Вплив на індивіда формальних і неформальних груп |
Неформальна група - це вид малої групи, яка виникає в рамках формальної соціальної організації на основі міжособистіс- них відносин, загальних інтересів, взаємних емпатій і т.ін. Це такий тип організації соціальних відносин, який характеризується відносною незалежністю від соціальних структур, нечітко вираженою ціллю групової діяльності і неформальним контролем, заснованим на традиції і залежним від міри усвідомленості групового членства. Неформальну групу називають також «психологічною» або «групою за інтересами», бо в основі її утворення лежать або чисто психологічні, емоційні відносини, або загальні особисті інтереси. Суттєву роль у її утворенні відіграє ситуація. Вона утворюється на особистісній основі в результаті ініціативи індивідів, які її складають. У групі в цілому довільно розвивається система поведінки, яка сприяє задоволенню потреб її членів. Неформальна група може утворюватись як в рамках формальної групи, так і поза формальною групою. Формальна група - це різновидність малої групи, становище і поведінка окремих членів якої строго регламентується офіційними правилами організації і соціальними інститутами. Це такий тип організації соціальних відносин, який характеризується розподілом функцій, знеособленістю і домовленістю відносин; однією, строго визначеною, ціллю співробітництва, сильною раціоналізацією функцій (як загально групових, так і індивідуальних), низькою залежністю від традицій і т.ін. Формальна група - це об'єктивне соціальне утворення, елемент соціальної структури суспільства (наприклад, сім'я) або елемент його структурної підсистеми (виробнича бригада, наукова кафедра, військовий підрозділ та ін.). Формальна група утворюється для виконання функцій, які чітко визначені певною системою більш високого рівня. Так, наприклад, виробниче підприємство визначає основну функцію виробничої бригади, всередині бригади відбувається диференціація цієї функції залежно від індивідуальної позиції кожного члена бригади. Структура формальної групи і тип її поведінки визначаються групою більшого масштабу або суспільства в цілому. Щодо індивідів, які в неї входять, формальна група є чимось зовнішнім, не залежним від їх волі, бажань, емоцій. Формальна група приписує кожному члену певну функцію; визначає певний режим її виконання, безвідносно до їх особистісних особливостей; передбачає відповідні норми відносин з іншими членами групи, а також форми і критерії оцінки його діяльності, винагороду і стимулювання. Міжособистісні стосунки у формальних групах складаються в межах установлених офіційних рамок. Авторитет визначається посадою, а не особистими якостями. Прикладом може бути виробнича бригада, в якій розмір, структура, функції, виробниче завдання і лідер регламентовані правилами виробничої організації. У випадку, коли неформальна група утворюється всередині формальної, вона є вторинною по відношенню до загальної групової організації. Коли ж неформальна група утворюється поза формальною групою, вона не залежить від формальної, утворюється на основі просторової близькості (сусіди), спільності інтересів («неформальні»), єдності психологічних характеристик (підлітки- однолітки), особистої симпатії (друзі) та ін. Контакти членів носять яскраво виражений особистісний характер. Ця група не завжди має чітку організацію, її порядок базується на традиції, повазі і авторитеті. Факторами згуртованості виступають симпатії, навички, інтереси її членів. Вона має неформального лідера, контроль здійснюється за допомогою неформальних норм і традицій, сутність яких залежить від рівня згуртованості групи, ступеня її «закритості» для членів інших соціальних систем. Основна функція неформальної групи, за концепцією Е. Майо, полягає у захисті робітниками своїх економічних інтересів: збереження незалежної норми виробітку, що відповідає неформальному груповому стандартові. Дослідження показали, що індивідуальна продуктивність праці знаходиться під сильним впливом міжособистісних відносин у бригаді. Суспільна думка на рівні малої групи є моральним регулятором ставлення до праці. Тому Е. Мейо і його послідовники в розумінні і поясненні неформальних робочих груп в цілому і діяльності їх членів, зокрема, бачили центральну проблему соціально-психологічного дослідження малих груп. Виявлення двох структур у малих групах (формальної і неформальної) має велике значення для соціальної реальності. З дослідження цих структур було зроблено висновки, які мають певний соціальний смисл, а саме: можливість використовувати неформальну структуру відносин в інтересах організації. Здійснено велику кількість експериментальних досліджень, присвячених виявленню впливу певного співвідношення формальної і неформальної структур групи, наприклад, на її згуртованість, продуктивність і т.ін. Особливе значення ця проблема має у дослідженні питання управління і керівництва групою.
|