4. Економічна стагнація

магниевый скраб beletage

Поряд з чинниками економічного зростання є багато факторів іпричин, які гальмують економічний розвиток, спричиняють йогозастій або й спад. До таких факторів відносяться: неефективнекомбінування факторів виробництва, нестача фінансових засобівдля необхідного інвестування, розлад фінансово-кредитної систе-ми, недосконалість законодавчої бази з економічних питань, не-стабільність політичної системи, соціальні конфлікти, надмірнівійськові витрати тощо. Довгостроковий застій економіки назива-ється стагнацією (лат. stagnum — стояча вода) — це застій у ви-робництві, торгівлі, інших галузях народного господарства, в со-ціальній сфері.

Стагнація у вузькому розумінні означає стан тривалої депресіїекономіки; в широкому розумінні — це хронічний депресивний ха-рактер економіки. В економіці виділяють два види стагнації, що рі-зняться виникненням, формами вияву і способами подолань. Пер-ший вид стагнації виникає як наслідок панування монополістичнихоб'єднань, що усувають конкуренцію — рушійну силу розвиткуекономіки. Другий вид стагнації виникає у процесі переходу відкомандно-адміністративної до змішаної економіки і є наслідкомекономічних помилок урядів, ігнорування економічних законів.

Основні ідеї теорії стагнації склалися в 30-х роках XX ст. і оде-ржали подальший розвиток в 50—60-х роках в працях американсь-ких економістів Дж. Стейндела, П. Барана і П. Суїзі.

Вони виходять з положення, що монополістична економіка, усу-нувши механізм вільної конкуренції, вичерпала внутрішні рушійнісили розвитку. В умовах гальмування інвестиційного процесу, недо-вантаження виробничих потужностей і безробіття зрілій капіталісти-чній економіці властивий стан нульового зростання або стагнації.

Економічне обґрунтування стагнації таке: економічна сила моно-полій дає їм можливість, з одного боку, суттєво знижувати витратина одиницю продукції, з другого — встановлювати монопольно ви-сокі ціни на власну продукцію, що і забезпечує «зрілим» корпораці-ям монопольні прибутки. У взаємодії двох тенденцій — до зниженнявитрат і підвищення цін — здійснюється, на думку стагнаціоналістів,основний закон монополістичної економіки — максимізація моно-польного прибутку. У результаті дії цього закону, з одного боку, зро-стає обсяг монопольного продукту і національного доходу, з друго-го— монопольна економіка не спроможна його повністювикористати, особливо на нагромадження, через такі причини:

1) відносно повільний приріст сукупного попиту в порівнянні зприростом прибутків;

технічний прогрес веде до зниження потреб в нових інвести-ціях і, відповідно, до недовикористання зростаючої сили прибутку,яка повинна йти на нагромадження;

відбувається самофінансування корпорацій за рахунок амор-тизаційного фонду, достатнього для розширення виробництва, прицьому частина фонду нагромадження корпорацій залишається не-використаною;

експорт капіталу сприяє поверненню в країну великої кілько-сті прибутку, який створено за кордоном, що не спрощує, а усклад-нює проблему нагромадження.

Отже, прибічники теорії стагнації приходять до висновку, що мо-нополістичний капіталізм, з одного боку, намагається виробити мак-симум сукупного прибутку (економічного надлишку), з другого —не може забезпечити його продуктивне використання. Звідси випли-ває, що нормальним станом такої економіки є стагнація, тобто такийстан, який характеризується неповним використанням прибутків приданій структурі витрат і цін, і проявляється у хронічному недовико-ристанні наявних в економіці людських і матеріальних ресурсів.

Стан економіки, коли депресія має місце при одночасному роз-витку інфляції, називається стагфляцією. В умовах стагфляції маємісце застій або скорочення виробництва, безперервне зростанняцін, підвищення вартості життя і загальне зубожіння населення.Саме стагфляція в дев'яностих роках XX ст. вразила всі без винят-ку країни СНД, спричинивши глибоку кризу національних еконо-мік молодих незалежних держав.