§ 2. Економічний розвиток провідних країн світу у 20-ті роки

магниевый скраб beletage

До початку 20-х років США перетворилися у високорозвинену індустріальнукраїну. Після недовготривалої економічної кризи (1920-1922 рр.) у країні розпочи-нається економічний підйом і пов'язане з ним посилення позицій США у світовійекономіці, підвищення рівня та якості життя американців, яке отримало в економіч-ній історії назву «американського процвітання» (1923-1929 рр.).

Основу «процвітання» склали такі фактори:

перетворення США у світовий фінансовий центр;

масове оновлення основного капіталу;

розвиток фундаментальних досліджень та впровадження наукової організаціїпраці;

— розвиток найважливіших галузей важкої індустрії; чорної металургії, нафто-видобувної, електроенергетики, автомобільної, електротехнічної хімічної, ра-діотехнічної.

Символом американського «процвітання» став автомобіль. Випуск автомобілівздійснювався заводами Форда, компаніями «Дженерал Моторс», «Крайслер» та ін.Результатом промислового підйому стало збільшення національного доходу на 17%,збільшення доходів усіх верств населення.

Японія під час війни зміцнила свій економічний потенціал. Виступаючи на боціАнтанти, вона фактично не брала участі у бойових діях. Змогла розширити свої коло-ніальні володіння, нав'язала невигідні економічно-торговельні умови Китаю. Все цедозволило за роки війни подвоїти промислове виробництво, втричі збільшити екс-порт промислових товарів у Китай та країни тихоокеанського регіону.

Після повоєнної економічної кризи (1920-1921 рр.) на протязі 1924-1926 рр.спостерігався швидкий ріст будівельної, металургійної, суднобудівної та інших га-лузей промисловості, а також торгівлі. Найбільші успіхи були досягнуті в металургії,машинобудівній та хімічній промисловості. Проте провідну роль по-старому відігра-вала легка промисловість. За час підйому (1924-1926 рр.) завершилося становленняяпонського машинобудування як самостійної галузі.

Японський капітал все більше зміцнював свої позиції у провідних галузях еконо-міки. Так, концерни «Міцубісі» і «Сумітото» нарощували потужності у важкій про-мисловості, «Міцуї» та «Ясуда» — в галузях кредиту та зовнішньої торгівлі. Сімейніконцерни (джайбацу) підтримували тісний зв'язок з правлячими колами.

Великим підприємцем була і держава. Технічний рівень її підприємств був зна-чно вищим, ніж приватних.

Англія належала до країн — переможниць, проте війна знесилила її економіку,збільшила відставання від США. Англія зазнала значних людських і матеріальнихвтрат — 1/3 національного багатства. Збільшився державний борг. Світовий фінан-совий центр перемістився із Лондона в Нью-Йорк.

Удвічі зменшився експорт товарів, натомість зріс імпорт. Продовжувалося від-ставання від США у розвитку окремих галузей промисловості, особливо у гірничо-добувній, сталеплавильній, текстильній, суднобудівній, обладнання яких було заста-рілим. Водночас Англії вдалося збільшити свої колоніальні володіння. Вона частковокомпенсувала свої втрати за рахунок німецьких воєнних репарацій.

Лише в кінці 20-х років було досягнуто передвоєнного рівня розвитку. Ряд га-лузей промисловості (металургійна, вугледобувна, суднобудівна, текстильна) пере-живали спад. Держава вкладала значні інвестиції в авіаційну, автомобільну, електро-технічну та деякі інші галузі, завдяки чому вони успішно розвивалися. Нові галузідавали, однак, всього 10% обсягу промислового виробництва країни. Спостерігалосятехнічне відставання ряду галузей, що призвело до збільшення собівартості та зни-ження конкурентоспроможності англійських товарів на світовому ринку. Велико-британія залежала від імпорту сільськогосподарської продукції та промислової сиро-вини, що також негативно позначалося на економіці країни.

Франція ще більше, ніж Англія, постраждала в роки війни. Німеччина окупу-вала найрозвиненіші промислові регіони Франції. Було зруйновано або вивезенофабрично-заводське обладнання, транспортні засоби. Франція втратила понад 10%працездатного населення, під німецькою окупацією опинилися кращі сільськогоспо-дарські райони. Видатки на війну підірвали стабільність французької валюти.

У період економічного піднесення країна вступила у 1924 р. Швидкому економіч-ному зростанню сприяло: повернення Ельзасу і Лотарингії, окупація Саару, репараціїз Німеччини.

Успішно розвивалися нові галузі виробництва: автомобільна, авіаційна, електро-технічна, радіотехнічна, хімічна. Франція перетворилась на індустріально-аграрнукраїну.

Німеччина, яка відіграла найбільш активну роль у підготовці світової війни, ста-ла її самою приниженою жертвою. Економіка країни збанкрутувала. Вже за першідва роки після завершення війни держава повинна була виплатити країнам Антанти20 млрд. золотих марок. Оскільки таких грошей Німеччина не мала, то контрибуціясплачувалася паровозами, вагонами, фабрично-заводськими верстатами, автомобі-лями, сільськогосподарською сировиною тощо. Зазнала краху фінансово-кредитнасистема. Внаслідок цих явищ різко погіршився життєвий рівень людей. Німеччинаопинилася на грані катастрофи.

Її становище викликало занепокоєння урядів країн Антанти. Саме тому США,Франція, Англія вирішили допомогти в оздоровленні німецької економіки. Цьомусприяло те, що господарство країн Антанти вийшло із кризи, породженої війною, іпоступово стабілізувалося.

Новий репараційний план для Німеччини був розроблений міжнародним коміте-том експертів під головуванням Чарльза Г. Дауеса, затверджений 16 серпня 1924 р. наЛондонській конференції представниками країн-переможниць у Першій світовій ві-йні і прийнятий Німеччиною. Він передбачав різке зменшення щорічних репарацій-них платежів. Німеччині крім того була надана американськими кредиторами позикана 800 млн. марок (всього за планом Дауеса Німеччина отримала позику на суму 30млрд. золотих марок). Ці капітали сприяли відновленню промислового виробництва,яке вже у 1927 р. досягло передвоєнного рівня. Поступово Німеччина стала виперед-жати Англію з експорту машин та індустріального обладнання. Прискореними тем-пами розвивалися хімічна та електротехнічна галузі промисловості.