6.4. Особливості впливу меншості на членів групи : Психологія соціального впливу : B-ko.com : Книги для студентів

6.4. Особливості впливу меншості на членів групи

У дослідженнях С. Аша і С. Мілграма було виявлено фено­мен «соціальної підтримки», який полягає в тім, що в перцепти- вних судженнях досить одного вислову, який суперечить більшо­сті, щоб досліджуваний не піддавався груповому впливу.

Для стійкості нонконформістського соціального судження необхідно, щоб хтось підтримав судження, причому не обов'язково публічно. Важливо, щоб індивід, відстоюючи свою точку зору, знав, що він не один. Розвиток уявлень про природу «соціальної підтримки» привів до побудови інтеракціоністської моделі групового впливу.

На відміну від функціональної моделі вона будується з ура­хуванням того, що в групі під впливом зовнішніх змін співвідно­шення сил постійно змінюється і меншість може виступати у групі провідником цих зовнішніх соціальних впливів. Тим самим асиметричність відносин «меншість - більшість» нібито вирівню­ється.

Тлумачення феномена «меншість»

Важливою особливістю такого підходу є тлумачення «ме­ншості». У традиційних дослідженнях соціальної психології цей термін використовується в його буквальному значенні як чисель­на більшість.

У дослідженнях впливу меншості сама «меншість» визначаєть­ся як та частина групи, яка має менші можливості впливу (статус, влада). З цієї точки зору чисельна меншість фактично може бути «бі­льшістю», якщо вона здатна нав'язати свої оцінки, думки, уявлення іншим членам групи. У низці досліджень ставилося завдання виявити умови, які дають змогу меншості впливати на групу.

Фактори впливу меншості на членів групи

Експерименти, що були здійснені в Парижі Сержем Моско- віті, визначили декілька факторів впливу меншості, а саме: послі­довність, упевненість в собі, здатність приваблювати прибічників з числа представників більшості.

Послідовність

Меншість, яка твердо стоїть на своїх позиціях, впливовіша ніж меншість, що коливається. Московічі і його помічники ви­явили, що якщо меншість постійно називає блакитні смужки зе­леними, представники більшості епізодично погоджуються з цим.

Але якщо меншість коливається, називаючи блакитними третину блакитних смужок і «зеленими» - інші, практично ніхто з більшості не назве їх «зеленими». С. Московічі вважає, що слі­дування меншості за більшістю означає просто публічну поступ­ливість, а слідування більшості за меншістю відображає справж­нє схвалення - дійсне сприйняття блакитної смужки зеленою.

Людям може просто не подобатися публічно виявляти свій зв'язок з поглядами меншості, яка відхиляється. Для впливу меншос­ті більш імовірним є аналітичний прямий спосіб переконання.

Послідовність поведінки меншості справляє вплив на групу тим, що сам факт стійкості опозиції підриває згоду в групі. Показо­вим щодо цього є експерименти С. Московічі і К. Фошо. В одному з них досліджуваним пропонувалися малюнки з зображенням різних предметів для вибору тих, які за одним з чотирьох параметрів можуть бути використаними у разі створення приладів. Спільник експериме­нтатора, постійно орієнтуючись на один і той же параметр, помітно впливав на вибір, що його робили досліджувані.

У класичних дослідженнях С. Московічі, в яких перевіряла­ся нова модель соціального впливу, вивчалася залежність впливу меншості від таких змінних: порядок відповідей підставних осіб; тип відповідей досліджуваних; збереження позиції в часі.

Крім того, вивчалося питання тактики, якої повинна дотри­муватися меншість, щоб зберегти свій вплив. Виявилося, що із існуючих тактичних засобів застосування стилів «переговорів» меншість повинна дотримуватися гнучкого стилю.

На противагу ригідному стилю (безкомпромісність, катего­ричний, схематичний і суворий у висловлюваннях), який може погіршити позицію меншості, гнучкий стиль (адаптивний, м'який у формулюваннях; з повагою до думки інших, готовність до ком­промісу) є більш ефективним у збереженні впливу меншості.

Хоча, як показують дослідження, вплив більшості на прийн­яття позиції індивідів сильніший, ніж вплив меншості, але послі­довність меншості може зробити її впливовою. Зіткнувшись з ро­збіжностями всередині своєї власної групи, люди шукають допо­міжну інформацію, обдумують її з нової точки зору і часто прий­мають більш вдале рішення.

У випадку прийняття індивідом позиції більшості, він не шукає можливих альтернатив, у тому числі більш правильних. У разі впливу меншості стимулюється пошук різних точок зору, що приводить до різноманітних, оригінальних рішень, і врешті-решт підвищує їхню ефективність. Отже, меншість стимулює творче мислення.

Упевненість в собі

Послідовність і наполегливість свідчать про упевненість в собі. Крім того, всезагальна увага дозволяє людині висловити не­пропорційно велику кількість аргументів. Більше того, як ствер­джують дослідники, будь-яка дія меншості, яка виражає упевне­ність, - така, наприклад, як наміри зайняти місце в голові столу, - схильна породжувати у більшості сумнів у собі. Відчуття сильної і непохитної упевненості меншості підштовхує більшість до того, щоб переглянути свою позицію.

Відступники з боку більшості

Вперта меншість розхитує будь-яку ілюзію однодумства. Коли меншість постійно піддає сумніву мудрість більшості, деякі члени більшості не соромляться висловити свої сумніви і можуть навіть перейти на позиції меншості.

В експерименті зі студентами університету Пітсбурга Джон Левін виявив, що відступники з боку більшості набагато більше переконливі, ніж стійкі представники самої меншості. У своїх експериментах з імітації суду присяжних Немет виявила, що як тільки з'являються перебіжчики, часто за ними відразу тягнуться всі інші, викликаючи ефект снігової лавини.

Дослідження впливу меншості дедалі поширюються. Багато питань з цього предмета, зокрема природа впливу меншості, все ще залишається дискусійним. Проте значення дослідження нор­мативного впливу групової меншості все більше зростає, особли­во за умов демократизації суспільства. Оскільки перехід від бі­льшості до меншості, і навпаки, у наш час здійснюється доволі швидко, то аналіз впливу як більшості, так і меншості є дуже ак­туальним.

Групи впливають на індивідуумів, але коли і як індивідууми впливають на свої групи? Якби погляди меншості ніколи не пе­ремагали, історія зупинилася б на місці і ніщо б не змінювалось. Меншість стоїть біля джерел майже всіх соціальних рухів. Вся іс­торія - це літопис могутності меншості, зокрема меншості, яка складається з однієї людини. Згадаймо Коперніка, Галілея, Мар- тіна Лютера, суфражисток. Історичні відкриття в галузі техніки теж створені винахідницькою меншістю.

Отже, чи можна підійти до визначення конформізму з точки зору його оцінки, відповідаючи на питання: чи погано, чи добре є конформізм? Це одне з питань, яке не має наукової відповіді. Проте спираючись на загальні для більшості людей цінності, мо­жна відмітити таке.

Іноді конформізм - це погано (наприклад, коли він заставляє когось пиячити), іноді - добре (наприклад, коли забороняє людям смітити), іноді він зовсім нейтральний (наприклад, коли заставляє одягатися відповідно до моди). Тобто конформізм - це є об'єктивне явище, властивість людської психіки, яка виявляється в процесах соціального впливу.