3. Концепції загальної економічної рівноваги

магниевый скраб beletage

Для більш детального з'ясування понять економічного кругоо-бігу, в якому суспільний продукт на макроекономічному рівні можебути реалізований лише за умови дотримання відповідних макрое-кономічних пропорцій між його речовими та вартісними елемента-ми, потрібно розглянути схеми економічного кругообігу Ф. Кене,марксистські схеми суспільного відтворення і сучасні схеми еко-номічного кругообігу (див. статті до схем і графіків: «Схема еко-номічного кругообігу Ф. Кене», «Марксистські схеми суспільноговідтворення», «Сучасні схеми економічного кругообігу», «Кругоо-біг доходу, ресурсів і продукту за участю державного сектору»,«Макроекономічна рівновага товарного і грошового ринку»).

У першій третині XIX ст. в економічній теорії і політиці пану-вала класична теорія, яка стверджувала, що в ринковій економіцізакладені достатні внутрішні можливості щодо саморозвитку, і щопропозиція створює власний попит, в результаті чого в економіцізабезпечується стабільність і рівновага (теорія «невидимої руки»А. Сміта).

Наступний напрям в економічній теорії (остання третина XIX —перша третина XX ст.) отримав назву неокласичного. Його заснов-ником став англійський економіст А. Маршалл (1842—1924).

В 30-х роках XX ст. зароджується один з провідних напрямівсучасної макроекономічної теорії — кейнсіанство, започатковане впрацях Дж.М. Кейнса.

Основною причиною порушення економічної рівновагиДж. М. Кейнс вважав нестачу сукупного попиту, що викликаєтьсянеповною зайнятістю, тому і поставив за мету створити модель по-вної зайнятості, яка є моделлю рівноваги.

Дж. М. Кейнс розглядав два варіанти своєї моделі — базовий ірозширений.

Базова макроекономічна модель розглядає умови досягнення рі-вноваги в закритій ринковій економіці без державного регулювання(див. статті до графіка «Кейнсіанська модель рівноваги: базовийваріант»).

Розширена макроекономічна модель виявляє умови рівновагивідкритої ринкової економіки з державним регулюванням. Відкри-тість чи закритість економіки пов'язана з існуванням зовнішньогоринку (див. статтю до графіків: «Кейнсіанська модель рівноваги:розширений варіант»).

Кейнсіанська модель рівноваги: базовий варіант

У базовій моделі розглядаються два основних чинники форму-вання сукупного попиту (AD — Aggregate Demand) — споживанняабо споживчі витрати домашніх господарств (С) і приватні інвести-ції або витрати фірм (І):

AD = С + І.

Тут обсяг чистих інвестицій (In) — величина незалежна, якапрактично не змінюється із зростанням обсягів національного до-ходу (Y), а обсяг споживання — змінна і визначається змінами удоході нації. Люди схильні збільшувати споживання разом із зрос-танням свого доходу, але дохід при цьому зростає швидшими тем-пами, ніж споживання. Це явище Дж. М. Кейнс пояснює через по-казники ГСС (МРС) і ГСЗ (МРБ).

Теорія мультиплікатора інвестицій вказує, що рівень доходу тайого приріст визначається обсягом інвестицій і коефіцієнтом муль-типлікатора. Але за зростання доходу збільшується МРБ і поступо-во зменшується МРС, що, зрештою, призводить до зменшення ін-вестицій і споживання, а згодом і до економічної стагнації та хро-нічної нерівноваги національної економіки.

Економічна рівновага у кейнсіанській моделі визначається обся-гом виробництва і національного доходу, тобто сукупної пропози-ції, що дорівнює сукупним витратам або сумі обсягів споживаннята інвестицій, або сукупному попитові. Рівень зайнятості при цьомубуде найвищим.

Отже, рівноважний обсяг виробництва і національного дохо-ду — це такий обсяг, який забезпечує загальні витрати економіки,достатні для закупівлі даного обсягу продукту. За рівноважного об-сягу виробництва загальна кількість вироблених товарів, або ЧНП,дорівнює загальній сумі закуплених товарів (ефективному попито-ві). Базова модель не враховує державних податків, тому допуска-ється, що усі заощадження здійснюються домашніми господарст-вами, ЧНП дорівнює національному доходові, а дохід домашніхгосподарств дорівнює ЧНП. Досягнення рівноваги у базовій моделімає такий графічний вигляд (див. графік «Кейнсіанська модель рів-новаги: базовий варіант»).

Окрім методу співставлення витрат (сукупного попиту) і обсягувиробництва (сукупної пропозиції) для визначення економічної рі-вноваги у кейнсіанській моделі застосовують також метод порів-няння заощаджень та інвестицій.

За неокласичними уявленнями, заощадження повністю перетво-рюються у чисті інвестиції (S = In), тому рівновага забезпечуєтьсяавтоматично та існує практично завжди. У кейнсіанській моделі цівеличини, як правило, не співпадають, тому рівновага є момент-ною, несталою.

