§ 3. Міграційні процеси в Україні

Міграційні зв'язки України з країнами зарубіжжя останнім часом пожвавились.Згідно законодавства громадяни України здобули право самостійно вибирати країнупрацевлаштування, а іноземці — з різних мотивів в'їжджати в Україну.

Падіння «залізної завіси», створення відповідної законодавчої бази, суттєве спро-щення механізму оформлення документів на виїзд стали своєрідним каталізаторомстрімкого зростання еміграційної активності в суспільстві. Але основна економічнапричина небувалого зростання обсягів еміграції українських громадян за кордон у90-ті роки полягала у кризовому становищі на внутрішньому ринку праці та різкомупадінні рівня життя населення.

Масова еміграція з України спричинюється такими обставинами:

зростанням безробіття;

величезною різницею в умовах життя і рівні заробітної плати в Україні і краї-нах Заходу;

відсутністю перспектив професійного зростання для багатьох обдарованих лю-дей;

економічною нестабільністю в країні і невизначеністю шляхів виходу з неї;

гуманітарними мотивами;

відсутністю безпеки громадян.

Аналіз сучасного стану внутрішнього ринку праці та рівня життя населенняУкраїни не дає підстав для сподівань на поліпшення економічної ситуації, збільшен-ня обсягів виробництва, розширення пропорцій зайнятості, реального зростання за-робітної плати. Принаймні найближчим часом зупинити ескалацію труднощів, з яки-ми повсякденно стикаються всі верстви суспільства, навряд чи вдасться. Чинникамизниження рівня життя населення України є: загальна економічна криза; наявністьформальної неоплачуваної зайнятості; значна чисельність безробітного населення,яке отримує мізерну допомогу від держави; невисокий рівень заробітної плати, осо-бливо в бюджетних організаціях, а також постійні та тривалі затримки її виплати:падіння курсу гривні; відтік грошей у тіньову економіку; систематичне зростання цін.

Постійно зменшується чисельність працюючих у наукомістких та соціальне орі-єнтованих галузях економіки. Скоротилася чисельність зайнятих у галузях машино-будівного комплексу та переробної промисловості. Більшість працівників, що звіль-нилися, перейшла у сферу торговельно-посередницької діяльності, тобто відбуласязначна професійна декваліфікація кадрового потенціалу. Досягти найближчим часомоптимальної зайнятості ми не зможемо, насамперед через те, що якість робочої силине відповідає суспільним потребам, а для створення нових робочих місць у різнихсекторах економіки не вистачає інвестицій.

Систематично збільшується чисельність громадян України, котрі виїжджають насезонні роботи або здійснюють ділові поїздки за кордон. За деякими даними, тількиз Львівської, Закарпатської, Івано-Франківської та Чернівецької областей на тимча-сові роботи за кордон щорічно виїздить близько 700 тис. осіб, а загалом цей процесохоплює від 5 до 7 млн громадян України.

Значна частина трудових мігрантів з України працює за кордоном нелегально. Задеякими оцінками, спробу працевлаштуватися за кордоном під час поїздки за при-ватним запрошенням робить половина з тих, хто отримує дозвіл на виїзд. їх, по суті,можна віднести до категорії напівлегальних іммігрантів, оскільки вони все ж такимають право на в'їзд у ту чи іншу країну

Сучасна еміграція з України — це п'ята у вітчизняній історії хвиля масового ви-їзду різних категорій населення в пошуках засобів існування за кордон на постійне читимчасове проживання. У 80-ті роки, крім етнічних емігрантів, за межі України ви-їжджали переважно представники творчої інтелігенції — вчені, музиканти, артисти,художники. На початку 90-х років обсяги еміграції зростали за рахунок високоосві-чених та кваліфікованих фахівців зі знанням іноземних мов та комп'ютерної техніки.Паралельно з цим розширилась і географія виїзду: якщо раніше це були 2-3 найроз-винутіші країни, то тепер наші співвітчизники працюють по всьому світові.

Нині для міграційних процесів в Україні характерною є тенденція до інтелекту-алізації складу еміграції. Ця тенденція зберігатиметься до подолання економічноїкризи, оскільки за її умов значна частка висококваліфікованих фахівців не знаходитьналежного застосування для своїх знань та кваліфікації на батьківщині.

Після 1994 р. в еміграційне русло включилися й представники менш кваліфіко-ваних видів праці: будівельники, водії, автомеханіки, слюсарі, офіціанти, домогоспо-дарки. Відтік кадрів за кордон набуває дедалі більших масштабів, українські фахівцізаймають все нові «ніші» на міжнародному ринку праці.

У травні 1996 р. в Україні була введена державна статистична звітність про чи-сельність та склад громадян України, які тимчасово працюють за кордоном. Зібранийофіційний матеріал дає певне уявлення про кількісний та якісним склад українськихпрацівників, які виїхали на роботу за кордон в останні роки.

Серед країн, у яких офіційно працевлаштовуються українські громадяни, першемісце посідає Греція, на яку припадає третина всіх офіційно зареєстрованих за кор-доном трудових мігрантів з України. Значна їх частина працює в Чехії, Швейцарії, наКіпрі, у Великій Британії та Ірландії.

