§ 2. Сучасні світові ринки робочої сили : Економічна теорія : B-ko.com : Книги для студентів

§ 2. Сучасні світові ринки робочої сили

У світі склалось кілька ринків робочої сили. Перший дуже швидко створюється врайоні нафтодобувних країн Близького Сходу. Тут зайнято близько 3 млн. Іноземнихробітників із сусідніх арабських країн. Про інтенсивність цієї еміграції свідчить зна-чна питома вага іноземної робочої сили в її загальній чисельності. Так в Об'єднанихАрабських Еміратах вона становить близько 90%, Катарі — понад 50%, Кувейті —близько 70%.

Другий ринок склався в країнах Західної Європи, де почали активно викорис-товувати іноземну робочу силу. Іноземні робітники традиційно використовуються утих сферах, де велика частка ручної праці і де робота є небезпечною або непрестиж-ною для місцевого населення. їхня зайнятість тут інколи досягає 70%. В імміграції до-даткової робочої сили і міждержавному пересуванні в основному бере участь молодьдо 25 років, яка придатна до найважчих фізичних робіт.

Третій ринок традиційно належить США, трудові ресурси яких історично скла-лися за рахунок іммігрантів. У теперішній час вони становлять близько 5% загальноїкількості робочої сили.

Четвертий ринок сформувався в Латинській Америці, де в основному Аргентинаприймає робітників із сусідніх країн. Загальна чисельність іммігрантів досягає 8 млн.осіб.

Щоб зберегти деяку суму для переказу додому, іммігранти вимушені обмежувативласні потреби, необхідні для нормального відновлення працездатності. При пере-казі частини заробітної плати на Батьківщину вони здають у банки іноземну валюту,а їх родини одержують перекази у вітчизняній валюті, яка звичайно має нижчу купі-вельну здатність порівняно із зданою валютою, тобто недодержують належну їм купі-вельну здатність грошового переказу. Проте через велику різницю в заробітній платіу різних країнах ці перекази є суттєвою підтримкою для залишених на Батьківщиніродин іммігрантів. У багатьох країнах добре відпрацьований принцип «ротації» ім-мігрантського контингенту, який передбачає оновлення людського матеріалу, тобтоіноземні робітники неодноразово замінюються новими, молодшими.

Статистика промислово розвинутих країн включає до економічно активного на-селення громадян від 15 років, тоді як в країнах що розвиваються — із 12-14 років, а вокремих африканських країнах — навіть із шестирічного віку. Ця частина населенняу промислово розвинутих країнах складає трохи більше 45%, у країнах, що розви-ваються — трохи менший від 40%. Прогнози показують, що до 2000 р. все населенняземлі досягне приблизно 6,2 млрд. осіб, в тому числі економічно активне населен-ня буде сконцентровано переважно в країнах «третього світу», (приблизно 1,9 млрд.осіб.), а в індустріально розвинутих країнах в результаті старіння населення ця част-ка скорочуватиметься.

В основі десятиріччя демографічна ситуація на Заході, а також у деяких державахСНД, в тому числі в Україні, характеризується тривожними тенденціями. Йдетьсяпро те, що в окремих країнах населенню збільшується повільно або ж не зростає зо-всім. Чисельність населення України з 1.01.94. до 1.01.95 рр. Зменшилось з 52,1 до51,7 млн осіб. Таке зниження є наслідком як природного так і міграційного руху на-селення. З індустріально розвинених країн США — єдина держава, де населення ста-більно збільшується, причому не лише за рахунок природного приросту, айв резуль-таті притоку іммігрантів, який на кінець 80-х років становив в середньому 100 тис.осіб на рік.

Високі темпи приросту населенню країн, що розвиваються (Африка — 2,9%, Ла-тинська Америка — 2,3%, Азія — 2,2%, при збереженні його «омолодженої» віковоїструктури) майже 34% людей у віці до 15 років формують збільшення масштабів тру-дових ресурсів. Це призводить до необхідності створення нових робочих місць з ме-тою ліквідації часткового чи повного безробіття (до 2000 р. потрібно створити майже1 млрд. робочих місць). Розрахунки експертів МОП показують, що для задоволенняпотреби в зайнятості й ліквідації безробіття до 2025 р. на планеті необхідно щорічнододавати 50 млн. робочих місць, в тому числі 40 млн — у країнах , що розвиваються.Однак такі оцінки не дають підстав для оптимізму. Відомо, що НТР, крім позитив-них результатів, має й негативні, один з яких — зростання безробіття. Так, в Японіїкожний робот позбавляє роботи 3-4 осіб. Згідно з даними МОП, найбільш гостровід безробіття страждають Іспанія, Болівія та Пуерто-Ріко, де більше 20% активногонаселення — безробітні. Згідно з оцінками, рівень безробіття буде збільшуватись і вкраїнах Східної Європи і найближчим часом досягне 15%.

Науково-технічна революція «сприяла» розвиткові й такого явища, як міжнарод-на міграція науково-технічної інтелігенції. Сьогодні «зарубіжний внесок» інтелекту-альної еліти в розвиток знань світового співтовариства настільки високий, що пронього можна говорити як про новий феномен. У 50-60-ті роки міжнародна міграціявисококваліфікованих кадрів відбувалась головним чином серед промислово розви-нутих країн Заходу, у 30-70 роки цей процес іде по лінії «Південь-Північ», тобтоплинність науково-технічних кадрів та спеціалістів проходить головним чином з кра-їн, що розвиваються, в розвинуті країни, а від середини 80-х років виникає навітьемігрантський потік кваліфікованих кадрів — з СССР і країн Східної Європи. Йогопоява зменшує третій стан «витоку умів». Лише з 1986 по 1990 рр. із країн СхідноїЄвропи та колишніх республік колишнього Союзу до США й країн Західної Європивиїхало приблизно 1,3 млн осіб. Спеціалістів серед яких 30%.