РОЗДІЛ VI. Соціальний вплив групи на індивіда <a name=bookmark97>6.1. Соціально-психологічні параметри соціальних груп та їх вплив на людину : Психологія соціального впливу : B-ko.com : Книги для студентів

РОЗДІЛ VI. Соціальний вплив групи на індивіда 6.1. Соціально-психологічні параметри соціальних груп та їх вплив на людину

У світі проживає близько 6 млрд. окремих індивідів, які в процесі своєї життєдіяльності об'єднуються в різні групування, яких нараховується дуже багато, і всі вони різні. Існує близько 200 національно-державних об'єднань, 4 млн. громад у різних на­селених пунктах, 20 млн економічних організацій і сотні мільйо­нів інших формальних і неформальних груп, чи це сім'я, збори мешканців або побачення закоханих. Іноді групи - це просто лю­ди, які знаходяться поруч.

Як же ці групи впливають на своїх членів? Чи можна вважа­ти групу надіндивідуальним феноменом, який є фактором впливу на індивідів, незалежно від її членів, і якщо так, то яким чином це відбувається і з якими наслідками? Проблема груп, в які об'єднуються люди в процесі своєї життєдіяльності, - це важливе питання не тільки соціальної психології, але й соціології. В соці­альному аспекті групи виділяються і досліджуються з точки зору місця, яке вони займають в системі суспільних відносин, як осе­редок цих відносин.

Для соціально-психологічного підходу є характерним інший аспект дослідження груп. Група розглядається з точки зору зна­чимості її для індивіда. Соціально-психологічний аналіз групи передбачає визначення таких її характеристик, які значимі для людини в психологічному плані; визначення норм, цінностей та інших особливостей групи, які формують і зумовлюють свідо­мість і поведінку людини.

Існування різних об'єднань, груп і їх вплив на психіку окре­мої людини - це об'єктивний результат історичного розвитку людської цивілізації. Вони об'єктивно існують незалежно від ві­дношень представників тієї або іншої науки, яка досліджує ці об'єднання. Факт впливу цих об'єднань на індивідуума неодна­ково усвідомлювався і оцінювався мислителями різних епох. Со­ціальна психологія тільки в останні півтора століття приєдналася до наук, які мають свій специфічний інтерес у вивченні людських спільнот і об'єднань.

Спілкування в контексті конкретної групи, особистісні змі­ни, що відбуваються під впливом соціального оточення, сама група як суб'єкт цілеспрямованої активності - це найбільш зна­чимий зміст соціальної психології як наукової дисципліни.

Загальна характеристика соціальної групи

Здається, що відповідь на питання, що таке група, є самоз­розумілою. В побутовій мові це поняття використовується, щоб визначити досить стійку сукупність індивідів, що пов'язані єди­ною ціллю, завданням, загальним інтересом. З точки зору даного визначення, група може розглядатись як будь-яка сукупність лю­дей, що включені в послідовну координаційну діяльність, яка сві­домо чи підсвідомо підпорядкована якій-небудь загальній цілі, досягнення якої принесе учасникам певне задоволення.

Щодо наукового визначення поняття група, то тут існують різні його варіанти залежно від наукової парадигми, в якій воно використовується. Наприклад, спеціаліст з групової динаміки Марвін Шоу стверджує, що всі групи мають таку загальну ознаку як взаємодія їх членів. Він визначає групу як спільноту, що скла­дається з двох або більше взаємодіючих і взаємовпливаючих один на одного індивідів. Австрійський соціальний психолог Джон Тернер вважає головною характеристикою групи почуття «ми» і «вони».

Історія наукового вивчення соціальних груп налічує майже півтора століття. Значна кількість авторів різної теоретичної орі­єнтації займалася дослідженнями в цій галузі. Поняття «соціальна група» має давню традицію розробки і його застосування як в за­хідній, так і у вітчизняній науках.

Поняття групи входить в активний лексикон кожного соціа­льного психолога. Саме виділення групи як предмета досліджен­ня сприяло тому, що соціальна психологія змінилася як молода, але повноцінна гуманітарна дисципліна.

А.І. Донцов визначає соціальну групу як відносно стійку су­купність людей, що історично зв'язана спільністю цінностей, ці­лей, засобів або умов соціальної життєдіяльності. Сумісна діяль­ність членів групи більшістю вітчизняних авторів розглядається як важливий фактор функціонування і розвитку соціальної групи (Г.М. Андрєєва, В.В. Абраменкова, М.Н. Корнєв та ін.). Сумісна діяльність, її характер і зміст визначають ті відносини, які вини­кають і розвиваються між членами групи на всіх рівнях.

