Нормативний та інформаційний соціальний вплив : Психологія соціального впливу : B-ko.com : Книги для студентів

Нормативний та інформаційний соціальний вплив

Людина може підпорядковуватися групі або для того, щоб бути прийнятою, а не відкинутою нею, або тому, що вона прагне отримати деяку інформацію. М. Дойч і Х. Джерард назвали ці причини відповідно нормативним і інформаційним впливом.

Термін «нормативний вплив» описує механізм того, як людина змушена підлаштовуватися під суспільні або групові соціальні нор­ми, щоб суспільство її не відкинуло. Соціальні норми - це основні правила, що визначають поведінку людини в суспільстві.

Групові норми за своєю суттю є уявленнями, що вироблені членами групи в процесі їх життєдіяльності про належні для даної групи способи поведінки. Всі групові норми є соціальними норма­ми, тобто являють собою моделі, зразки, еталони належної з точки зору суспільства в цілому і соціальних груп та їх членів поведінки.

У всіх суспільствах існують норми, яка поведінка буде до­речною для членів даного суспільства. Деякі з цих норм визна­чаються всіма членами суспільства (правові закони), інші варію­ються від групи до групи (наприклад, неписані правила, що дик­тують членам групи, який одяг потрібно носити). В неформаль­них об'єднаннях, наприклад, існують норми і правила, які діють тільки в цих об'єднаннях.

Соціальні норми - дуже сильні фактори, що впливають на по­ведінку людини. Це видно хоча б з того, що відбувається з людьми, які порушують ці норми: інші члени групи починають уникати їх, а інколи, в крайніх випадках, навіть примушують їх вийти з групи. Всі виявлення поведінки членів групи сприймаються, оцінюються, рег­ламентуються у відповідності до соціальних норм.

Для того щоб стимулювати нормативну поведінку і знижу­вати імовірність появи ненормативності як масового явища, в кожній групі створюється і діє система санкцій. Санкції - це ме­ханізм, завдяки якому група "повертає" свого члена на шлях до­тримання норм. Санкції можуть бути двох типів: заохочувальні і каральні, позитивні і негативні. Система санкцій призначена не для того, щоб компенсувати недотримування норм, а для того, щоб забезпечити дотримування норм. Дослідження групових са­нкцій потребує конкретного аналізу конкретних груп, бо зміст санкцій повинен відповідати змістові норм, а такий аналіз немо­жливо зробити без аналізу конкретних властивостей групи.

Уявлення про те, що значна частина нашої поведінки прямо залежить від соціальних норм і соціального контексту, давно при­йнято наукою. Соціальні психологи вважають, що більшість лю­дей дотримується того, щоб їх поведінка відповідала моделям, які схвалюються суспільством.

Нормативний вплив зумовлено сукупністю зовнішніх фак­торів, а інформаційний - внутрішніми факторами. Серед зовніш­ніх факторів найбільш дієвими є санкції (фізичне покарання, не­схвалення, антипатія тощо), які застосовує група по відношенню до «відступників». Більшість людей не любить інакомислення, сприймаючи його як загрозу їх самосвідомості. У індивідів, що об'єднані в групи, ступінь нетерпимості до інакомислення підси­люється багаторазово. Це надає впевненості у своїй абсолютній правоті, а з другого боку, - породжує неприязнь, агресію до тих, хто не дотримується групових норм.

Ефект відторгнення інакомислення в групі було продемонс­тровано в експериментальному дослідженні соціального психо­лога Стенлі Шехтера (1951). Експериментальна група нарахову­вала дев'ять осіб, троє з яких були «підставними». Між підстав­ними досліджуваними було розподілено такі ролі: один - конфо­рміст, що завжди погоджувався з шістьма справжніми піддослід­ними; другий був «перебіжчиком», що спочатку сперечався з групою, а потім, піддавшись тиску групи, поступався їй. Третій грав роль «дисидента», що постійно не погоджувався з більшістю (Зімбардо, Ляйппе).

За сценарієм експерименту серед його учасників проводилася дискусія з приводу того, як суворо необхідно покарати неповноліт­нього правопорушника. Після закінчення дискусії учасники взаємно оцінювали один одного. Всі досліджувані, що брали участь у експе­рименті, найбільш негативну оцінку надавали «дисидентові», а най­більш позитивну - «конформістові». Члени групи не бажали мати ніяких стосунків з «дисидентом» і на майбутнє.

Отже, відсутність згоди з більшістю закінчувалася для «ди­сидента» відкиненням і ізоляцією. В реальному житті більшість людей боїться опинитися в ізоляції, тому індивіди віддають пере­вагу тому, щоб дотримуватися норм групи. В даному випадку конформізм є наслідком нормативного соціального впливу.

