§ 4. Неолібералізм

Неоліберальні концепції державного регулювання економіки

Неолібералізм — один з основних напрямів сучасної економічної теорії та еконо-мічної політики, які ґрунтуються на визнанні необхідності поєднання державного ре-гулювання економіки зі здійсненням принципів економічної свободи, максимальноможливим використанням ринкових механізмів і вільної конкуренції в умовах зрос-таючої тенденції до монополізації господарського життя суспільства. Неолібералізмприйшов на зміну класичному лібералізму, ідеї якого на початку XX ст. виявилисянедостатніми для розробки відповідної системи ефективних заходів, спрямованих назапобігання монополізації ринкового господарства, соціальній поляризації суспіль-ства, нарощуванню державного інтервенціонізму. Велика депресія 1929-1933 рр.означала остаточний занепад класичного лібералізму, моделі вільного ринковогогосподарства, що набуло відображення, з одного боку, в генезисі кейнсіанства якідеології макроекономічного регулювання, а з іншого — в суттєвому перегляді всієїсистеми ліберальних поглядів, насамперед щодо проблеми співвідношення ринковихі державних механізмів координації господарського життя суспільства. Саме в ре-зультаті перегляду ортодоксальних ліберальних позицій у 30-ті роки XX ст. виниклирізні теоретичні школи економічного неолібералізму, який багато в чому є підсумкомтривалої ідейної полеміки навколо проблем, породжених системою природного по-рядку і послідовним державним втручанням в економіку.

Вирішення цих завдань узяли на себе німецькі неоліберали, які в період між дво-ма світовими війнами безпосередньо зіткнулися з гострими соціальними наслідка-ми саморуйнування ринкового господарства, тоталітарною диктатурою фашизму, звиникненням, розвитком і цілковитим крахом централізовано керованої примусовоїекономіки. У Німеччині на початку 30-х р