Основними характеристиками сумісної діяльності є:

- присутність її учасників в одному просторі і часі, що дає можливість спілкуватись, обмінюватись діями, інформа­цією, відносинами;

- наявність єдиної цілі - передбачуваного результату, що відповідає загальним інтересам і сприяє реалізації потреб кожного з учасників групового процесу;

- розподіл функцій і ролей між учасниками сумісної діяль­ності, який зумовлено характером самої діяльності і не­обхідністю цілеспрямованого управління її активністю.

Цими психологічними характеристиками сумісної діяльнос­ті визначаються властивості і особливості соціальної групи. От­же, можна сказати, що соціальні групи - це об'єднання з двох або більше людей, які взаємодіють один з одним і залежать один від одного.

К. Левін дає таке визначення групи:

- група є ціле, яке існує у великому соціальному «полі» з багатьма перехресними динамічними зв'язками;

- група є дещо більше, ніж сума її членів, вона має свою власну структуру і свої цілі;

- критерій визначення групи є взаємозалежність її членів;

- група є «динамічним цілим», зміна в будь-якій її частині приводить до зміни цілого;

- кожен член групи існує в соціальному полі, в якому всі індивідуальні проблеми безпосередньо пов'язані з групо­вими;

- кожна група має певні структурні (тип організації, рівень єдності і диференціації частин) і динамічні властивості (групові цілі, групова ідеологія, яка представлена систе­мою цінностей).

Існують різні класифікації соціальних груп залежно від принципів, на основі яких вони побудовані. Американський дос­лідник Юбенк виділив сім різних принципів, які можуть бути ос­новою такої класифікації: рівень культурного розвитку, тип стру­ктури, завдання і функції, тип контактів у групі та ін. Основою класифікації груп можуть бути також і інші фактори, зокрема: тривалість існування групи, принципи її формування, принципи доступності членства в ній.

Так чи інакше загальною ознакою всіх запропонованих кла­сифікацій є форма життєдіяльності групи. Г.М. Андрєєва вважає, що якщо виходити з того, що група є суб'єктом соціальної діяль­ності, то принципи класифікації груп будуть іншими. Основою такої класифікації повинна бути соціологічна класифікація груп у відповідності до їх місця в системі суспільних відносин. За своєю чисельністю є групи малі і великі.

Чисельність групи як фактор впливу на її членів

У вітчизняній традиції велика увага в диференціації типо­логії соціальних спільнот приділяється принципу чисельності людей, які складають ці групи (Б.Ф. Поршнєв, Б.А. Грушин, Б.Д. Паригін, Л.Г. Почебут, В.А. Чикер та ін.) Чисельність розг­лядається детермінуючою характеристикою групи, що зумовлює такі її якості як контакт між людьми, структуру групи, поведінко- ві особливості (членство в групі), взаємозв'язки в процесі трудо­вої діяльності. Традиційно виділяється три типи груп:

- мала група - малочисельна спільнота, в якій люди знахо­дяться у безпосередньому особистісному контакті і взає­модії;

- середня група - відносно чисельна спільнота, в якій люди взаємодіють опосередковано;

- велика група - чисельна спільнота людей, які знаходяться в соціально-структурній залежності один від одного.

Соціально-психологічні явища і процеси суттєво різняться залежно від чисельності людей у групі, адже група - це не проста сукупність індивідів, а цілісна система взаємодіяльності людей. Сутність малої групи визначається не конкретним числом людей, а тим, щоб у кожного члена групи склалось уявлення про інших членів групи як особистостей.

Сутність середньої групи зумовлена системою взаємо­пов'язаних функційних відносин. Середня група як цілісна сис­тема не зможе нормально функціонувати, якщо виявиться збій хоча б в одному з її елементів. Уявлення кожного члена середньої групи базується на знаннях функцій, обов'язків, ролей, статусів інших груп. У середній групі не є обов'язковим знайомство один з одним як особистостями. Середні групи в реальному житті офо­рмлені у вигляді організацій, установ, фірм, корпорацій та ін.

У великій групі люди природно не можуть знати один одно­го особисто. Взаємодіяльність їх спирається на соціальну струк­туру суспільства, громадянські інститути, засоби масової інфор­мації, культурні особливості. Класифікацію великих соціальних груп з описанням їх особливостей запропонував в 1979 році В.Е. Семенов. До великих соціальних груп він відніс таких їх сім різновидів: класи і верстви, нації і етнічні групи, соціально- демографічні групи, територіально-регіональні групи, масові по­літичні і громадянські організації, аудиторії різних засобів масо­вої інформації, учасники масових заходів типу мітингів і демон­страцій, масові неорганізовані утворення типу натовпу.

Кількісний склад групи, принципи, на основі яких побудо­вана група, тривалість її існування та інші ознаки зумовлюють соціально-психологічні характеристики групи як системного утворювання. Залежності від цих характеристик вплив групи на особистість є різним.

