7.1. Рівень життя і сукупний доход сім'ї

магниевый скраб beletage

Стратегічною метою політики держави із соціальноорієнтованою ринковою економікою є забезпечення гідного рівняжиття своїх громадян. Рівень життя визначається ступенем задо-воленості потреб населення за його основними параметрами: ха-рчування, здоров'я, освіта, розваги, одяг, житло, відпочинок таінше при встановленому співвідношенні споживання і доходів.Ступенем задоволення потреб людей характеризується якість їх-нього життя. У конкретний період розвитку держави вирішенняцієї проблеми забезпечується економічними можливостями гос-подарських структур і держави в цілому. Для цього враховуютьсятакі умови:

а)         наявність економічних і правових норм, що стимулюютьефективну діяльність працездатного населення;

б)         встановлення раціональних співвідношень у рівні доходіврізних груп працюючих і пенсіонерів;

в)         встановлення адресності надання економічної підтримкитим, хто потребує допомоги;

г)         забезпечення соціальної гарантії громадянам на основі рег-ламентування прожиткового мінімуму;

д)         зниження безробіття до мінімуму;

е)         забезпечення стимулюючої ролі оподаткування;

ж)        встановлення раціональної залежності між оплатою праці,його ефективністю і суспільним визнанням праці на ринку праціта ін.;

Визначальним компонентом рівня життя є реальні доходи, щоє являють собою частину валового національного продукту, якиййде на споживання і нагромадження матеріальних цінностей і ду-ховних благ.

Основне місце в реальних доходах належить реальній заробіт-ній платі, визначальним моментом якої є номінальна заробітнаплата і рівень цін на споживчі товари.

В оцінці життєвого рівня населення або працюючої його час-тини важливо не тільки знати середній його вік, а й ступінь ди-ференціації населення за рівнем доходів, яка встановлюється наоснові балансів грошових доходів і витрат, статистики, праці ізаробітної плати, соціального забезпечення, освіти, дослідженнябюджету сімей.

Узагальнюючим вартісним показником рівня життя населенняприйнято вважати:

загальне споживання матеріальних благ і послуг;

реальні доходи населення, скоректовані на динаміку цін, атакож з урахуванням послуг. Складовою частиною реальних до-ходів є реальна заробітна плата. Вона визначається шляхом ді-лення номінальної заробітної плати на індекс споживчих цін то-варів і послуг.

Якщо кожна група сімей буде одержувати рівну частку доходу(у даному прикладі 20 %), то на графіку це буде виражено пря-мою лінією рівного розподілу доходів. Чим ближче крива допрямої, тим вищий ступінь рівномірності розподілу доходу, і на-впаки.

Для оцінки розшарування населення за рівнем доходів по гру-пах використовується переважно графічний метод Макса Лорен-ца (США) (лук Лоренца). Нерівномірність розподілу доходів зацим методом за допомогою кривої розкритий на рис. 7.1.

Характер увігнутості кривої відбиває ступінь нерівномірностірозподілу доходів, що приходяться на різні групи сімей.

Важливим є сукупний доход сім'ї, що складається з грошовихнадходжень у вигляді заробітної плати, пенсій, стипендій, допо-моги, підприємницького доходу, відсотків, дивідендів, натураль-них надходжень від підсобного господарства та ін. Істотну рольпри оцінці факторів, що визначають рівень сукупного доходусім'ї, відіграє його структура, що з переходом України на ринковіметоди господарювання і нові форми власності на засоби вироб-ництва (приватна, колективна, державна, акціонерна та ін.) зазнаєзначних змін. Наприклад, частка заробітної плати в сукупномудоході сім'ї, що в умовах соціалістичного сектора господарюван-ня була головним джерелом доходу, в умовах ринку знижується.З розвитком підприємництва для значної частини населення ос-новним джерелом є доход від цього виду діяльності. Розширю-ються види доходів і з'являються нові — відсотки на вкладенийкапітал у вигляді прибутку, дивіденди за акціями, відсотки поцінних паперах, доходи від індивідуальної трудової діяльності тапослуг.

До сукупного доходу можуть бути віднесені також соціальнівиплати, як, наприклад, послуги підприємств (фірми) персоналу.

