§ 2. Ціноутворення в міжнародній торгівлі : Економічна теорія : B-ko.com : Книги для студентів

§ 2. Ціноутворення в міжнародній торгівлі

Ціни у сфері міжнародних торгово-економічних відносин є результатом взаємо-дії мікро і макропроцесів у світовій та національних економіках. З одного боку, вониформуються під впливом взаємодії ринкових сил національних економік і світовихринкових факторів, з іншого боку, їх конституює економічна політика незалежнихдержав, що розвивається в межах від політики вільної торгівлі до тих чи інших видівпротекціонізму, від прийнятих фіксованих до плаваючих валютних курсів.

На ціноутворення у світовій економіці поряд з національними державними струк-турами впливають інститути міжнародного співробітництва та інтеграції. Серед нихнасамперед треба виділити Європейський Союз, Світову організацію торгівлі, Міжна-родний валютний фонд та Світовий банк; рішення і рекомендації сімки найрозвинуті-ших індустріальних держав світу. Крім того, всілякі торговельні та економічні міжна-родні об'єднання на зразок Асоціації вільної торгівлі, економічних вільних зон, митнихсоюзів, тощо, теж накладають свій відбиток на міжнародне ринкове ціноутворення.

Експортні ціни виконують ряд важливих функцій:

вони мають забезпечити фірмі одержання прибутку;

комунікаційно-інформаційна функція. Ціна повинна забезпечити зв'язок ви-робника з потенційним споживачем і переконати його у необхідності купівлітовару. Вона має також надати інформацію для складання коротко-, середньо- ідовгострокових планів розвитку фірми.

В нинішніх умовах світової торгівлі існують кілька методів ціноутворення. Пере-дусім, це затратне ціноутворення, коли ціни визначаються на ґрунті всіх видів витрат:основних, обігових і експортно-зумовлених. Інший метод — «двоїсте» ціноутворен-ня, що ґрунтується на цінах граничних витрат і внаслідок цього експортні ціни нижчівнутрішніх. Цей метод полягає у врахуванні всіх прямих витрат на виробництво іреалізацію експортного продукту. У таку ціну не входять всі сукупні витрати. Слідзазначити, що в багатьох країнах і особливо в країнах Західної Європи експортні цінинижчі за внутрішні, національні. Крім методики обчислення витрат, це пояснюєтьсяще й тим, що на внутрішні продукти податки вищі, ніж на ті, що йдуть на експорт. По-даток на додану вартість звичайно повертається експортерам товарів.

Існує також ринково-диференційне ціноутворення. Головне для цього методу —зібрати найновішу інформацію про зовнішні ринки і діяти відповідно до неї.

Установлюючи ціну на свої товари, експортер прагне по можливості включати внеї витрати, пов'язані безпосередньо з експортом. У сукупності ці прямі і прихованівитрати підвищать ціну порівняно з ціною на цей же товар, який продається на вну-трішньому ринку.

До зростання витрат призведе вже те, що продаж на зовнішньому ринку вимагаємодифікації і адаптації експортного продукту, утримання відповідного апарату, до-слідження зарубіжного ринку, страхування і транспортування продукції. Окремихвитрат вимагає і сам факт входження на зарубіжний ринок. Внаслідок цього до внут-рішньої ціни додається величина вартості зазначених витрат, отже ціна зростає Цейпроцес називається ескалацією ціни.

Процес формування експортної ціни визначається тими ж завданнями і факто-рами, що і процес ціноутворення на внутрішньому ринку. Передусім ціна має забез-печити початок входження на новий ринок, своєчасно мінятися відповідно до змін вумовах конкуренції та в загальному попиті на товари.

Важливим кроком у ціноутворенні є встановлення ціни при першому входженніна ринок (початкова ціна). Цей тип ціни може розв'язувати лише відособлені, част-кові завдання. Їх можна визначити як «скімінг», що означає «зняття вершків», вста-новлення високої ціни на новий удосконалений продукт. При цьому потрібна точнаринкова орієнтація і швидка реакція на конкурентні умови ринку. Експортер роз-раховує мати найбільший зиск за короткий період часу. З наповненням ринку дедалібільшою кількістю товарів, збільшенням їх обсягу знижується ціна, а отже, і можли-вість «скімінгу».

Інший тип початкової ціни ґрунтується на встановленні її з урахуванням того, щона даному ринку вже є товари, які пропонуються експортером. За цих обставин кін-цева ціна встановлюється умовами конкуренції на ринку. Для її встановлення вирі-шальними є витрати на виробництво і його життєвий цикл. Експортер точно повинензнати той об'єм продажу, який спроможний забезпечити достатній інвестиційний до-ход. Після цього він встановлює ціну, враховуючи витрати виробництва і маркетинг.

Ще один тип ціни — це ціна проникнення. Вона вимагає масового споживання іпокупця, чутливого до рівня цін. Якщо обстеження або інші заходи покажуть, що єможливість для збільшення обсягу продажу, а відповідно і до зниження виробничихвитрат і вартості маркетингу, то можна встановити ціну проникнення. Її характерис-тикою є насамперед низький рівень. Однак низька доходність одиниці товару будекомпенсована достатньою сукупною виручкою, прибутковістю.

Серед великого розмаїття сучасних стратегій і методів цінової політики фірм назовнішньому ринку можна виділити і такі:

встановлення цін на товари з погляду захисту позицій. Цей метод застосо-вується тоді, коли фірма контролює певний сегмент ринку і основні зусилляспрямовує на поліпшення споживчих властивостей вже існуючих товарів, і зарахунок цього підвищує їх ціну. У споживача при відповідній рекламі накидкана ціну викликає позитивну реакцію, бо береться до уваги той факт, що вищаякість.

встановлення цін на товари із врахуванням проходження по сегментах ринку.Спочатку встановлюються великі ціни для покупців — новаторів, а потім зни-жують ціни і завойовують широке коло покупців.

встановлення цін на товар із врахуванням задовільного покриття затрат. При-буток при цьому складає 15-20%.

встановлення цін на товар із врахуванням стимулювання комплексного про-дажу. Цей метод називають політикою «збиткового лідера». Відбувається про-даж не одиничних товарів, а комплексів. Низька ціна одного товару покрива-ється великою кількістю інших товарів, які продаються за вищою ціною.

встановлення цін на основі закритих торгів — розрахунок ціни з огляду на очі-кувані цінові пропозиції конкурентів.

встановлення зональних цін — за географічним принципом.