Експерименти С. Аша

На відміну від інформаційного соціального впливу, норма­тивний тиск приводить до публічної поступливості без особисто­го прийняття, тобто людина підпорядковується групою, навіть якщо не поділяє її переконань або вважає їх помилковими.

Проблема конформізму отримала широкий резонанс у сві­товій літературі після опублікування результатів дослідження американського соціального психолога, професора Корнельсько- го університету Соломона Аша. С. Аш здійснив серію експери­ментів (1951, 1956) з метою визначення нормативного соціально­го впливу, поставивши завдання перевірити міру виявлення кон- формності людини. Ці експерименти стали для соціальної психо­логії класичними.

В експериментах Шерифа досліджувані виявляли конформ- ність в умовах неоднозначної ситуації - необхідності оцінити, на яку відстань переміщується точка світла в темній кімнаті. Аш вважав, що якщо ситуація однозначна, люди будуть підходити до проблеми раціонально і об'єктивно. Якщо група говорить або ро­бить щось таке, що суперечить істині, людина, звичайно, відмо­виться підкоритись тиску суспільства і буде сама вирішувати, що відбувається. Для перевірки цієї гіпотези С.Аш провів такий екс­перимент.

Сутність цього експерименту полягала в тому, що дослі­джуваний повинен був порівняти довжину різних ліній в умовах, коли інші учасники експерименту («підставна група»), знаходя­чись у змові з експериментатором, давали завідомо неправильні відповіді. Досліджуваний («наївний»), таким чином, опинявся в ситуації, коли його думка суперечила неправильний, але однос­тайній думці інших людей. Коли завдання виконувалось індиві­дуально, вирішували завдання правильно. Смисл експерименту полягав у тому, щоб виявити тиск групи на індивіда шляхом «пі­дставної групи».

Аш побудував ситуацію так, щоб можна було з'ясувати, чи будуть люди виявляти конформність навіть тоді, коли правильна відповідь очевидна. Виявилося протилежне тому, що передбачав Аш: експеримент виявив вражаючий рівень конформності. Було виявлено, що в цих умовах 37 % досліджуваних виявляють кон­формну поведінку, тобто підпорядковують свою думку думці групи. Аш провів інший експеримент (1957), який відрізнявся від першого, і зіставлення його результатів добре ілюструє силу со­ціального схвалення у формуванні поведінки.

У цьому варіанті експерименту асистенти, як і в попередніх, давали неправильні відповіді в 12 з 18 випадків, але на цей раз реальні учасники не вимовляли свої відповіді голосно, а писали їх на аркуші паперу. Тепер їм не довелося хвилюватися про те, що думає про них група, тому що група не могла знати, які відпо­віді вони дали. Рівень конформності різко понизився, тепер люди погоджувалися з неправильними відповідями в середньому лише в 1,5 з 12 дослідів.

У дослідженнях Аша, які було проведено з точки зору тех­ніки експерименту дуже ретельно, було отримано ряд цікавих да­них. Перш за все, вказані дослідження завдяки застосуванню чіт­кої методики експериментально підтвердили відомий у житті факт, що поведінка людини, її думки, оцінки, погляди суттєво за­лежать від вчинків, думок, оцінок, поглядів, інших людей.

Прагнення бути прийнятим іншими закладене в людській природі. Досліджувані Аша самі знали правильну відповідь, про­те більшість з них давало неправильні відповіді. Справа в тім, що думка групи була для них більш вагомою, ніж очевидність і здо­ровий глузд. Не тільки в «ситуації Аша», а й в життєвих ситуаці­ях людина, підпорядковуючись більшості, найбільше боїться бу­ти «білою вороною», не такою, як всі. Нормативний соціальний вплив діє в нашому повсякденному житті на багатьох рівнях.

На основі бесід, які проводилися після експерименту, Аш виявив, що не було жодного досліджуваного, для якого оцінки групи були б байдужі. Як ті, що піддалися тиску групи, так і не­залежні, відчували дискомфорт, тривогу.

