С.Сигеле про злочинний натовп : Психологія соціального впливу : B-ko.com : Книги для студентів

С.Сигеле про злочинний натовп

По-новому була поставлена і розв'язувалася проблема психології мас юристом С.Сигеле в його книзі «Злочинний на­товп. Досвід колективної психології», яка вперше вийшла в 1892 році в Парижі. Головне питання, яке він намагався вирішити, - це визначити міру відповідальності людини за злочини, які вона скоїла, як частка натовпу.

Він називав п'ять причин злочинів натовпу:

• Податливість членів натовпу до навіювання.

• Вплив чисельності, в результаті чого збільшується інтен­сивність негативних емоцій. Чисельність дає людям від­чуття їх раптової і незвичайної могутності. Чисельність забезпечує анонімність злочину.

• Моральне сп'яніння, яке є результатом перемоги інстин­ктів над віковою працею виховання сили волі.

• Пробудження інстинктів убивства.

• Специфічний склад натовпу.

Сигеле показує, що натовп складається з людей особливих категорій. Це люди, що знаходяться у стані сп'яніння, психічно хворі люди, авантюристи, бандити, люди з підмоченою репута­цією.

У той же час натовп може піднятися до найвищого ступеня самопожертвування і героїзму, проте він більш схильний до зла, ніж до добра.

Основне питання, на яке хотів дати відповідь С.Сигеле як юрист, це питання відповідальності за злочини, скоєні під впли­вом розлюченого натовпу.

Оскільки він виділяв два типи натовпу: натовп жорстокий, сліпий, що втратив будь-яке відчуття справедливості, який зна­ходиться у стані буйного божевілля, і другий - той, що не пере­ходить меж злочину, швидко розпалюється, йде за тими, хто хо­че їх заспокоїти.

Отже, і міра покарання за злочини повинна бути неоднако­вою.

С.Сигеле ставить дуже серйозне питання колективної від­повідальності.

Здоровий глузд підказує, що відповідальність лежить на всьому натовпу, проте чи можлива взагалі колективна відпові­дальність?

С.Сигеле звертає увагу на роль соціальної ситуації у регу­ляції поведінки людини. Єдиним, хто відповідає за свою поведі­нку, на думку С.Сигеле, є індивід. Засобом виявлення міри його відповідальності є його вразливість до навіювання. Оскільки за умов навіть найбільш сильного навіювання неможливе повне знищення людської індивідуальності, а лише її послаблення, то злочин, що скоєно індивідом серед натовпу, завжди має частину мотивів у фізіологічній та психологічній організації цього інди­віда. Отже, він завжди буде нести відповідальність перед зако­ном за те, що ним скоєно. Насправді чесна людина не буде під­порядковуватися злочинним наказам натовпу і потрапляти у вир його емоцій.