Вплив на прийняття рішення феномена групової поляризації

Досліджуючи проблему групового рішення, соціальні пси­хологи відкрили феномен групової поляризації. Суть його поля­гає в тім, що в процесі дискусії, що спрямована на вироблення значущого для групи рішення, відбувається своєрідна екстремалі- зація групової думки. Вона починає тяжіти до тих виборів, до яких спочатку були схильні члени групи: до більшого ризику або до більшої обережності, якщо до цього вони були схильні з само­го початку. Кількість середніх, проміжних рішень суттєво скоро­чується.

Поляризація відбувається в повсякденному житті, напри­клад, у громадських об'єднаннях населених пунктів. Під час кон­фліктів серед населення відбувається об'єднання однодумців. Це підсилює загальні для них тенденції. Злочинність виникає в про­цесі взаємного підсилення думок сусідніх банд, члени якої мають однакове соціально-економічне і етнічне походження.

На основі аналізу терористських організацій всього світу американські соціальні психологи Кларк Мак-Клі і Марі Сегал (1987) зробили висновок, що тероризм не виникає на пустому мі­сці. Він виникає серед людей, яких об'єднують образи. Взаємо­діючи в ізоляції від стримуючих впливів, їх настрій стає все бі­льше екстремістським. На виході соціального підсилення виникає могутній сигнал. Результатом стають акти насильства, які індиві­дууми у відриві від групи, можливо, ніколи б не здійснили.

Отже, в рішеннях групи відбувається поляризація як в сто­рону збільшення ризику, так і навпаки - в сторону більшої обе­режності, консервативності. Проте безперечним залишався факт зрушення думки групи після обговорення проблеми. Більше того, французькі соціальні психологи Серж Московічі і Мариза Завал- лоні виявили, що цей ефект виникає в будь-якому випадку після обговорення групою якоїсь проблеми і прийняття рішення, навіть якщо і не йдеться про вибір між більш або менш ризикованими варіантами рішення. Саме тому тенденцію підсилювати існуючу спочатку позицію членів групи після обговорення С. Московічі і М. Заваллоні назвали феноменом групової поляризації.

Групова поляризація виявляється як підсилення попередніх внутрішніх настанов людей. У груповій взаємодії може породжу­ватися як позитивний, так і негативний результат. Жорстокість поліції і насильство натовпу демонструє деструктивний потенці­ал взаємодії. А керівники груп підтримки, консультанти з мене­джменту і спеціалісти з педагогіки бачать позитивну сторону вза­ємодії. А в соціальних і релігійних рухах і в колективістських ку­льтурах людям вдається підсилити свою ідентифікацію, вступаю­чи в угруповання собі подібних.

Технології прийняття групою ефективних рішень

Проблеми прийняття групових рішень пов'язані з розроб­кою технологій прийняття групою ефективних рішень. У розгля­данні цього питання будемо виходити з припущення, що групове рішення в багатьох випадках має переваги перед індивідуальним рішенням як в плані своєї продуктивності для групи, так і по від­ношенню перспектив виконання прийнятого рішення кожним членом групи. Важливо ці переваги реалізувати.

Найбільш дослідженою є техніка проведення дискусії, яка відбувається перед прийняттям рішення. На експериментальному рівні ця проблема, як і інші питання групової динаміки, була дос­ліджена К. Левіним. У групах, які просто слухали лекції про не­обхідність переходу в умовах війни і дефіциту м'яса на вживання субпродуктів, було зареєстровано 3 % змін на користь субпроду­ктів, а в групах, де пройшли дискусії - 32 %.

К. Левін інтерпретує це так. У момент лекції рішення не бу­ло прийнято, тому що в групі не виникло норми, якій повинні слідувати. В дискусії ж кожен відчував свою включеність в при­йняття рішення, і це послабило опір нововведенню. Прийняття рішення не було нав'язаним, воно поступово перетворилося в групову норму.

У подальших дослідженнях, пов'язаних з вивченням техніки дискусії, було акцентовано увагу на пошуках різних нових форм групової дискусії, які б стимулювали прийняття рішення. Серед цих форм було виділено «нараду», «брейнстормінг» (розроблено А. Огборном). Суть останньої полягає в тім, що група поділяється на «генераторів ідей» і «критиків». Спочатку «генератори» про­понують різні рішення (їх збирають якомога більше). Потім «критики» сортують пропозиції. Далі аналізуються ідеї і отриму­ється рішення.

Інший метод групової дискусії було розроблено У. Гордо- ном - метод синектики (буквально - метод з'єднання різнорід­ного). Суть цього методу в наступному: на першому етапі розро­бляється якомога більше пропозицій, які є взаємовиключеними, протилежними. Для цього в групі виділяються «синектори» (5-7 чоловік) - «затравщики», які починають дискусію, а потім підк­лючаються інші члени групи. Завдання синектора полягає в тому, щоб чітко сформулювати протилежні думки. Група повинна ба­чити дві крайності у вирішенні проблеми для того, щоб з усіх сторін її оцінити. В ході дискусії крайнощі відкидаються і прий­мається рішення, яке задовольняє всіх.