У конформній поведінці Аш виділив три рівні: а) підпоряд­кування на рівні сприйняття, коли під впливом підставної групи змінюється (викривляється) сприйняття досліджуваного: він по­чинає бачити об'єкти такими, якими їх оцінює підставна група; б) підпорядкування на рівні оцінки, коли досліджуваний приєдну­ється до думки групи, вважаючи її правильною, а свою оцінку вважає хибною; в) підпорядкування на рівні дії, коли досліджу­ваний усвідомлює, що група помиляється, але, не бажаючи всту­пати з нею в конфлікт, присвоює її оцінки.

Конформна поведінка зумовлюється не тільки особливостя­ми групи, але й особливостями самої людини - члена групи. В природі людини закладено прагнення бути «своїм» у значних для неї групах. Отже, член групи змінює свою позицію не тому, що в процесі обговорення пізнає щось нове для себе, а просто тому, що прагне зберегти своє становище, свої позиції в групі.

Крім того, оскільки членство в групі стає для людини час­тиною самосвідомості, то розрив з групою означатиме також де­формацію тієї частини самосвідомості, яка стосується ідентифі­кації з групою. Саме за цих причин більшість людей демонструє надмірну лояльність по відношенню до групи і сприймає її уста­новки навіть в більш екстремальному вигляді, ніж вони є наспра­вді. Дослідження цього питання фокусуються на двох аспектах індивіда: особистість і стать.

С. Аш припустив, що люди з низькою самооцінкою більш схи­льні до конформності, бо вони бояться бути знехтуваними або пока­раними групою. Дослідження, яке проводив Р. Крачфілд, розгляда­ючи особистісні риси і конформність, підтвердило існування взає­мозв'язку між самоповагою і нормативною конформністю.

Дослідження показують, що у випадку, коли в групі має мі­сце сильний соціальний тиск, для людей нонконформістського типу на перший план виступає потреба підтвердити свою Я- концепцію. Разом з тим, така людина буде намагатись утворити ситуаційну ідентичність, яка відповідала б його образу Я в соціа­льному оточенні. Людина яскравіше виявляє індивідуальність і стверджується у своїй унікальності тоді, коли протистоїть силь­ному а не слабкому соціальному тиску. Інші дослідження також показали, що люди, які відчувають сильну потребу в схваленні оточуючими, частіше виявляють нормативну конформність.

Друга особистісна змінна, яка розглядається у зв'язку з конфо- рмністю, - це стать. Відмінності між чоловіками і жінками найбільш характерні для ситуацій, в яких є тиск групи, тобто коли оточуючі люди можуть безпосередньо спостерігати, наскільки ви з ним згодні (наприклад, в експерименті Аша, де кожен може чути, як ви відпові­даєте: так як інші, або інакше). Зустрічаючись з цим типом соціаль­ного тиску, жінки виявляють більшу схильність до конформності, ніж чоловіки. Слід зазначити, що відмінності між статями в стійкос­ті до чужого впливу загалом не дуже великі, до того ж вони зале­жать від ситуації, в якій здійснюється цей вплив.

Отримано цікаві дані відносно вікової динаміки ефекту впливу групи. Зіставляючи дані про молодших школярів, підліт­ків і студентів коледжу, Аш дійшов висновку про суттєве змен­шення схильності до конформності з віком. Була відмічена біль­ша конформність жінок порівняно з чоловіками. Конформізм пов'язано не тільки з особливостями окремої людини, але й з пе­вними зовнішніми умовами і характеристиками групи.

Нормативний тиск на людину з позиції теорії соціального поштовху

Коли ж саме люди найбільше схильні підпорядковуватись нормативному соціальному впливу? Відповідь на це дає теорія соціального поштовху Біба Латане (1981). Згідно з цією теорією, ймовірність того, що індивід стане звертати увагу на норматив­ний вплив, що виходить від інших людей, змінюється залежно від трьох факторів:

- сили групи, тобто того, наскільки важливою для індивіда є дана група людей;

- безпосереднього впливу, тобто того, як близько у часі і просторі розташована до індивіда група, яка намагається впливати на нього;

- чисельність, тобто кількість людей, що входить у дану групу.

