§ 1. Суть та значення міжнародної торгівлі

Зв'язок між товаровиробниками різних країн, що виникає на основі міжнарод-ного поділу праці представляє собою міжнародну торгівлю. Міжнародна торгівлявключає процес купівлі (імпорт) і продажу (експорт), що здійснюється між покуп-цями, продавцями і посередниками в різних країнах. Про зростаюче значення між-народної торгівлі в сучасному світовому економічному розвитку свідчать такі дані.У 1900 р. обсяг світової торгівлі щодо світового ВНП становив 12%, а під кінець сто-ліття — близько 30%. Середньорічні темпи зростання світової торгівлі й світовогосукупного продукту у 2000 р. були відповідно 12,5% і 5%. У Європейському Союзіторгівля випереджає виробництво у 3 рази.

Чому міжнародна торгівля вигідна для країни? Існує декілька теорій, які даютьна це відповідь. Перша — це теорія меркантилізму, яка набула поширення у XVI-XVII ст. Згідно цієї теорії країнам необхідно було одночасно заохочувати експорт іобмежувати імпорт товарів. Наступною стала теорія абсолютних переваг Адама Смі-та. Згідно з цією теорією країни, що володіють природними перевагами та перева-гами, пов'язаними з розвитком технологій та високою кваліфікацією працівників увиробництві тих чи інших товарів, можуть виготовляти їх ефективніше, ніж інші. Цятеорія вперше дала змогу пояснити, чому нічим не обмежена вільна торгівля вигіднадля держави. На основі ідей Сміта виникло дві інші теорії — теорія порівняльнихпереваг і теорія відносної забезпеченості чинниками виробництва (теорія Гекше-ра-Оліна). Суть першої — кожна країна виготовляє який-небудь товар з меншимивитратами і отримує виграш, спеціалізуючись на його виробництві і обмінюючи натовари, які вона сама неспроможна ефективно виробляти.

Найважливіші тенденції у розвитку міжнародної торгівлі спричинені вирішаль-ним впливом на її динаміку й структуру сучасної науково-технологічної революції,радикальних змін, що відбуваються в системі «наука-техніка-виробництво». Різкозагострюється конкуренція на світових ринках товарів і послуг, посилюються регіо-налізація міжнародної торгівлі та відповідна сегментація єдиного світового ринку,зростає інтернаціоналізація торгівлі, тобто відносно відокремлюється міжфірмовийтоварообмін з метою економії на ринкових трансакціях.

Історична практика свідчить про існування різних форм міжнародної торгівлі:факторії, ярмарки, торгівельні компанії і товарні біржі, аукціони, міжнародні торги,торгівельні будинки, пряма міжнародна торгівля на основі кооперації, зустрічна тор-гівля, внутрішньо фірмовий обмін.

Обсяг світового експорту досягав у середині дев'яностих років близько 4 трлн. $.Серед найбільших експортерів — США, Німеччина, Японія, Франція, Великобрита-нія, частка яких становить майже половину світової торгівлі. Серед провідних кра-їн за обсягом експорту на душу населення — Сінгапур, Гонконг, Бельгія, Швейца-рія, Нідерланди. У 2006 році Німеччина експортувала товарів на 893,6 млрд. євро,США — на 825 млрд., а Китай — на 770 млрд. За даними СОТ, Китай випередив заекспортним показником США ще на початку 2007 року, а з вересня Китай впершестав найбільшим світовим експортером, випередивши і Німеччину. Тепер на Китайприпадає вісім процентів світового експорту. Біля 46% товарів, що вивозяться Кита-єм за кордон, складає обладнання, продукція машинобудівної галузі та автомобілі.Світовий товарний експорт розміщується по країнах та регіонах світу досить нерів-номірно. Так, на Північну Америку припадає 15,5% світового товарного експорту, наЛатинську Америку — 4%, Західну Європу — 46%, Центральну, Східну Європу і ко-лишній СРСР — 2,5%, Африку — 3%, Середній Схід — 3,5%, Азію — 2,5%.

Істотні зрушення стались у структурі світового товарного експорту. Головна ідовготривала тенденція полягає в тому, що в загальному товарообороті збільшуєтьсячастка готових промислових виробів при відповідному зменшенні питомої ваги си-ровинних товарів.

Показником розвитку експорту продукції може бути співвідношення обсягупостачання товарів на зовнішній ринок до величини ВНП. У 80-ті роки такий по-казник становив у Люксембурзі — 59%, Нідерландах — 46%, Швеції і Швейцарії —28%, Німеччині — 27%,Данії — 25%, Франції — 18%, Англії та Італії — 16%, Япо-нії — 9%,США — 7%. Ці дані свідчать, що в країнах з невеликою територією і малоючисельністю населення складається виробнича структура з обмеженим колом галу-зей і як наслідок цього має місце велика частка експорту. Відповідно до питомої вагиекспорту у цих країнах приблизно така ж сама частина продукції імпортується. Українах, де господарство має більш комплексний характер, економіка менш залежитьвід зовнішніх зв'язків. У невеликих країнах розвиток нових наукоємних виробництвможливий тільки за умов широкої участі у міжнародній спеціалізації і кооперації. Увсіх країнах ступінь зовнішньої наукової, технічної і економічної залежності останні-ми роками швидко зростає.