2. Причини виникнення та суть товарного виробництва

магниевый скраб beletage

Витіснення натурального господарства відбувається на основітоварообміну окремих суб'єктів шляхом поглиблення спеціалізаціїпраці, що означало спеціалізацію виробників на виготовленніокремих видів продуктів або на певній виробничій діяльності. Та-ким чином, матеріальною основою виникнення відносин обміну їхречовим змістом є суспільний поділ праці. Спеціалізація праці навиготовленні окремих продуктів або на окремих трудових операці-ях робила необхідним обмін між спеціалізованими виробниками.

Людство знає три великих суспільних поділи праці. Перший від-бувався багато тисяч років тому. Це було відокремлення скотарськихплемен від землеробських. Другий великий суспільний поділ праці —відокремлення ремесла від сільського господарства. Третій суспіль-ний поділ праці полягав у виділенні класу купців. Він свідчить проуже розвинений обмін товарами, якщо на ньому спеціалізується ці-лий клас людей. Сучасна економічна теорія виділяє четвертий вели-кий суспільний поділ праці, який відбувся в розвинутих країнах світув XX ст. Це — відокремлення нематеріального виробництва (науки,освіти, охорони здоров'я тощо) від матеріального, внаслідок чогопосилилася тенденція до розширення товарного виробництва.

Суспільний поділ праці зумовлюється дією закону економії ро-бочого часу, і веде до зростання продуктивності праці, збільшенняобсягу виробленого продукту. Зростання продуктивності праці ро-бить вигідним обмін товарів, тобто економія робочого часу висту-пає рушійною силою розвитку товарного виробництва. На грунтісуспільного поділу праці виникають економічні відносини не лишев сфері безпосереднього виробництва, але й у сфері обміну продук-тами праці, які стають товарами. Суспільний поділ праці і обмінпродуктами — два взаємозв'язані і взаємообумовлені процеси. Алесам суспільний поділ праці не народжує товарних відносин, виник-нення товарних відносин зумовлено соціально-економічною відо-кремленістю виробників, яка виступає у формі приватної власнос-ті на засоби виробництва. Головною рисою відокремленостівиробників є забезпечення прямого зв'язку, залежності рівня спо-живання від рівня виробництва, що стимулює розкриття фізичних ідуховних можливостей людини і забезпечує соціально-еконо-мічний прогрес суспільства.

За умов суспільного поділу праці економічна відокремленістьнадає обмінові нового характеру — він здійснюється на основі вра-хування витрат праці виробників. Виникає товарна форма вироб-ництва, з'являються товарні відносини між виробниками.

Таким чином, суспільний поділ праці, за якого відбуваєтьсяспеціалізація виробництва, є необхідною умовою виникнення това-рного виробництва. Безпосередньою причиною цього є економічневідокремлення виробників як власників засобів виробництва і виро-бленого продукту.

Товарне виробництво — це така форма організації суспільноговиробництва, при якій економічні відносини між відокремленимивиробниками виявляються через купівлю-продаж на ринку продук-тів їх праці — товарів. Звідси випливають основні риси товарноговиробництва:

суспільний поділ праці;

приватна власність на засоби виробництва;

— повна соціально-економічна відокремленість і самостійністьвиробництва;

економічні зв'язки між відокремленими виробниками здійс-нюються через обмін товарів;

стихійний характер розвитку.

В економічній теорії розрізняють просте і розширене (капіталі-стичне) товарне виробництво. Просте товарне виробництво є дрі-бним, розрізненим і має такі характерні особливості: 1) базуєтьсяна власній праці (виробники для виробництва товарів застосовуютьзасоби виробництва, які їм особисто належать); 2) розміри підпри-ємств незначні; 3) у ньому не існує одиничного поділу праці; 4) маєобмежений характер, тому що частина продуктів йде на задоволен-ня особистих потреб і лише частина — на ринок; 5) створений про-дукт належить виробнику; 6) кінцева мета — задоволення особис-тих потреб.

Капіталістичне товарне виробництво передбачає спільну пра-цю багатьох найманих працівників, їх експлуатацію, характеризу-ється антагонізмом між безпосередніми виробниками і власникамизасобів виробництва, привласненням створеного продукту капіталі-стом і має такі риси: 1) застосовується наймана праця; 2) розмірипідприємств значні, значним є і обсяг продукту, виробленого дляобміну; 3) суспільний характер виробництва виявляється через ко-операцію праці на окремих підприємствах; 4) товарні відносининосять загальний характер; 5) мета виробництва — отримання при-бутку (доходу) капіталістом.