У цьому моменті виникає так званий парадокс ощадливості. Згі-дно рекомендацій класичної і неокласичної теорії, ощадливість єзапорукою майбутнього процвітання і багатства. Кейнсіанська тео-рія заперечує цю тезу, наголошуючи: спроби нації більше заощади-ти приведуть до зниження рівноважного доходу і зайнятості, вонастане біднішою. Те, що здається цілком очевидним з позиції окре-мого підприємця з приводу ощадливості, стає хибним з точки зорувсієї економіки.

Дж. М. Кейнс довів: навіть незначний приріст заощаджень івідносне зменшення споживання за умов економічної рівновагипід дією мультиплікаційного ефекту обернеться масштабнішимзменшенням доходу. Отже, ощадливість може стати соціальнимзлом.

Парадокс ощадливості пояснюється тим, що стимули до заоща-джень з'являються саме тоді, коли їх зростання є особливо небажа-ним — на стадіях спаду чи депресії. Навряд чи особа, яка боїтьсявтратити роботу, виявить схильність до розширення споживання,швидше навпаки, буде всіляко заощаджувати.

Однак, якщо економіка є зростаючою, а сукупний попит збіль-шується, то ріст заощаджень за цих умов приводить до зниженнятемпів інфляції. Також додаткові заощадження приведуть в цьомувипадку до зростання інвестицій, і тому у даному контексті заоща-дження будуть ефективними.

У цілому ж базова кейнсіанська модель показує: ринкова еко-номіка втратила здатність самостійно встановлювати рівновагу че-рез хронічну нестачу сукупного попиту і виявляє тенденцію до ста-гнації, нестабільного розвитку.

Кейнсіанська модель рівноваги: розширений варіант

Розширена модель Кейнса додатково, окрім споживчих витрат(С і приватних інвестицій (In), враховує такі чинники сукупногопопиту (AD) як державні закупівлі (G) і чистий експорт (Xn), тоді

AD = С + In + G + Xn

Коли ринковий механізм не в змозі встановити макроекономіч-ну рівновагу, коли сукупний попит є неефективним, тому що чин-ників споживання та інвестицій замало, лише держава може допо-могти сформувати ефективний сукупний попит, який є своєрідним«детонатором» мультиплікації (примноження) національного дохо-ду і зайнятості. Роль держави полягає у збільшенні витрат, не відс-тупаючи і перед дефіцитним державним бюджетом (коли витратидержави перевищують її доходи), і в регулюванні доходів домаш-ніх господарств та фірм через систему оподаткування. Податки, зодного боку, формують доходи держави, а з іншого — зменшуютьграничну схильність до заощаджень (MPS), адже надлишкові дохо-ди вилучаються державою, що посилює мультиплікацію доходу ізайнятості.

При великому інфляційному чи дефляційному розриві державаповинна вживати заходів або щодо зростання цін, або щодо масо-вого безробіття. Податки і державні витрати змінюють рівень рів-новажного доходу. Це знаходить свій вираз у фіскальній економіч-ній політиці, суть якої полягає у державному регулюванніекономіки через систему оподаткування і формування державногобюджету. Податки і державні витрати тісно взаємопов'язані: зби-раючи податки і формуючи за їх рахунок свій бюджет, державастворює передумови для власних закупівель (витрат).

Якщо абстрагуватися від податків, державний вплив на сукуп-ний попит відбувається через державні витрати. Тоді сукупні ви-трати (сукупний попит), окрім споживання та інвестицій, включа-тиме й державні витрати:

С + In + G

(див. графік «Кейнсіанська модель рівноваги: розширений варі-ант»).

Мультиплікатор державних витрат відображається співвідно-

аГ

шенням приросту ЧНП і приросту державних витрат:      .

aG

Зростання державних витрат збільшує споживання на МРС • AG.Приріст споживання знову збільшує витрати і дохід, що породжуємультиплікаційний ефект.

Скорочення споживання і заощадження при зростанні податківзалежить від податкового мультиплікатора, який показує, на скіль-ки одиниць зменшиться сукупний дохід у відповідь на збільшенняподатків на одну одиницю. Сукупний ефект від зростання податківдля доходу (податковий мультиплікатор) дорівнює:

аГ= MPCAT ~ 1 - MPC '

де АГ — приріст доходу;

AT — приріст податків.

Держава також всіляко стимулює зростання експорту, частиниВВП, щоб забезпечити активний торговий баланс країни або пози-тивний чистий експорт (Xn). Зростання чистого експорту (різниціміж вартістю експорту та імпорту) збільшує сукупні витрати за ра-хунок зростання попиту на національний продукт за кордоном. То-ді зростає рівноважний ЧНП і зайнятість, виникають ширші мож-ливості для підтримування економічної рівноваги (див. графік:«Роль держави у стимулюванні сукупного попиту за рахунок влас-них витрат і регулювання чистого експорту»).

