2. Основні функції сучасної держави

магниевый скраб beletage

Більшість сучасних західних економістів вважають, що навіть всистемі «вільного» ринку неможливо обійтися без держави, тому щовона бере на себе функції, які принципово не може здійснити самринок.

Сьогодні державне регулювання надійно доповнює ринковийекономічний механізм. Xоча ринкова система стала регульованою,державний вплив має свої межі, які визначаються можливостямиринкового механізму попиту і пропозиції за умов недосконалої кон-куренції (яка сформувалася внаслідок обмеження монополії держа-вою). Державне регулювання не підмінює, а доповнює ринковиймеханізм. Держава бере на себе лише ті функції, які непідвладніринку і пов'язані з необхідністю задоволення суспільних потреб.Таким чином, можна ще раз підкреслити, що державне регулюван-ня здійснюється за принципом: «Конкуренція — повсюди, де мож-ливо, регулювання — повсюди, де необхідно!»

Отже, сучасна ринкова економіка є регульованою. Державне ре-гулювання стало невід'ємним елементом ринкового економічногомеханізму, яке здійснюється через такі економічні функції:

визначення головних цілей і пріоритетів макроекономічногорозвитку виходячи із стану економіки і перспектив її розвитку;

розробка і впровадження правових норм функціонування ри-нкової економіки;

здійснення цілеспрямованого впливу на економічну діяль-ність господарюючих суб'єктів через фінансові важелі;

контроль за дотриманням антимонопольного законодавствадля захисту і стимулювання конкуренції;

регулювання зовнішньоекономічних відносин;

соціальний захист громадян;

фінансування суспільних потреб.

Держава виконує свої економічні функції, застосовуючи різно-манітні форми і засоби впливу на економіку. Серед основних формдержавного регулювання ринкової економіки виділяють форми пра-вового, економічного і адміністративного регулювання.

У правовому регулюванні велике значення має правова основапідприємницької діяльності. Правові регулятори захищають систе-му ринкового підприємництва, визначають права і обов'язки підп-риємств та інших суб'єктів ринкової економічної системи.

Серед форм економічного регулювання важливо виділити:

фінансове регулювання (через систему податків з фірм і насе-лення і державні фінанси);

грошово-кредитне регулювання (через регулювання грошовоїмаси і ставки процента);

цінове регулювання (корекція рівня цін товарного ринку);

структурне регулювання (через зміну структури економіки і,відповідно, структури попиту і пропозиції на ринку);

соціальне регулювання (соціальний захист населення черездержавний перерозподіл доходів).

Найбільше значення сьогодні мають фінансові, грошово-кредитні, структурні і соціальні форми регулювання економіки.

Сучасна ринкова економіка багато у чому є саморегульованоюсистемою, тому найдоцільнішими є економічні методи державноговпливу, про які йшлося вище. Але це не означає, що у ринковійекономіці не мають права на існування адміністративні методирегулювання економікою. Більше того, у ряді випадків така формарегулювання просто необхідна.

Економічне регулювання пов'язане із впливом держави на еко-номічні потреби та інтереси ринкових суб'єктів, тобто полягає у за-стосуванні економічних регуляторів, а адміністративне регулюван-ня здійснюється вольовими, командними методами, через нееконо-мічні способи впливу.

Можна виділити кілька основних напрямів адміністративногорегулювання ринкової економіки:

державний контроль над монопольними ринками (антимоно-польне регулювання);

державний контроль над небажаними ефектами системи ві-льного підприємництва (встановлення відповідних правил і нормринкової поведінки, забезпечення екологічної безпеки і раціональ-ного використання природних ресурсів;

забезпечення мінімально допустимого рівня добробуту і со-ціального захисту населення (встановлення гарантованого мініму-му заробітної плати і пенсій, меж робочого дня, виплати по безро-біттю та інвалідності, допомога багатодітним тощо);

захист національного ринку (адміністративне регулюванняекспорту та імпорту, встановлення митних обмежень, тарифів іквот тощо);

реалізація цільових програм економічного, соціального і на-уково-технічного розвитку;

забезпечення дотримання національних стандартів усіма уча-сниками суспільного виробництва («екологічна чистота» і якістьпродукції, санітарні норми тощо).

Адміністративне регулювання стало невід'ємним атрибутом ри-нкового механізму, воно не перешкоджає зростанню ефективностівиробництва і добробуту нації. Адміністрування приносить шкодулише тоді, коли починає підмінювати необхідні економічні формирегулювання. Тому основну роль все ж виконують економічні фо-рми і методи регулювання.

Державне регулювання національної економіки здійснюєтьсячерез різні форми економічної політики.

Економічна політика — сукупність певних методів і форм дер-жавного регулювання економіки для досягнення наперед визначе-них цілей. Економічна політика — цілеспрямована система заходівдержави у сферах національного виробництва, розподілу обміну іспоживання благ. Вона покликана відображати інтереси всього на-роду, усіх його соціальних груп і спрямована на зміцнення націо-нальної економіки. Держава може обрати різні форми і методивпливу на економіку, тому економічна політика держави має різнінапрями і пріоритети. Виділяють фіскальну, монетарну, структу-рну, соціальну і зовнішньоекономічну політику.

Науковою основою державної економічної політики виступає еко-номічна теорія (насамперед макроекономічна теорія). Вона формулюєцілі економічної політики, найважливіші серед яких такі: економічнезростання, повна зайнятість, економічна ефективність, економічнасвобода у ринкових межах, справедливий розподіл доходів, соціаль-ний захист, збільшення вільного часу громадян як основи гармонійно-го розвитку особи, оптимальний торговий і платіжний баланси країни.Усі ці цілі загальновідомі і загальновизнані і у тій чи іншій комбінаціївизначають напрями економічної політики різних країн.

Цілі економічної політики в Україні спрямовані на зміну еконо-мічної системи — перехід від командно-адміністративної до рин-кової економіки. У зв'язку з цим економіка України є перехідною,що й визначає специфіку економічної політики, яка спрямована на:

стабілізацію економіки і подолання економічного спаду, ін-тенсифікацію виробництва і підвищення його ефективності;

подолання інфляції і зміцнення національної грошової оди-ниці;

структурну перебудову економіки на ринкових принципах;

формування ринкових економічних відносин, роздержавлен-ня і приватизацію власності;

створення ринкового економічного середовища і системи ри-нків (ринку праці, капіталів і цінних паперів, зміцнення і розши-рення товарного ринку);

створення ринкової інфраструктури (відповідних кредитно-банківської системи, системи бірж, приватної торгівлі тощо);

формування ринкової податкової системи і бездефіцитногодержавного бюджету;

виховання ринкової психології населення;

формування системи соціального захисту;

подолання наслідків екстенсивного економічного розвитку іформування системи екологічної безпеки тощо.

Таким чином, будь-яка розумна економічна політика зобов'я-зана грунтуватися на чіткому визначенні оптимальних пріоритетівв постановці цілей і оцінці наслідків їх реалізації. А це немислимобез перевірки відповідності обраних цільових пріоритетів поло-женнями економічної теорії.