Вплив на індивіда формальних і неформальних груп

Неформальна група - це вид малої групи, яка виникає в ра­мках формальної соціальної організації на основі міжособистіс- них відносин, загальних інтересів, взаємних емпатій і т.ін. Це та­кий тип організації соціальних відносин, який характеризується відносною незалежністю від соціальних структур, нечітко вира­женою ціллю групової діяльності і неформальним контролем, за­снованим на традиції і залежним від міри усвідомленості групо­вого членства.

Неформальну групу називають також «психологічною» або «групою за інтересами», бо в основі її утворення лежать або чис­то психологічні, емоційні відносини, або загальні особисті інте­реси. Суттєву роль у її утворенні відіграє ситуація. Вона утворю­ється на особистісній основі в результаті ініціативи індивідів, які її складають. У групі в цілому довільно розвивається система по­ведінки, яка сприяє задоволенню потреб її членів. Неформальна група може утворюватись як в рамках формальної групи, так і по­за формальною групою.

Формальна група - це різновидність малої групи, становище і поведінка окремих членів якої строго регламентується офіційними правилами організації і соціальними інститутами. Це такий тип орга­нізації соціальних відносин, який характеризується розподілом функ­цій, знеособленістю і домовленістю відносин; однією, строго визна­ченою, ціллю співробітництва, сильною раціоналізацією функцій (як загально групових, так і індивідуальних), низькою залежністю від традицій і т.ін. Формальна група - це об'єктивне соціальне утворен­ня, елемент соціальної структури суспільства (наприклад, сім'я) або елемент його структурної підсистеми (виробнича бригада, наукова кафедра, військовий підрозділ та ін.).

Формальна група утворюється для виконання функцій, які чітко визначені певною системою більш високого рівня. Так, наприклад, виробниче підприємство визначає основну функцію виробничої бри­гади, всередині бригади відбувається диференціація цієї функції за­лежно від індивідуальної позиції кожного члена бригади.

Структура формальної групи і тип її поведінки визначаються групою більшого масштабу або суспільства в цілому. Щодо індиві­дів, які в неї входять, формальна група є чимось зовнішнім, не залеж­ним від їх волі, бажань, емоцій. Формальна група приписує кожному члену певну функцію; визначає певний режим її виконання, безвідно­сно до їх особистісних особливостей; передбачає відповідні норми відносин з іншими членами групи, а також форми і критерії оцінки його діяльності, винагороду і стимулювання.

Міжособистісні стосунки у формальних групах складаються в межах установлених офіційних рамок. Авторитет визначається поса­дою, а не особистими якостями. Прикладом може бути виробнича бригада, в якій розмір, структура, функції, виробниче завдання і лідер регламентовані правилами виробничої організації. У випадку, коли неформальна група утворюється всередині формальної, вона є вто­ринною по відношенню до загальної групової організації.

Коли ж неформальна група утворюється поза формальною групою, вона не залежить від формальної, утворюється на основі просторової близькості (сусіди), спільності інтересів («неформа­льні»), єдності психологічних характеристик (підлітки- однолітки), особистої симпатії (друзі) та ін. Контакти членів но­сять яскраво виражений особистісний характер.

Ця група не завжди має чітку організацію, її порядок базу­ється на традиції, повазі і авторитеті. Факторами згуртованості виступають симпатії, навички, інтереси її членів. Вона має нефо­рмального лідера, контроль здійснюється за допомогою нефор­мальних норм і традицій, сутність яких залежить від рівня згур­тованості групи, ступеня її «закритості» для членів інших соціа­льних систем.

Основна функція неформальної групи, за концепцією Е. Майо, полягає у захисті робітниками своїх економічних інтересів: збереження незалежної норми виробітку, що відповідає неформа­льному груповому стандартові. Дослідження показали, що інди­відуальна продуктивність праці знаходиться під сильним впли­вом міжособистісних відносин у бригаді.

Суспільна думка на рівні малої групи є моральним регуля­тором ставлення до праці. Тому Е. Мейо і його послідовники в розумінні і поясненні неформальних робочих груп в цілому і дія­льності їх членів, зокрема, бачили центральну проблему соціаль­но-психологічного дослідження малих груп.

Виявлення двох структур у малих групах (формальної і не­формальної) має велике значення для соціальної реальності. З до­слідження цих структур було зроблено висновки, які мають пев­ний соціальний смисл, а саме: можливість використовувати не­формальну структуру відносин в інтересах організації.

Здійснено велику кількість експериментальних досліджень, присвячених виявленню впливу певного співвідношення форма­льної і неформальної структур групи, наприклад, на її згуртова­ність, продуктивність і т.ін. Особливе значення ця проблема має у дослідженні питання управління і керівництва групою.