Російська традиція вивчення натовпу

Проблема натовпу завжди була в центрі уваги багатьох ро­сійських дослідників. Слід зауважити, що вперше в науці цю проблему поставив М.К. Михайловський у 1879 році в серії ста­тей у журналі «Отечественние записки».

У цих статтях він намагався довести, що особливості істо­ричного процесу визначаються механізмом спілкування героя і натовпу, тому основним питанням історії є питання героя, вож­дя натовпу. Натовп у зв'язку з цим він визначав як масу, що зда­тна захоплюватися прикладом.

М.К.Михайловський першим зробив спробу виявити при­роду несвідомого у масовій поведінці, він приділяв багато уваги дослідженню механізмів взаємодії людей і натовпу. Про внесок М.К.Михайловського в дослідження проблеми психології на­товпу написано багато.

У російській науці на початку ХХ ст. цими проблемами за­ймалися також інші дослідники. Зокрема, В.М.Бехтерєв у робо­тах «Роль навіювання у суспільному житті» (1898р.), «Колекти­вна рефлексологія» (1921 р.) аналізує психологію натовпу, ви­значає його різновиди, умови формування, механізми взаємодії його учасників.

Соціально-психологічні дослідження поведінки російсько­го натовпу провів у 1917 році П.Сорокін. У книзі «Революція і соціологія» він виявив наступні особливості поведінки людей у революційний період:

• вседозволеність поведінки;

• соціальна активність, яка різко росте;

• безвідплатна допомога один одному;

• ентузіазм натовпу, створення коротких і гучних гасел;

• відсутність підпорядкування і дисципліни як в армії, так і на виробництві;

• неврівноваженість емоційних станів, виявлення почуття ненависті, жорстокості, презирства до людського життя і страждань людей;

• безлад у всіх сферах суспільного життя.

Загальний висновок, який робить П.Сорокін: революція не соціалізує, а біологізує поведінку і психіку людей.

Несподівано яскраво ідея наслідування була заявленою в Європі 80-х років ХХ ст. С. Московічі. Причому Московічі, по суті, повертається до соціально-психологічних джерел цієї ідеї - робіт Г. Тарда, Г. Лебона і З. Фрейда. Обставини, які змусили С. Московічі взятися за цей серйозний аналітичний аналіз, він опи­сує так: «Розрив соціальних зв'язків, швидкість передачі інфор­мації, безперервна міграція населення, прискорений і дратівли­вий ритм міського життя створюють і руйнують людські спіль­ноти. Будучи розрізненими, вони відтворюються у формі непо­стійних і розростаючих натовпів ...Народження будь-якої фор­ми колективного життя завжди збігалося з появою на світ ново­го людського типу. І напроти, занепад якої-небудь з цих форм завжди супроводжується зникненням певного типу людей. Ми існуємо в епоху масових спільнот і людини маси» [С. Московічі. 1996. с.27-28].

Отже, ідея, що виникла наприкінці ХІХ ст. як соціально- психологічна відповідь на ту культурну і соціально-економічну ситуацію, яка склалася в Європі, виявилась досить життєстій­кою і є сьогодні дуже актуальною.