Теорія соціального поштовху передбачає, що ступінь кон- формності буде зростати зі зростанням сили групи і безпосеред­ності впливу. Зрозуміло, що чим важливішим для індивіда є дум­ка групи, і чим більше він вступає з нею в контакт, тим скоріше він стане підпорядковуватись її нормативному впливу.

Дія фактора чисельності виявляється дещо інакше. По мірі того, як чисельність групи зростає, кожен додатковий член менше і менше додає до неї сили - збільшення кількості людей у групі від трьох до чотирьох має набагато більший ефект, ніж збільшен­ня від 53 до 54 чоловік. Б. Латане побудував математичну модель, що охоплювала ці гіпотетичні ефекти сили безпосередності і чи­сельності і застосував отриману форму до результатів багатьох досліджень, пов'язаних з конформністю. З'ясувалося, що модель здатна дати хороше передбачення рівня конформності.

Дія фактора чисельності групи виявляється в тому, що го­товність підпорядкуватися тиску групи збільшується зі збільшен­ням числа людей у групі, але тільки до певного рівня. Дослі­дження Аша і пізніші роботи інших вчених становили, що рівень конформності практично не збільшується після того, як чисель­ність групи зростає від чотирьох до п'яти чоловік.

Мілграм з колегами провели експеримент (1969) з дослі­дження конформізму. Група зівак (підставних) стояла на тротуарі і дивилась на одне з вікон шостого поверху. Експериментатори фіксували відсоток прохожих, які приєднувалися до групи зівак. Коли ця група нараховувала п'ять чоловік, до них приєдналося 16 % прохожих, а коли вона зросла до п'ятнадцяти чоловік, було за­фіксовано 40 % прохожих, які приєднались. Після цієї відмітинки розмір вже не здійснював особливо помітного впливу.

Інший принцип соціального поштовху полягає в тому, що вели­ке значення має сила групи, яка визначена як важливість цієї групи для індивіда. Нормативний вплив набагато сильніше діє на індивіда, якщо він здійснюється людьми, чия дружба, любов і повага високо цінується ним і він боїться їх втратити. Отже, групи, які нам дуже привабливі і з якими ми найбільш схильні себе ідентифікувати, бу­дуть здійснювати на нас більший нормативний вплив, ніж ті групи, до яких ми не маємо відношення.

Американський соціальний психолог Е. Аронсон стверджує, що один з наслідків цього факту полягає в тім, що можливо небе­зпечно довіряти прийняття політичних рішень високозгуртова- ним групам, оскільки члени таких груп будуть більше турбувати­ся про те, щоб догодити один одному і уникнути конфлікту між собою, ніж про те, щоб знайти дійсно найбільш розумне і логічне рішення. Е. Аронсон наводить такий приклад.

Президент США Дж. Кеннеді, зразу ж після обрання його в 1961 р. на цю посаду, повинен був прийняти рішення щодо виса­дки на узбережжі Куби десанту з метою організації повстання проти Ф. Кастро. Кеннеді попросив своїх радників ретельно пе­ревірити всі докази за і проти такого плану. Група була міцно згуртованою командою і підійшла до питання з хорошим бажан­ням знань і досвіду.

Після тривалого обговорення було вирішено слідувати пла­ну, і десант висадився на ділянці узбережжя Куби, відомому як "Залив Свиней". Результатом була повна катастрофа. Війська Ка- стро взяли в полон і повбивали майже всіх десантників, дружні держави Латинської Америки були ображені тим, що США орга­нізували напад на одного зі своїх сусідів, а стосунки Куби з СРСР стали ще міцнішими. Президентові Кеннеді довелося потім запи­тувати себе: «Як ми могли припуститись такої помилки?»

Ще один принцип соціального поштовху полягає в однос­тайності групи, а саме: нормативний соціальний вплив найбільш сильно відчувається тоді, коли всі члени говорять або думають однаково. Чинити опір такому одностайному соціальному впли­вові дуже важко, а інколи навіть неможливо. Однак якщо хоча б ще одна людина не згодна з групою, то її поведінка допоможе ви­стояти перед тиском групи.

