§ 2. Форми руху капіталу

магниевый скраб beletage

У відповідності з міжнародною практикою фінансові ресурси, що залучають із-закордону, розділяють на офіційні й приватні. До офіційних належать безплатні по-зики (дари) і кредити, що надаються іноземними урядами, державними організація-ми, а також міжнародними фінансовими закладами (Міжнародний валютний фонд,Міжнародний банк реконструкції і розвитку, Міжнародна асоціація розвитку, Євро-пейський банк реконструкції і розвитку та ін.). В деяких випадках до офіційних ре-сурсів включають кредити іноземних приватних (комерційних) банків, гарантованідержавними організаціями.

До приватних ресурсів відносять негарантовані на державному рівні кредити ко-мерційних банків, різних посередників.

Капітал вивозиться у двох формах — підприємницькій і позичковій. В першомувипадку капітал розміщується в виробничі підприємства, а в другому надається у ви-гляді позики підприємцям чи уряду країни-імпортера.

Розрізняють дві головні форми міжнародних інвестицій — портфельні та прямі.

Портфельні інвестиції — це винятково фінансові активи у вигляді облігацій таакцій, які деномінуються у національну валюту. Переважного розвитку дана формаміжнародних економічних відносин набула ще до І світової війни. Головним інвесто-ром виступала Англія, яка була зацікавлена в отриманні у такий спосіб додатковихприродних ресурсів із менш розвинутих держав і колоній. Купуючи акції та облігації,інвестор претендував тільки на чистий доход фірми. Портфельні, або фінансові інвес-тиції здійснювалися насамперед з допомогою банків чи інвестиційних фондів. ПісляІ світової війни портфельні інвестиції занепали й відновилися лише у 60-і роки.

Значно більше поширені в наш час прямі інвестиції, які є реальними капітало-вкладеннями в підприємства, землю чи реманент або ж здійснюються з допомогоюекспортних інвестиційних товарів чи передачі технологій, досвіду управління, колиінвестор зберігає контроль над інвестованим капіталом. Прямі інвестиції використо-вуються, як правило, при створенні нових фірм (спільних підприємств) або ж для вста-новлення контролю над діючою фірмою шляхом закупівлі контрольного пакету акцій.У міжнародній практиці прямі інвестиції використовуються транснаціональнимикорпораціями у виробництві готових промислових виробів, видобутку сировини,розширенні сфери послуг. Вони є важливим каналом міжнародного переміщенняприватного капіталу.

Всього на початку 90-х років вивіз прямих інвестицій у світовій економіці переви-щував щорічно суму у 200 млрд. дол. Серед найбільших експортерів капіталу — Япо-нія, США, Франція, Німеччина, Великобританія. Із всього обсягу експорту прямихзарубіжних інвестицій більше 95% припадає на розвинуті країни. Географічно майже80% прямих зарубіжних інвестицій переміщується між самими розвинутими країнами,решта спрямовується у країни, що розвиваються та держави з перехідною економікою.

Найбільш важливими особливостями сучасного вивозу капіталу є:

Гігантські темпи, що випереджають основні економічні показники. Наприклад,приватні капіталовкладення США за межами країни на протязі 1950-1985 рр. збіль-шилися більше ніж в 40 разів, а темпи приросту ВНП щорічно складали 2-3%.

Різко виросла «щільність» зарубіжних інвестицій, їх концентрація в окремихрегіонах світу. Бувші країни соціалістичної системи випали зі сфери міжнародноговивозу капіталу.

Відбулися зміни в напрямках вивозу капіталу. На протязі довгого періоду го-ловним об'єктом вкладення капіталу були країни, що розвиваються, які мали багатіджерела сировини і дешевої робочої сили. В даний час в країни, що розвиваються,розміщують лише 35% всіх зарубіжних інвестицій, а інша частина направляється врозвинуті країни. Переорієнтація основних потоків міжнародного руху капіталу маєтакі причини:

а)         розвиток НТР, що вимагає матеріало- і ресурсозберігаючих технологій;

б)         потреба не стільки в дешевій, скільки у висококваліфікованій робочій силі;

в)         зменшення в умовах автоматизованого виробництва сумарних затрат на робо-чу силу і т.д.

Експорт капіталу перетворився в міжнародний капіталообмін. Міжнароднийкругообіг капіталу здійснюється в рамках транснаціональних корпорацій, які маютьфіліали в різних країнах.

Посилилась нерівномірність експорту і імпорту капіталу окремими країнами.В США, як і раніше, є лідером по масштабах зарубіжних активів, але по розмірахщорічних прямих зарубіжних капіталовкладень вперед вийшли Японія, Великобри-танія і Німеччина. В той же час США перетворились в головного імпортера капіталу:розміри щорічних іноземних інвестицій в США в 2 раза перевищують величину екс-портного американського капіталу.

Відбувається еволюція форм вивозу капіталу, змінюється співвідношення міжпідприємницькою і позиковою формами експорту капіталу. Наприклад, у США про-тягом десятиріч переважав підприємницький капітал, а починаючи з 80-х років — по-зичковий.

Ріст ролі держави у вивозі капіталу, розвиток державного регулювання міжна-родного капіталообміну. Держава, по-перше, сама є великим інвестором, що вивозитькапітал головним чином в позичковій формі; по-друге, вона надає всебічну підтримкусвоїм монополіям: виступає страховим гарантом приватних зарубіжних інвестицій,надає податкові пільги і т.д.; по-третє, держава часто бере під прямий контроль мігра-цію капіталу, встановлюючи максимальні розміри його експорту, норми репатріаціїприбутку на зарубіжні інвестиції та ін.