Інформаційний вплив зумовлено тим, що людина, розши­рюючи знання про себе і світ, прагнучи зрозуміти, якої позиції потрібно дотримуватися в тих чи інших соціальних питаннях, спирається на інформацію, що надається їй оточенням, групою. Отже, в разі інформаційного впливу здійснюється підпорядку­вання людини групі не тому, що вона боїться осудження з боку інших, а тому, що без орієнтації на думку інших людина не знає, як правильно поводитись.

Орієнтація на знання інших сприяє адаптації людини у світі, який створено людьми і без них не піддається розумінню. Р. Чалдіні відмітив таку особливість: щоб визначити, що саме є правильним, ми прагнемо дізнатися, що вважають правильним інші, а свою пове­дінку ми вважаємо правильною тільки до тих пір, поки спостерігає­мо її у оточуючих. Він назвав це соціальною перевіркою.

Аронсон висловив думку, що підпорядкування нормативно­му тиску викликане нашим бажанням сподобатися оточуючим, а підпорядкування інформаційному тиску - бажанням бути правим.

У теорії соціального порівняння Леон Фестінгер доводить надзвичайно велику роль процесу порівняння у формуванні само­свідомості особистості, що відбувається на основі інформації про свою «правильну» поведінку. Тому людина потребує знань про те, як їй потрібно поводитись.

Цю інформацію вона може отримати, лише порівнявши себе з іншими людьми. Зіставивши свою поведінку з поведінкою ін­ших людей, індивіди отримують упевненість, відчуття безпеки і передбачуваності світу. Отже, інші люди, група виступає для ін­дивіда еталоном правильності, що формує його самосвідомість. Тому чинником, що зумовлює внутрішню конформність, є інфо­рмаційний вплив.

Ще один внутрішній фактор конформізму, який також пов'язано з самосвідомістю, виявили соціальні психологи Домі- нік Абрамс і Майкл Хогг (1990). На їх думку, конформістську по­ведінку можна пояснити також дією процесу самокатегоризації.

Сутність цього процесу полягає в тім, що ми підсвідомо ви­значаємо себе членами якихось груп. Визначивши себе членом певної соціальної групи, люди, з одного боку, закладають цю іде­нтифікацію в схему своєї самосвідомості, а з другого, починають приводити себе у відповідність до групи. Оскільки належність до групи стає важливою рисою самосвідомості особистості, остільки вона для того, щоб підтвердити самосвідомість, завжди буде пра­гнути зберегти своє членство в групі. А належність до групи ви­магає від людини дотримання її норм і правил, тобто стереотип­ної групової поведінки.

Отже, виходячи з цього, можна стверджувати, що конфор­мізм є неминучим, оскільки саме він дає можливість індивідові зберегти самосвідомість у незмінному вигляді, групі - членство.

В реальності людина є членом декількох груп, що відобра­жається в її самосвідомості у вигляді багатьох ідентифікацій. Од­на й та ж сама людина, належачи до різних груп, буде підпоряд­ковуватись нормам тієї групи, в якій вона присутня на даний мо­мент. Але це підпорядкування може бути лише зовнішнім, якщо людина не ідентифікує себе з цією групою. В цьому відношенні важливо розрізняти групи членства і референтні групи.

Соціально-психологічний тиск на особистість референтної групи

Найсильніше здійснюється соціальний вплив в умовах ре­ферентної групи. Поняття «референтна група» було введене аме­риканським соціальним психологом Г. Хайменом. В його експе­риментах було показано, що частина членів малих груп поділяє норми поведінки, що прийнятні не цій групі, а якійсь іншій, на яку вони орієнтуються. Такі групи, з нормами яких людина себе ідентифікує, Хаймен назвав референтними групами.

Розглядаючи малі групи, що здійснюють вплив на поведінку індивіда, інший американський дослідник М. Шериф розділив їх на два види: групи членства, членом яких індивід є, проте з їх цінностями і нормами співвідносить свої погляди і поведінку, і референтні групи, з цінностями яких індивід себе ідентифікує.

Пізніше інші дослідники (Р. Мертон, Т. Ньюком) поширили поняття «референтна група» на всі об'єднання, які є для індивіда еталоном у оцінці їх власного соціального становища, дій, погля­дів і т.ін. Це може бути як група, до якої належить даний індивід, так і група, членом якої він хотів би стати або був раніше. Г. Тард вважав референтний вплив основним видом впливу, а А. Бандура розглядає його як основу будь-якого соціального научіння.

Розрізняють реальну і умовну референтну групу. Реальна - це група людей з її нормами і цінностями, членом якої є індивід; умов­на - це відображені у свідомості індивіда його ціннісні і нормативні орієнтації, його життєві ідеали, що виступають у формі персоніфі­кованих еталонів і ідеалів. Ці персоніфіковані образи людей являють собою «внутрішню аудиторію», на яку особистість орієнтується у своїх думках і діях. Умовна референтна група - це ідеальна група для особистості, з якою вона себе ідентифікує.