Що заставляє людей об'єднуватися в групи? Вступаючи у взаємовідносини з іншими, люди задовольняють декілька основ­них людських потреб, які є настільки глибинними, що можна на­віть стверджувати, що у людини є вроджена потреба належати до соціальної групи. В нашому еволюційному минулому встанов­лення зв'язків між людьми було дуже суттєвим для виживання. Коли люди об'єднувались один з одним, їм було легше полювати і вирощувати харчові рослини, знаходити партнерів і піклуватися про дітей. Внаслідок цього потреба у належності стала вродже­ною і існує в будь-якому суспільстві.

Членство в соціальній групі має також ряд інших переваг. Інші люди можуть бути джерелом інформації, допомагаючи розв'язувати сумніви стосовно характеру соціальної ситуації. Група стає також суттєвою частиною ідентичності людини, до­помагаючи їй визначитися стосовно того, хто вона така (свідчен­ня тому - велика кількість людей, що носять певні атрибути, які засвідчують про належність до певної групи, наприклад, футбол­ки з зображенням своєї улюбленої групи).

Групи також беруть участь у формуванні соціальних норм, тобто певних правил, що визначають, яка поведінка буде дореч­ною. Отже, група - це така реальність, завдяки якій людина задо­вольняє багато своїх потреб. В одній із своїх робіт відомий дослі­дник груп Курт Левін ставить питання: «Що означає група для людини?» І відповідає на нього так: 1) група - грунт для функці­онування особистості; 2) група - засіб для реалізації цілей; 3) лю­дина є частиною групи, носієм її ідей; 4) група - життєвий прос­тір для людини.

Група - це не просто взаємодія її членів, це специфічне со­ціально-психологічне явище, яке утворюється в результаті цієї взаємодії, це щось більше, ніж одночасне виконання декількома індивідами сумісної діяльності. Феномен групи, існуючи над її членами, здійснює на них вплив.

Для соціальної психології словосполучення «людина в гру­пі» і «людина як член групи» виступають як синоніми: вивчати людину в групі - значить розглядати її як члена групи. Людина як член групи - тільки одна з іпостасей самореалізації і самовияв­лення людини, але дуже важлива, в ній людина проживає значну частину свого особистого часу. З приводу цього К. Левін заува­жив, що соціальний клімат, в якому живе дитина, є важливим для її розвитку так само, як повітря, яким вона дихає.

Група, до якої вона належить - це грунт, на якому вона буде дорослішати. Її ставлення до групи і її статус в ній - найбільш важливі фактори, що забезпечують відчуття безпеки. Не дивно, що та група, частиною якої є людина, і культура, в якій вона жи­ве, в значній мірі детермінують її поведінку і характер. Іншими словами, вони в значній мірі визначають її особистий стиль жит­тя, направленість і продуктивність її планів.

У роботах таких європейських психологів ХХ ст., як М. Шериіф (50-і рр.), Г. Теджфел (80-ті рр.), Дж. Тернер (90-і рр.) людина в групі - одна з іпостасей її існування. Вона виникає на основі самоідентифікації людини з нормами і цінностями своєї групи. Когнітивною основою становлення цієї форми людського буття є процес, який визначається Дж. Тернером як самокатего- ризація (співвіднесення себе з певною соціальною категорією на противагу іншої соціальної категорії).

Існує три рівні категоризації: вищий - як людської істоти на відміну від інших форм життя і не життя; проміжний - як члена деяких соціальних груп на противагу іншим соціальним групам; нижчий - як істоти, що унікально відрізняються від інших люд­ських істот (і своєї, і чужої групи).

Група допомагає людині засвоїти її норми і цінності, здійс­нити соціалізацію. Людина не може перебувати поза яких-небудь груп довгий час. Поза суспільством, поза групою собі подібних вона деградує, втрачає здатності спілкування, взаємодіяльності. Прототип Робінзона Крузо (Данієля Дедне) - моряк А. Селкір пі­сля тривалого перебування на безлюдному острові так і не зміг, повернувшись додому, стати знову повноцінним членом суспіль­ства: він шукав самотності, жив у глухому кутку садиби свого ба­тька і досить скоро помер.

На жаль, для людини вільний і широкий вибір групи не зав­жди є можливим. А тому ми все життя шукаємо найбільш підхо­дящу для нас спільноту, вибираємо ті або інші групи, адаптуємо­ся до них, стверджуємося в тій або іншій ролі, боремося за змі- нення статусу, шукаємо компроміс між вимогами групи і власни­ми принципами.