Хоча просте товарне виробництво характерне, насамперед, дляперіоду становлення товарного виробництва, але його залишкизберігаються і сьогодні у формі дрібних селянських господарств,сімейних ферм, ремісничих майстерень. Сфера його існування об-межується галузями виробництва з низькою нормою прибутку і ве-ликим господарським ризиком. Просте товарне виробництво маєобмежений характер, а капіталістичне — загальний.

В умовах командно-адміністративної етатичної (одержавленої)(фр. etat — держава) економіки, яка панувала в колишньому СРСР,мало місце штучне звуження сфери товарно-грошових відносин. Недивлячись на те, що централізована економіка за своєю сутністюналежить до товарної, де зберігаються товарні зв'язки між вироб-ником і споживачем, але вони серйозно деформовані надмірнимвтручанням держави, яка керує економікою через накази і команди,доручення, спускає зверху плани і директиви, нормативи і розпоря-дження (усі вони мають силу законів) безпосередньому виконавцю-господарнику. Воля державної (комуністичної) партії виконуваласячерез Держплан, де було вказано, що виробляти, як розподіляти ре-сурси з утворених загальнодержавних фондів. Постачальники при-кріплювалися до споживачів, централізовано і суб'єктивно встано-влювалися ціни. Таким чином ігнорувалися вимоги економічнихзаконів товарної форми організації виробництва, що послужилооднією з причин неефективності й втратного характеру економіки.Відсутність ринкових стимулів, незадоволеність особистих потребта інтересів, інертність одержавленої економіки продемонструвалинедосконалість і нежиттєвість тоталітарної, командно-адміні-стративної форми суспільного виробництва.

Як вже з'ясовано, товарне виробництво існувало не завжди і зчасом імовірно зникне, а на зміну йому прийде досконаліша формасуспільного виробництва — безпосередньо суспільне виробництво,про що свідчить дія у межах сучасного товарного виробництвадвох протилежних тенденцій: до розширення товарного виробниц-тва і до його підриву. Перша — зумовлена поглибленням суспільно-го поділу праці (утворенням нових галузей — їх нині нараховуєтьсяу США 700, відгалуженням окремих виробничих функцій у самос-тійні виробництва) збільшенням кількості економічно відокремле-них виробництв (у США за 1947—1992 роки їх кількість зросла бі-льше, ніж на 9 млн), перетворенням науки у безпосереднюпродуктивну силу (внаслідок чого матеріалізовані результати нау-кових досліджень у вигляді патентів, ліцензій «ноу-хау» перетво-рюються на товар), збільшенням ролі та економічної значущостісфери нематеріального виробництва (освіта, наука, охорона здо-ров'я).

Дія тенденції підриву товарного виробництва, яка зародилася урозвинутих країнах світу у XX ст. і посилюється сьогодні, визнача-ється розширенням масштабів одиничного поділу праці внаслідокзростання концентрації виробництва, виникненням і розвитку ве-личезних багатогалузевих об'єднань підприємств. Ця тенденція зу-мовлена також розширенням ролі регулювання і планування в ме-жах окремих корпорацій, розвитком контрактних відносин міжкорпораціями-гігантами та дрібними підприємствами з виробницт-ва окремих деталей, вузлів, комплектуючих частин для кінцевоїпродукції. Крім того, практично кожному акту купівлі-продажу міжкорпораціями передує укладання контракту, що має юридичну си-лу. Отже, зникає необхідність підтверджувати через ринок суспіль-но необхідний характер товарів, що виробляються. Певний підривтоварного виробництва існує внаслідок укладання державних конт-рактів, централізованого регулювання економіки з боку держави.

Дія тенденції до підриву товарного виробництва зумовлює на-родження четвертої форми суспільного виробництва — безпосере-дньо суспільної.

Слід відзначити, що чим ширше і глибше економіка охоплюєть-ся товарними відносинами, тим гостріше перед суспільством пос-тає завдання узгодження дій та інтересів учасників (агентів) проце-су обміну — виробників і споживачів товару. Товаровиробник немає гарантії, що його товар знайде споживача, і при зміні структурисуспільних потреб він постійно повинен реагувати на потребу рин-ку зміною свого виробництва.

Але це побоювання втратити свого споживача і є тим позитив-ним чинником, що спонукає виробника посилено працювати, здій-снювати безперервний пошук, вміло ризикувати, а в кінцевому під-сумку — розвивати виробництво.