У системі відносин «особистість - суспільство» референтна група виконує три головних функції:

1) статусну (інформативну), яка сприяє формуванню в інди­віда уявлення про його місце в соціальній структурі суспільства, його соціальному статусі і еталоні виконання соціальних ролей, що відповідають цьому статусу;

2) регулятивну (або нормативну), яка встановлює і інтерпре­тує для особистості соціальні норми суспільства та інших соціа­льних груп і через них певний тип поведінки, який зумовлюється цими нормами;

3) світоглядну (ціннісно-оціночну), яка визначає установки, цінності, ідеали і цілі особистості.

Отже, людина формує свою самосвідомість, підпорядкову­ючись референтним соціальним групам через інтерналізацію її норм.

Соціально-психологічні дослідження конформістської поведінки людей

Три класичних експерименти показують, як соціальні психоло­ги вивчають конформізм і те, в якій мірі люди можуть бути конфор­мними: це експерименти М. Шерифа, С. Аша і С. Мілрама.

У 1936 році американський соціальний психолог Музафер Шериф провів експеримент з метою виявлення впливу на індиві­да інформації, яка надходить від інших людей групи. Для цього він використав автокінетичний ефект від джерела світла в те­мній кімнаті. Цей ефект полягає в тому, що якщо довго дивитися на яскраве світло в абсолютно темному середовищі (наприклад, на одиноку зірку в безлуння), то починає здаватися, що світло ко­ливається і переміщується.

Це відбувається тому, що у людей немає точки відліку (де­фіцит інформації), до якої можна було б прив'язати положення світла. Відстань, на яку світло може зсуватися, для різних людей різна, проте коли людина наодинці, то ця відстань завжди зали­шається однаковою. Шериф вирішив скористатися для свого екс­перименту автокінетичним ефектом тому, що хотів, щоб ситуація була дійсно неоднозначною.

В експерименті Шерифа люди оцінювали, як далеко точка сві­тла пересувалася в темній кімнаті. Коли вони дивилися на світло по­одинці, їх оцінки дуже вар'їрувалися від людини до людини. Коли ж вони були об'єднані в групи і могли чути, як інші вголос виражають свої судження, то досліджувані погоджувалися з загальною думкою групи стосовно того, наскільки переміщується світло.

Шерифом було виявлено важливу особливість інформацій­них впливів, яка полягає в тому, що вони можуть приводити до особистого прийняття, тобто згоди наслідувати поведінку інших людей з причини відвертої впевненості в тому, що вони думають і діють правильно. Може відбуватися також так звана публічна поступка, тобто згода публічно копіювати поведінку інших лю­дей без того, щоб обов'язково вважати все, що вони говорять або як діють, правильним.

У повсякденному житті існує багато ситуацій, в яких люди покладаються на інших, намагаючись визначити, що відбуваєть­ся. Інформаційні соціальні впливи є частиною нашої життєдіяль­ності. Особливо дієвими ці впливи виявляються в періоди соціа­льних криз, коли людина зустрічається з ситуацією, яка її лякає і до якої вона погано підготовлена.

Людина може не розуміти, що насправді відбувається, або не знає, що їй слід робити. Коли зачіпаються питання особистої безпеки, потреба в інформації стає особливо гострою, а поведінка інших - цінним джерелом інформації. Коли ситуація стає кризо­вою, у людини немає часу зупинитись і подумати, яким чином потрібно якнайкраще діяти, бо потрібно діяти якнайшвидше.

Окрім нестачі інформації, є також інша причина підпоряд­кування людини чужому впливові, а саме: люди виявляють кон- формність, щоб інші люди їх сприймали, визнавали. Люди підпо­рядковуються соціальним нормам групи, тобто правилам, яким повинна відповідати їх поведінка, цінності і переконання.

У групи є певні очікування (експектації) стосовно того, як повинні поводитись її члени. Члени групи підпорядковуються цим правилам тому, що не хочуть, щоб їх сприймали як таких, поведінка яких відхиляється від норми. Враховуючи таку важли­ву потребу людей, як потребу в соціальних контактах, не дивно, що вони часто виявляють конформність для того, щоб бути при­йнятими іншими.

Конформізм з нормативних причин виникає в ситуаціях, ко­ли ми робимо те, що роблять інші люди, не тому, що використо­вують їх як джерело інформації, а тому, що не хочуть привернути непотрібної уваги до себе, бути знехтуваними. Отже, норматив­ний соціальний вплив виявляється тоді, коли вплив інших людей спонукає індивіда до конформізму, тому що він хоче бути ними визнаним.