§ 1. Суть, основні риси та етапи розвитку світового господарства

магниевый скраб beletage

Національна економіка будь-якої країни все більше залежить від функціонуван-ня світового господарства, яке має свої закономірності та проблеми розвитку. Світо-ве господарство — це сукупність національних господарств та економічних зв'язківміж ними, що виникають на основі міжнародного поділу праці.

Сучасне світове господарство є цілісною системою, яка складалася поступово.Дана цілісність обумовлена рядом факторів:

прагнення народів світу вижити за умов нарощування ядерної зброї та загрозисвітового тероризму;

розвиток науково-технічного прогресу, що вимагає об'єднання зусиль для ви-користання сучасних досягнень науки і техніки;

інтернаціоналізація господарського життя, тобто переростання процесу вироб-ництва національних кордонів;

необхідність об'єднання зусиль країн для розв'язання глобальних проблем тадля допомоги в екстремальних ситуаціях.

Вказані фактори сприяють формуванню цілісного організму світового господарства.

Для того щоб визначити характерні риси національних господарств, вказати їхмісце у світовій економіці, а також передбачити перспективи розвитку, проводятьсистематизацію або класифікацію країн світу. Єдиного підходу до класифікації кра-їн, які входять до світового господарства, не існує. Структурувати світову економікуможна за різними критеріями.

Регіональний критерій передбачає виділення країн за географічним місцезнахо-дженням країн: європейські, азіатські і т.д.

Регіонально-економічний критерій означає розподіл не лише за географічною, алей за економічною ознакою країн в межах регіону, що мають спільні економічні інтере-си: країни Західної Європи, країни Близького Сходу, країни Південно-Східної Азії.

Економічний критерій включає такі групи країн:

а)         залежно від структури господарства — аграрні, аграрно-промислові, промисло-во-аграрні, промислові країни;

б)         залежно від рівня економічного розвитку — промислово розвинені, або інду-стріальні країни і країни, що розвиваються. Найпотужнішу групу серед розвине-них країн складають країни «Великої сімки» (США, Японія, Німеччина, Франція,Великобританія, Італія, Канада). Ці та ще 22 країни входять в Організацію еконо-мічного співробітництва та розвитку. Серед країн що розвиваються виділяють трирівні економічного розвитку. Насамперед «нові індустріальні країни», розвиток якихвідбувався вже п'ятьма хвилями. Сьогодні до них відносять Аргентину, Бразилію,Туреччину, Китай, Індію. Критеріями зарахування країн до НІК є такі: питома вагапромислової продукції у ВВП повинна становити 30% і більше, готові вироби в екс-порті — не менше 50%, дохід на душу населення — понад 8800 дол. До другої, про-міжної групи відносяться країни, які мають нижчі, в порівнянні з НІК, показники, тахарактеризуються значною диференціацією галузевих структур, соціальних верствнаселення та їх становища у суспільстві. До третьої групи відносяться так звані «най-менш розвинені країни». Ці країни мають вузьку, часто монокультурну структуругосподарства, високий ступінь залежності від зовнішніх джерел фінансування. Кри-теріями зарахування країн до найменш розвинутих є: частка ВВП на душу населенняне перевищує 400 дол. США; частка дорослого письменного населення — не більшеза 20%; частка обробної промисловості у ВВП — не більше 10%.

Організаційний принцип передбачає групування країн за належністю їх до між-народних економічних організацій і інститутів, наприклад, таких як ЄвропейськийСоюз, Міжнародний валютний фонд, Світова організація торгівлі та ін.

Соціально-економічний принцип включає декілька показників:

ВВП на душу населення;

галузеву структуру національної економіки;

динаміку економічного зростання;

рівень інтеграції країни у світове господарство;

показники економічної ефективності;

рівень та якість життя населення (індекс людського розвитку).

Класифікацію країн згідно з індексом людського розвитку було запропоновано

Програмою Розвитку ООН (ПРООН). Він включає рівень доходу на душу населен-ня, тривалість життя, рівень освіти тощо. В останні роки найвищий індекс людськогорозвитку мали Швеція, Норвегія, Канада.

Світове господарство у своєму розвитку пройшло декілька етапів.

Етап світової торгівлі. Він починається у період великих географічних відкрит-тів ХУ-ХУІ ст., коли спостерігається зародження світового господарства, формуван-ня господарських зв'язків між країнами. Характерні ознаки першого етапу:

абсолютна перевага зовнішньої торгівлі у міжнародних економічних зв'язках;

нерівноправність відносин і нееквівалентність обміну;

відсутність стійких зв'язків і правової основи регулювання міжнародних еко-номічних відносин;

часте використання насилля у міжнародних відносинах.

Етап іноземних інвестицій починається з другої половини ХІХ ст. Особливостіданого етапу:

активний розвиток такої форми міжнародних зв'язків як вивіз капіталу;

вдосконалення форм зовнішньої торгівлі;

виникнення нових форм зовнішньоекономічних зв'язків — міжнародна мігра-ція робочої сили, науково-технічне співробітництво.

Етап економічної інтеграції. Він починається з середини ХХ ст. Основні ознакиетапу:

активний розвиток виробничої діяльності за кордоном на основі вертикальноїі горизонтальної інтеграції;

створення міжнародних економічних організацій, що координують діяльністьсуб'єктів різних країн для досягнення спільної мети.