По відношенню до особистості група може відігравати як позитивну, так і негативну роль. Якщо вона забезпечує задово­лення потреб особистості, а встановлений нею статус відповідає очікуванням особи, це можна вважати позитивним моментом у розвитку особистості (професійному, соціальному, культурному, фізичному і т.ін.). Якщо цього не спостерігається, можлива де­градація особистості, викривлення розвитку, конфлікт між особи­стістю і групою. Особливо це є важливим для особистості, яка знаходиться на сенситивній стадії розвитку, що пов'язана із задо­воленням потреб у повазі і самореалізації.

Негативний вплив групи на особистість може виявлятись у здатності групи підпорядковувати собі людину, заставити її вчи­няти дії, які суперечать її власним переконанням, але це відбува­тиметься в тому випадку, коли перебування в ній людини є більш цінним, ніж збереження власних моральних принципів або якщо вихід з групи ставить під загрозу здоров'я, життя.

Отже, основними ознаками групи є: сумісна діяльність (її зміст та характер); цілі та завдання цієї діяльності; певний тип ві­дносин між індивідами, які складаються на основі взаємодіяльно- сті; прийняті в групі норми та правила, які б відповідали цим від­носинам; усвідомлення членами групи своєї належності до неї («ми-почуття»); наявність групових атрибутів (назва, символи, числа), які засвідчують це «ми-почуття»; зовнішня та внутрішня організація, яка відповідає відміченим вище ознакам.

Оскільки мала група, що складається з унікальних особис­тостей, є унікальним явищем, тому, хоча і виявлені деякі загальні для малих груп ситуації співдіяльності, які здійснюють вплив на членів групи, значення їх параметрів в кожній конкретній групі є унікальним. На результати сумісної діяльності може впливати та­ка велика кількість різноманітних особистісних факторів (моти­ви, потреби, особливості темпераменту і характеру, психологіч­ний стан, очікування, моральні якості, ставлення один до одного, до власне сумісної діяльності, до лідера та ін.), що можна говори­ти тільки про можливе підвищення ступеня ймовірності прогнозу результатів сумісної діяльності у випадку, якщо застосовується науковий підхід до дослідження.

Соціальний вплив групи на індивіда є різноманітним, і ця різноманітність впливу зумовлюється, перш за все, місцем інди­віда в групі в якості її члена.

Вплив на людину її статусу в групі

Важливим компонентом характеристики місця індивіда в групі, що визначає властивості і особливості поведінки людини як члена групи є її статус.

Статус особистості в групі. В роботах соціальних психо­логів останнього часу це поняття вживається для пояснення різ­них феноменів. По-перше, поняття «статус» трактується як де­який набір прав і можливостей, які людина отримує одночасно зі своєю службовою посадою. Наприклад, іноді окремо визнача­ються статус авторитета і статус керівника однієї особи.

Найбільш широке застосування поняття «статус» отрималов описанні міжособистісних стосунків, які вимірюються соціомет- ричною методикою, тобто як характеристика місця члена групи в системі емоційних переваг. Поняття приросло до методики, його зміст суттєво звузився, в той час як у характеристиці статусу ін­дивіда в групі потрібно враховувати відносини більш широкої соціальної системи, в яку входить дана група, тобто "статус" са­мої групи.

Адекватна трактовка терміна «статус» передбачає, що він розглядається як психологічна величина, яка має відношення до становища людини в різних структурних утворюваннях малої групи (не тільки емоційної). Кожна людина розкривається в групі через властиві їй якості і особливості, які вона змогла задіяти у здійснення сумісної діяльності.

Через сприйняття цих якостей інші учасники створюють об­раз даного члена групи, на основі якого далі визначають свою власну поведінку по відношенню до нього. Сам член групи, сприймаючи особливості ставлення до себе, створює власний об­раз «Я в групі». В результаті він реалізує поведінку, яка надає йому певне місце, становище в групі.

В інтеракціонізмі існує традиція розведення двох видів гру­пового статусу людини: конвенційного і особистісного. На думку Т. Шибутані, соціальний статус - це позиція людини в суспільст­ві: повага, якою він користується, і його престиж базуються на тому, до якої категорії вона належить і як оцінюється ця категорія в системі соціальної стратифікації.

Людина зберігає свій соціальний статус, якщо вона живе згідно з конвенційними нормами, які управляють поведінкою людей цієї групи. Особистісний статус - це оцінка людини «в якості людської істоти», яку він отримує в своїй первинній групі. Збереження особистого статусу пов'язане зі скоєнням дій і вчин­ків, які допомагали б людині підтримувати її стосунки з іншими членами первинної групи. Для людини її особистий статус є ве­ликою індивідуальною цінністю.

Г.М. Андрєєва визначає поняття «статус» як сукупність об'єктивно властивих людині характеристик, яка визначає сприйняття її іншими членами групи, самосприйняття і, як з цьо­го виходить, її становище в системах групових відносин.