§ 3. Світова економічна криза 1929-1933 рр.

магниевый скраб beletage

США. Криза розпочалася різким падінням цін акцій на нью-йоркській біржі на-прикінці жовтня 1929 р. Біржовий крах розорив багато тисяч власників цінних па-перів. Одразу ж почався небачений в історії спад промислового виробництва і тор-гівлі. Так, випуск автомобілів, виплавляння чавуну та сталі скоротилися на 80%. Уцілому промислове виробництво і торгівля скоротилися вдвічі. За роки кризи збан-крутували 130 тис. фірм, 19 залізничних компаній, 5760 банків. Мільйони громадянпостраждали, втративши своє майно, нагромадження, робочі місця. Криза призвеладо небаченого росту безробіття. На околицях міст виросли «гувервілі» — селища ізхалуп, у яких жили безробітні та їхні сім'ї (названі на «честь» президента США Гер-берта К. Гувера (1929-1933 pp.). Зростала кількість голодуючих, жебраків. Мав місцемасовий рух безробітних, «голодні походи» на Вашингтон. Безробіття досягло астро-номічної цифри — 17 млн осіб.

Економічна криза в США поглиблювалася й невпевненими діями уряду, якийвідмовився від втручання в економічне життя.

Німеччина. Для неї криза мала катастрофічні наслідки. Незважаючи на величезніекономічні здобутки, зумовлені «дауесизацією», країна опинилася у глибокій кризі.Різко скоротилося промислове виробництво, з'явилася велика кількість банкрутств.Припинили свою роботу навіть окремі галузі (сталеплавильна). Катастрофічно змен-шився експорт. Якщо у 1929 р. він оцінювався у 13 483 млн марок, то у 1934 р. стано-вив 4167 млн. Кількість безробітних у Німеччині досягла 8 млн. осіб. Країна не малазмоги виплачувати репарації.

План Юнга. Стурбовані катастрофічним становищем Німеччини, уряди США,Англії, Франції та деяких інших країн вирішили надати їй допомогу. Було розробле-но новий репараційний план, названий у честь творця іменем О. Юнга, американ-ського банкіра. Затвердили його на Гаазькій конференції у січні 1930 р. План Юнгапередбачав зменшення розмірів щорічних репарацій та платежів (на 20%), ліквідаціювсіх форм і видів контролю над економікою і фінансами Німеччини. У 1930 p., до-строково, було припинено окупацію Рейнської області. Проте вже у 1931 р. Німеч-чина, у зв'язку з поглибленням кризи, відмовилася взагалі від сплати репараційнихплатежів. У тому ж році план Юнга припинив своє існування.

Економічна криза у Німеччині тривала до початку 1934 p., коли намітились озна-ки стабілізації. Внаслідок кризи у Німеччині до влади прийшов один із найжорстокі-ших в історії людства політичних режимів — нацистський.

Англія. Економічна криза розпочалася дещо пізніше (в кінці 1929 p.). Найбільшітруднощі виникли у зв'язку з перевиробництвом, з реалізацією товарів. Існувала про-блема кредитів. Зупинялися тисячі підприємств, зростала кількість безробітних. У1932 р. промислове виробництво скоротилося на 25% порівняно з 1929 р.

Англійський уряд своєчасно вжив цілий ряд заходів, спрямованих на подолан-ня кризових явищ і оздоровлення економіки. При сприянні держави здійснюваласяконцентрація виробництва, встановлювався контроль за випуском продукції, її реалі-зацією та цінами. Все це робилося з допомогою примусових санкцій, кредитних при-вілеїв тощо. Під час кризи виникли і діяли змішані державно-приватні підприємства.

Виходу із кризи сприяла зовнішньоекономічна політика держави. У 1931 р. булостворено «стерлінговий блок» 25 держав. Саме вони допомогли Англії подолати еко-номічну кризу. Оздоровленню економіки сприяла також ліквідація у 1931 р. золотогостандарту фунту стерлінга.

Франція у 1929 р. зуміла уникнути руйнівної дії світової економічної кризи. Про-те у 1930 р. «велика депресія» торкнулася її економіки.

Економічна криза у Франції була затяжною і тривала до 1936 р. Найбільшогоудару зазнала легка промисловість, підприємства якої знаходились у приватномусекторі. Виробництво вовняних і шовкових тканин скоротилося вдвічі. Криза про-мисловості переплелася з аграрною. Різко знизився (на 10%) рівень сільськогоспо-дарського виробництва. У цій країні особливо відчутними були «ножиці цін». Деякігалузі промисловості так і не вийшли із кризи, а їхній занепад продовжувався до Дру-гої світової війни.

Японія в середині 1929 р. опинилася в епіцентрі світової економічної кризи.Найрозвиненіша галузь господарства країни — торгівля — зазнала найтяжчого уда-ру. Експорт товарів скоротився більше ніж у 2 рази. На 50% знизилось виробництвосільськогосподарської, на 32% — промислової продукції. У роки економічної кризиналічувалося до 10 млн. безробітних.

Японський уряд вирішив виходити з кризи шляхом мілітаризації країни та во-єнної агресії. Капіталовкладення направлялися переважно в ті галузі економіки, якібули пов'язані з воєнною промисловістю.