть спрямовані на зниження три­воги, агресії, страху, підвищення оптимізму серед людей. Теле­передачі будуть отримувати заряд «доброї енергії», установку на моральність, любов і радість.

Все це стане першим кроком в реалізації всесвітньої елект­ронної мережі PSYNET, завдяки якій люди зможуть не тільки ви­рішувати свої проблеми, але й напряму обмінюватися семантич­ними структурами своєї підсвідомості.

От такі-то існують гуманістичні плани щодо використання підсвідомого впливу на людину. Проте виникає проблема мані­пулювання свідомістю і поведінкою людини як в «благородних» цілях (групова психотерапія, ліквідація паніки під час стихійних лих та ін.), так і в комерційних чи політичних інтересах (реклама, політична і військова пропаганда), які можуть суперечити проде- кларованим Смірновим гуманітарним принципам.

Оскільки дана галузь досліджень дуже швидко розвиваєть­ся, то вже в найближчий час перед суспільством може реально виникнути проблема сублімінальних впливів і взагалі проблема управління психікою людини.

Що означає «управляти психікою?» Це поняття є актуаль­ним як для окремих фахівців, так і для демократичного суспільс­тва в цілому. В чому полягають підґрунтя цього ефекту соціаль­ності психічної діяльності?

Чому якийсь наказ або повідомлення з переконливою силою заставляє людину прийняти деяку ідею, емоцію, дію, які логічно людина не мала розумної підстави приймати? У людей з'являється ілюзія, що вони приймають рішення самі, не усвідом­люючи того, що стали об'єктом впливу.

В яких ситуаціях наш вибір визначається нашою власною волею, а в яких - зумовлений силою обставин?

В який момент типовий і буденний психологічний тиск ви­ходить за рамки «норми» і стає «забороненим прийомом» або пе­ревищує середній рівень опірності психіки?

Щоб дати відповідь на ці запитання, потрібно проникнути в саму суть явища. А це вже є завданням науки. Завдання це не з легких, бо немає складнішого явища у світі, ніж людина та її по­ведінка. Англійський психолог Бартлет, який займався дослі­дженнями соціально-психологічних явищ, підкреслював, що сус­пільна поведінка є великою таємницею. І якщо він більш-менш проникнув в глибини людської істоти, не може осмілитися ствер­джувати, що він зрозумів суспільну поведінку, хоча займається цим все життя.