Щоб проілюструвати важливість такого фактора, як наяв­ність союзника, Аш поставив ще один експеримент з лініями, змінивши його умови. В цьому варіанті експерименту шість з се­ми асистентів давали неправильні відповіді, в той час як один з них кожного разу відповідав правильно. Тепер досліджуваний («наївний») не був одинаком.

У цьому випадку люди виявляли конформність в середньому тільки в 6 % випадків, на відміну від ситуації, коли всі асистенти да­вали неправильну відповідь і досліджувані погоджувалися з ними у 37 % випадків. Потім неодноразово проводилися дослідження, які підтвердили висновок вчених про те, що підтримка, отримана хоча б від одного члена групи, підвищує нонконформативність. Такий ефект наявності союзника в повсякденному житті до деяких цікавих феноменів, а саме: людина, яка дотримується непопулярних переко­нань, виявляється здатною відстоювати ці переконання навіть у ви­падку дуже сильного тиску групи, якщо їй вдається запевнити у сво­їй правоті хоча б декількох інших людей.

Конформізм - явище культурно-історичне. Це було доведе­но кросс-культурними дослідженнями. Соціальні психологи Род Бонд і Пітер Сміт провели (1996) метааналіз (метааналіз - це статистична техніка, яка дозволяє комбінувати дані великої кіль­кості досліджень і отримувати статистично значимий загальний результат) 133 експериментів за схемою Аша з оцінки довжини ліній, поставлених в 17 країнах: США, Канаді, Великобританії, Франції, Голландії, Португалії, Японії, Гонконзі, Фіджі, Зімбабве, Заїрі, Гані, Бразилії, Кувейті і Лівані.

Вчені дійшли висновку, що на характері нормативного соці­ального впливу суттєво виявляються культурні цінності суспільс­тва. Учасники експерименту, що належали до колективістських культур, виявили більш високий ступінь конформності у своїх судженнях про довжину лінії, ніж такі ж учасники, що належали до індивідуалістичних культур.

У колективістських культурах конформізм є позитивною характеристикою, що високо цінується. Оскільки в таких культу­рах група має пріоритет над окремою особистістю, люди, що на­лежать до них, позитивно оцінюють нормативний соціальний вплив, бо він забезпечує гармонійні стосунки і взаємну підтримку всередині групи. Дж. У. Беррі (1993) досліджував питання про конформізм як культурну цінність, порівнюючи між собою дві культури, що практикували різний спосіб добування харчів.

Він припустив, що суспільства, в яких основними засобами добування харчів є полювання і рибалка, будуть цінити в своїх чле­нах незалежність, упевненість в собі і підприємливість - риси, необ­хідні для того, щоб приносити додому їжу, тоді як суспільства, в яких переважають сільськогосподарські культури, будуть цінувати готовність до співробітництва, конформність і поступливість - риси, що допомагають успішніше вести спільне господарство.

Існують чисельні модифікації методики Аша, проте суть їх залишається незмінною - це метод «підставної групи».

Експерименти С. Аша, С. Мілграма продемонстрували силу соціальних впливів і ту легкість, з якою поступливість тягне за со­бою схвалення. Ці експерименти засвідчили, що зло, яке існує в на­шому світі, - це не просто справа рук поганих людей, а є результа­том могутності ситуацій, які змушують людей погоджуватися з не­правдою або капітулювати перед жорстокістю. Подальше дослі­дження феномена конформності сприяло висновку, що тиск на інди­віда може здійснювати не тільки більшість групи, але й меншість.

Американські соціальні психологи М. Дойч і Т. Джерард ро­зглядають вплив меншості як інформаційний тиск, тобто як такий вибір члена групи, що здійснюється на основі інформації, яку він отримує не від більшості, а від меншості членів групи. Експери­менти Д. Лемена, І. Депорта і Ж. Луєрна показали також, що дос­ліджувані з високим статусом мало змінюють свою оцінку під впливом тиску більшості, причому групова норма змінюється в бік оцінки цих осіб. Отримані результати суперечили моделі од­нобічного впливу М. Шерифа і С. Аша. Виник новий об'єкт дос­лідження - вплив меншості.