§ 1. Сутність і структура суспільного виробництва

Виробництво — це процес взаємодії людини з природою з метою створення мате-ріальних благ та послуг, які потрібні для існування та розвитку суспільства. Історичновоно пройшло тривалий шлях розвитку від виготовлення найпростіших продуктів довиробництва найскладніших технічних систем. У процесі виробництва не тільки змі-нюється спосіб та вид виготовлення благ і послуг, але відбувається і моральне вдоско-налення самої людини. Будь-яке виробництво є процесом суспільним і безперервним.

Суспільне виробництво — це сукупна організована діяльність людей із перетво-рювання речовин і сил природи з метою створення матеріальних і нематеріальнихблаг, необхідних для їх існування та розвитку.

Кінцевим результатом суспільного виробництва є суспільний продукт. Суспіль-ний продукт — це синтезоване поняття, яке включає різноманітні матеріальні й не-матеріальні блага та послуги, які створюються в різних галузях виробництва.

У процесі виробництва взаємодіють праця і природа.

Праця — це свідома доцільна діяльність людини, яка спрямована на створеннятих чи інших благ з метою задоволення потреб людей. Праця є процесом функціону-вання робочої сили.

Робоча сила — це сукупність фізичних та інтелектуальних здібностей людини,які вона використовує у процесі праці. В процесі трудової діяльності людина можеудосконалювати свої трудові навички, набувати виробничий досвід, накопичуватитеоретичні і практичні знання, що поліпшує якість робочої сили. Робоча сила можефункціонувати лише в системі певних виробничих відносин і є головною продуктив-ною силою суспільства, визначальним елементом продуктивних сил.

Виробничі відносини — це сукупність матеріальних економічних відносин міжлюдьми в процесі суспільного виробництва і руху суспільного продукту від вироб-ництва до споживання. Виробничі відносини є необхідною стороною суспільного ви-робництва.

В процесі праці виникають відносини, обумовлені потребами технології і органі-зації виробництва, наприклад, відносини між працівниками різних спеціальностей,між організаторами і виконавцями, пов'язані з технологічним розподілом праці все-редині виробничого колективу або в масштабах суспільства. Тому існує певна класи-фікація виробничих відносин.

Техніко-економічні відносини. Це відносини між людьми, що виникають з приводувикористання ними знарядь та предметів праці у процесі виробництва, за допомогоюяких вони впливають на сили природи і створюють необхідні життєві блага. Техніко-економічні відносини є матеріально-речовим змістом суспільного виробництва.

Організаційно-економічні відносини — це відносини між людьми з приводу за-стосування способів і методів організації та управління суспільним виробництвом:відносини обміну діяльністю між людьми, спеціалізація праці, кооперування, кон-центрація та комбінування виробництва.

Соціально-економічні відносини — насамперед, це відносини власності в еконо-мічному значенні цього поняття. Відносини власності визначають головне в еконо-мічній системі — спосіб поєднання працівника з засобами виробництва. Крім того,відносини власності зумовлюють історичну специфіку економічної системи, її соці-альну структуру, систему влади.

Таким чином, соціально-економічні відносини, основою яких є відносини влас-ності, займають визначальне місце у структурі економічних відносин та в економіч-ній сист