У розвитих країнах послуги фірми включають повну або част-кову оплату витрат за такими статтями:

транспорт;

медична допомога та ліки;

відпустка і вихідні дні;

харчування під час роботи;

підвищення кваліфікації працівників фірми;

страхування життя працівників фірми і членів їхніх родин;

членство в клубах (спортивних, професійних та ін.);

заміські поїздки та пікніки;

консультування з юридичних, фінансових та інших проблем;

ощадні фонди;

інші витрати;

відрахування підприємства в пенсійні фонди.

Дивіденди і доход від зростання курсової вартості акцій скла-дають значну частину загального доходу вищого керівництва ко-рпорацій. У багатьох фірмах досить істотною є оплата діяльностіменеджерів через опціони.

Державна соціальна політика України ґрунтується на принци-пах заохочення трудових доходів і гальмування нетрудових. Вумовах соціально-орієнтованої економіки повинні бути створенісистеми оплати праці і матеріального стимулювання, що забезпе-чують безпосередній зв'язок його з результатом, тобто раціона-льне співвідношення між мірою праці працівників і розміромодержуваного ними доходу.

Зазначені види доходів мають бути віднесені до трудових до-ходів, що одержуються законним шляхом.

В оцінці рівня життя важливо враховувати не тільки різні ви-ди доходів, але й вартість життя та рівень споживання.

Під вартістю життя розуміється об'єктивно сталий рівень за-трат, що забезпечує життєво необхідні матеріальні і духовні пот-реби людей при визначеному рівні цін і тарифів.

Набір товарів і послуг, що складають рівень вартості життя,встановлюється по регіонах і групах людей (працездатні люди,пенсіонери, школярі). При цьому застосовуються методи розра-хунку і порівняння.

Для розрахунку оцінки зміни рівня життя здійснюється розра-хунок відповідного індексу (I):

I = ZPq / 2Р040,          (7.1)

де Р0 і Р1 — ціна покупки відповідно в базовому і звітному періоді;

q0 — обсяг покупки мінімального набору товарів і послуг убазовому періоді.

Розрахункові дані одержують на основі дослідження бюджет-них даних сімей різних груп населення, потім відбираються тор-говельні точки, де вивчається зміна цін на товари-представники івизначається набір цих товарів.

Більш точні дані можна одержати від заздалегідь установле-них респондентів, що фіксують у записах дохідну і видатковустатті сімейного бюджету за встановлений період.

У різних країнах набір товарів коливається від декількох деся-тків до тисячі. В умовах розбалансованості ринку краще викори-стовувати для аналізу індекс споживчих цін.

Динаміка рівня життя, зумовлена коливаннями ринкових цін,інфляцією, потребує здійснення компенсаційних заходів (компе-нсації й індексації заробітної плати), що є вираженням політикирегулювання доходів населення.

Але ця політика залежить від економічної кон'юнктури.

Механізм індексації різний:

а)         індексація всіх видів доходів в однаковій пропорції;

б)         індексація тільки фіксованих доходів;

в)         індексація доходів низькооплачуваних (що мають доходи,нижчі від прожиткового мінімуму);

г) індексація в залежності від кількості дітей, які приходятьсяна одного працівника.

Важливим показником оцінки рівня життя є відповідність ве-личини споживчого бюджету родини прожитковому мінімуму.

Прожитковий мінімум є показником обсягу і структури спо-живання матеріальних благ мінімально допустимого рівня.

У світовій практиці при формуванні прожиткового мінімумувідомі такі підходи:

статистичний, який встановлюється з доходів 10—20 % не-заможних категорій;

комбінований, витрати на харчування визначаються за норма-тивами, а інші витрати — за їхньою часткою в споживчих витратах;

суб'єктивний, заснований на результатах соціологічних до-сліджень;

ресурсний, орієнтований на реальні економічні можливостізабезпечення прожиткового мінімуму.

Але показник прожиткового мінімуму не може тривалий часвизначати потреби людей, еквівалентні вартості робочої сили.

Більш повно відображає вимоги соціальних нормативів міні-мальний споживчий бюджет. В ідеалі співвідношення прожитко-вого мінімуму і мінімального прожиткового бюджету складає1 : 2. Він забезпечує на мінімальному рівні нормальне відтворен-ня робочої сили і рівноцінний розміру споживчого кошика.

Завдання відповідності мінімальної заробітної плати мініма-льному споживчому бюджету ставиться для періоду досягненнястійкого економічного росту, у період же економічного підйомустоїть завдання зближення мінімальної зарплати і мінімальногоспоживчого бюджету.