Економічна рівновагаі повна зайнятість

Основна теза кейнсіанської економічної теорії полягає у запере-ченні існування в ринковій економіці автоматичного механізмустабілізації, який би спонукав підприємців виробляти необхіднийобсяг продукту без інфляції і при повній зайнятості.

Повна зайнятість, як бажана мета, забезпечується рівноважнимобсягом ЧНП, але якщо інвестиції незначні, рівноважний рівеньдоходу означатиме безробіття і розтрату національних ресурсів.Так діє механізм мультиплікатора, який посилює нові інвестиції,але буде посилювати й негативний ефект скорочення інвестицій заумов спадної граничної схильності до споживання (МРС). Якщочисті інвестиції впадуть до нуля, то дохід нації зменшиться до точ-ки рівноваги, але суспільство буде настільки бідним, що припинитьбудь-які заощадження.

Поки чисті заощадження, що відповідають повній зайнятості, неврівноважаться чистими приватними інвестиціями, у суспільстві будезберігатися неповна зайнятість. Тоді виникає так званий дифляційнийрозрив, який вимірюється нестачею інвестицій порівняно із заоща-дженнями, що відповідають повній зайнятості, тобто — це та величи-на, на яку сукупні витрати (споживання та інвестиції) менші від рівняЧНП за повної зайнятості. При цьому нестача витрат зумовлює депре-сивний вплив на економіку, обсяг реального ЧНП скорочується.

Якщо чисті інвестиції виявляють тенденцію до перевищення рів-ня заощаджень, який відповідає повній зайнятості, то попит на това-ри перевищить можливості їх виробництва і ціни почнуть зростати(виникає інфляція). У цьому випадку має місце так званий інфляцій-ний розрив, за якого сукупні витрати перевищать рівень ЧНП заумов повної зайнятості. Це призведе до зростання номінальногоЧНП, але реальний ЧНП зростати не буде (див. статтю до графіка:«Взаємозв'язок рівноваги та повної зайнятості в моделі Кейнса»).

Зростання інфляції попиту може забезпечити повну зайнятістьдо того часу, доки існуватиме інфляційний розрив. Взаємозв'язокінфляції попиту і зайнятості відображається кривою Філліпса (див.статтю до графіка «Крива Філліпса»).

Кейнсіанська модель — модель антициклічна. Вона спрямованапередусім на подолання економічної стагнації і спаду через досяг-нення повної зайнятості.

Антициклічне регулювання дозволило вивести ринкову еконо-міку з депресивного стану 30-х років XX ст. до стабільного і рівно-важного зростання 60-х.

Загальна ринкова рівновага в економіці постійно порушуєтьсявнаслідок перерозподілу доходів. Структура національної економі-ки складна, нині у ній існують ринки з певними обмеженнями кон-куренції — монополістичні, олігополістичні і ринки монополістич-ної конкуренції. Ці обмеження стримують регулюючу роль цін,ресурси розподіляються неефективно, що зумовлює наступний пе-рерозподіл факторних доходів. Регулююча функція цін не реалізу-ється і під тиском інших чинників.

Вартість виробничих факторів для їх покупців є витратами, длявласників ресурсів їх ціна є доходами — заробітною платою, про-центом, рентою, прибутком, підприємницьким доходом.

Таким чином, ціни виробничих факторів утворюють механізмформування розподілу і перерозподілу доходів у ринковій економі-ці. Ринкові ціни водночас визначають структуру витрат спожива-чів, їх здатність придбати той чи інший товар, виходячи із величи-ни власного доходу. Диференціація доходів власників виробничихресурсів зумовлює необхідність їх перерозподілу.

Для визначення нерівності у розподілі доходів між різними гру-пами населення часто застосовують криву Лоренца (див. статтю дографіка «Крива Лоренца»).

Закономірності, що характеризують зміни у структурі витратсімей залежно від зростання величини отримуваних ними доходів,виявляються у законі Енгеля, який називають «якісними схемамиповедінки» (див. статті до графіка «Криві Е. Енгеля»).

ия

РЕЛЬ ДЕРЖАВИ У РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ.ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІКИ

У сучасній розвинутій економіці основу життєдіяльності скла-дає ринок. Держава ж у принципі підкоряється ринковим правиламгри, що засновані на правах власності. Але держава — не пасивнийспостерігач за економічними процесами в ринковій економіці. Вонавтручається в ринок, регулює його через оподаткування і бюджет-ний перерозподіл, законодавство, за допомогою виробленняобов'язкових для виконання стандартів (у тому числі і економіч-них) тощо.

На відміну від ринкових сил держава володіє загальновизнанимі виключним правом примусу, тобто правом обмежувати свободувибору економічних суб'єктів.

Форми взаємодії держави і ринку, межі державного втручання векономіку залишаються у центрі уваги багатьох економічних теорій.