Понад 80% наших емігрантів становлять мігранти, які працюють за кордоном напідставі трудового договору (контракту) з закордонним роботодавцем, на другомумісці — громадяни, які працюють за договорами підряду (де них належать особи,відряджені українським роботодавцем на роботу за кордон для виконання певногообсягу робіт або послуг згідно з договорами, укладеними між українськими та за-кордонними суб'єктами господарської діяльності), на третьому — сезонні праців-ники (особи, які працевлаштовують ся закордоном протягом відповідного сезону),на четвертому — стажисти (працюють за наймом у закордонного роботодавця заотриманою професією з метою підвищення свого професійного чи кваліфікаційногорівня).

Основна частина українських трудових емігрантів влаштовується за кордоном наробочі місця, які не потребують спеціальної підготовки та професійного навчання,незважаючи на те, що це люди з достатньо високий рівнем освіти: до 50% — маютьвищу освіту, а понад 30% — професійно-технічну підготовку.

Еміграція для багатьох людей та їхніх сімей є способом виживання, оскільки вонине можуть знайти роботу у своєму регіоні чи в межах країни не тільки за фахом, алей будь-яку. Має значення і той факт, що навіть на найбільш низько кваліфікованих інепрестижних роботах за кордоном трудові мігранти отримують у кілька разів вищузарплату, ніж вони могли б заробити вдома. У Чехії, наприклад, протягом року пра-цюють близько 0,5 млн громадян України, які зайняті головним чином у будівництві,легкій промисловості, сільському та домашньому господарстві. Потреба в робочійсилі з України тут зумовлена ще й тим, що дуже значним є відплив чеських громадянна роботу до Німеччини.

Економічні та професійні мотиви еміграції полягають у незадоволенні спеціаліс-тів не тільки матеріальним становищем, а й своїм статусом у суспільстві, низькимсоціальним престижем, тим, що наша слабка матеріально-технічна та інформаційнабаза не дає змоги реалізувати їхні творчі можливості.

Що стосується вікової характеристики, то найвищий рівень міграційної актив-ності зафіксований серед осіб 28-40 років, понад 70% українців, працюючих за кор-доном, — молодші за 40 років. Отже, вітчизняний ринок праці постійно втрачає най-активнішу й найконкурентоспроможнішу частину трудового потенціалу країни.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

Контрольні запитання

Дайте визначення поняття еміграція, імміграція, рееміграція.

З'ясуйте причини міжнародної міграції робочої сили.

Які наслідки переміщення робочої сили для країн-експортерів?

Які наслідки переміщення робочої сили для країн-імпортерів?

Визначте основні напрями сучасної міжнародної міграції робочої сили.

Охарактеризуйте світові ринки робочої сили.

Контрольні тести

Загальною причиною і умовою міжнародної міграції робочої сили є:

а)         різниця в темпах нагромадження капіталу;

б)         безробіття;

в)         низький рівень заробітної плати;

г)         воєнні конфлікти.

Кількість українських емігрантів в останні роки складає:

а)         1-2 млн осіб;

б)         2-3 млн осіб;

в)         3-4 млн осіб;

г)         5-7 млн осіб.

Еміграція — це:

а)         в'їзд працездатного населення в певну країну з-за кордону;

б)         виїзд працездатного населення з певної країни за кордон;

в)         переселення працездатного населення з одних країн в інші терміном біль-ше року, викликане причинами економічного або неекономічного харак-теру;

г)         правильна відповідь відсутня.

Імміграція — це:

а)         в'їзд працездатного населення в певну країну з-за кордону;

б)         виїзд працездатного населення з певної країни за кордон;

в)         переселення працездатного населення з одних країн в інші терміном біль-ше року, викликане причинами економічного або неекономічного харак-теру

г)         правильна відповідь відсутня.

Міграційне сальдо — це:

а)         міжнародна міграція висококваліфікованих кадрів;

б)         різниця еміграції з країни та імміграції в країну;

в)         повернення емігрантів на батьківщину на постійне місце проживання;

г)         всі відповіді правильні.

Рееміграція — це:

а) міжнародна міграція висококваліфікованих кадрів;

б)         різниця еміграції з країни та імміграції в країну;

в)         повернення емігрантів на батьківщину на постійне місце проживання;

г)         всі відповіді правильні.

Кількість мігрантів у світі:

а)         постійно зростає;

б)         постійно падає;

в)         залишається на тому ж рівні;

г)         змінюється хвилеподібно.

Уряду ФРН вигідно стимулювати імміграцію тому що:

а)         іммігранти скорочують безробіття;

б)         іммігранти приносять технологічні знання, яких не вистачає;

в)         обидві відповіді правильні;

г)         обидві відповіді неправильні.

Міжнародна міграція робочої сили у світовому масштабі приводить до:

а)         стабілізації обсягів виробництва;

б)         зменшення обсягів виробництва;

в)         збільшення обсягів виробництва.

10. До причин еміграції відносять:

а)         безробіття;

б)         відмінності в оплаті праці;

в)         різне пенсійне забезпечення;

г)         всі відповіді правильні.

РОЗДІЛ 40.СВІТОВА ВАЛЮТНА СИСТЕМА ТАМІЖНАРОДНІ РОЗРАХУНКИ