Прийняття рішення і тип завдання : Психологія соціального впливу : B-ko.com : Книги для студентів

Прийняття рішення і тип завдання

Одним із важливих параметрів прийняття ефективного рі­шення є тип завдання, яке вирішує група. Американський соціа­льний психолог Айвен Стейкер показує, що потрібно виділяти роздільні і унітарні завдання.

Роздільні завдання можна розбити на декілька підзавдань і визначити для кожного члена групи своє підзавдання, тоді як для унітарних завдань такий розподіл праці неможливий. Якість гру­пового рішення буде залежати від того, наскільки правильно і то­чно розподілені завдання між членами групи. Якщо електрика призначити відповідальним за водопровід, а водопровідника -- за електрифікацію, неминуче виникнуть проблеми.

Ключ до вирішення проблеми в унітарних завданнях у тому, як поєднуються зусилля всіх членів групи в загальній роботі, що спрямована на досягнення цілі. Те, яким чином внесок кожного індивідуума входить у загальний результат, залежить від типу унітарного завдання.

Адитивне завдання (від. лат. addito - збільшення, додан­ня) - це завдання, яке передбачає, що всі члени групи виконують приблизно однакову роботу, і загальний результат є сумою внес­ків всіх учасників, як, наприклад, загальна кількість шуму, що створює група підтримки на стадіоні.

Але в ситуації такого типу, найімовірніше, виникне явище соціального розслаблення. Отже, може статися, що група з чоти­рьох осіб, які виконують адитивне завдання, справиться з нею гі­рше, ніж четверо людей, які будуть працювати поодинці.

При виконанні кон'юнктивного (від лат conjunctivas - з'єднальний) завдання результат діяльності групи залежить від здібностей найменш підготовленого члена групи або «найслабшої ланки в ланцюгу». Наприклад, команда альпіністів може лізти в гору тільки з такою швидкістю, з якою може йти найслабший член команди. Якщо завдання відноситься до ряду кон'юнктивних, то результати окремих людей звичайно перевер­шують результати групи, оскільки слабший її член знижує якість роботи групи до свого рівня.

Більш розповсюдженим типом групових завдань є диз'юнктивне (від лат. disjunctias - роздільний) завдання, коли результат роботи групи визначається тим, як добре справиться зі справою найсильніший член групи. Наприклад, якщо в групі є хоча б один математик, який знає, як розв'язати математичну за­дачу, то він поділиться своїми знаннями з іншими, які розв'язують таку ж задачу, піднімаючи якість роботи інших до свого рівня.

Така стратегія буде більш успішною, ніж орієнтація на тих членів групи, які знають дуже мало про те, як вирішувати про­блему. Проте, такого стану не завжди можна легко досягти. Гру­па, яка працює над диз'юнктивним завданням, доб'ється хорошо­го результату, якщо найбільш талановитий з її членів зможе пе­реконати інших у своїй правоті. А це не так просто.